Рішення № 40185428, 11.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/2281/13-ц Головуючий у І інстанції Ярошенко С.М.Провадження № 22-ц/780/4286/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 18 11.08.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Білоконь О.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 14 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання нікчемним та розірвання договору, повернення внесених грошових коштів,-

Встановила:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Посилався на те, що 10.08.2011 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» укладено угоду №372321 з Додатками №1-3 про надання послуг системи «Авто Так» по придбанню автомобіля.

Відповідно до статті 2 Даної Угоди «АВТО ПРОСТО» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками через систему Авто Так.

Згідно статті 4 даної Угоди учасник має право розірвати Угоду до моменту отримання Автомобіля та зобов'язується виконати зобов'язання, передбачені цією Угодою.

Відповідно до п.13.1 Додатку №2 учасник, який ще не отримав автомобіль має право розірвати Угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» у письмовій формі. Поверненню підлягають тільки чисті внески, сплачені за Угодою, з урахуванням положень, викладених у статті 13 Додатку №2.

Згідно п.13.9 Додатку №2, якщо учасник сплатив повні внески до включення його Угоди до групи, ці внески підлягають поверненню в такому ж розмірі, в якому були сплачені, протягом 15 банківських днів після отримання письмової заяви та банківських реквізитів від учасника.

Позивач вказував, що 02.11.2011 року він направив відповідачеві лист про розірвання Угоди та повернення 82222,92 грн. сплачених внесків і отримав відповідь, що поверненню підлягають тільки чисті внески, розмір яких розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли Учасник повідомив «АВТО ПРОСТО» про розірвання Угоди, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди в розмірі 2 (двох) цілих чистих внесків. Сума коштів, що підлягає поверненню за Угодою №372321, становить 44471,55 грн.

Вважав, що при укладенні Угоди 10.08.2011 року з додатками №1-3, відповідач ввів його в оману, не проінформувавши, як споживача фінансових послуг, які кошти буде повернуто при розірванні Угоди за його ініціативою, умови Угоди є несправедливими, оскільки суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням наведеного, просив визнати нікчемною угоду №372321 від 10 серпня 2011 року, укладену між сторонами, та зобов'язати відповідача повернути кошти в сумі 82222,92 грн., внесені за угодою №372321 від 10 серпня 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_5, уточнив позовні вимоги, зменшивши їх, та просив визнати нікчемною угоду №372321 від 10 серпня 2011 року, укладену між сторонами, зобов'язати відповідача повернути 46141,63 грн. коштів за угодою №372321 від 10 серпня 2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п.13.1 Додатку №2 учасник, який ще не отримав автомобіль має право розірвати Угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ «АВТО ПРОСТО» у письмовій формі. Поверненню підлягають тільки чисті внески, розмір яких розраховується відповідно до поточної ціни Автомобіля, дійсної в місяці, коли Учасник повідомив «АВТО ПРОСТО» про розірвання Угоди, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди в розмірі 2 (двох) цілих чистих внесків. Товариство повідомило учасника про припинення угоди згідно його заяви, надіславши йому відповідь. Сума коштів, що підлягала поверненню ОСОБА_2 за Угодою №372321, становила 44 471,55 грн. У зв»язку з розірванням договору позивачу в рахунок повернення коштів виплачено 32077,10 грн. Зазначав, що при укладенні Угоди позивач був ознайомлений щодо предмету, прав та обов'язків за Угодою, що засвідчив власним підписом. Вимоги позивача вважав необґрунтованими та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Рішенням Сквирського районного суду від 14 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано нікчемною угоду №372321 від 10 серпня 2011 року, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» повернути ОСОБА_2 46141,63 грн. внесених коштів за угодою №372321 від 10 серпня 2011 року. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення вимог матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно ч.6 ст.13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав зазначених вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно ст. 27 ЦК України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

По справі встановлено, що 10.08.2011 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» укладено угоду №372321 з Додатками №1-3 про надання послуг системи «Авто Так» по придбанню автомобіля (а.с.6-11).

Відповідно до статті 2 даної Угоди «АВТО ПРОСТО» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками через систему «Авто Так».

Згідно статті 4 Угоди учасник має право розірвати Угоду до моменту отримання Автомобіля та зобов'язується виконати зобов'язання, передбачені цією Угодою.

Відповідно до п.13.1 Додатку №2 учасник, який ще не отримав автомобіль має право розірвати Угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ АВТО ПРОСТО у письмовій формі. Поверненню підлягають тільки чисті внески, сплачені за Угодою, з урахуванням положень, викладених у статті 13 Додатку №2.

На виконання умов Угоди, ОСОБА_2 на час виникнення спору сплачено 82 222,92 грн. (а.с.13-19).

02.11.2011 року позивач направив відповідачеві лист про розірвання Угоди та повернення 82222,92 грн. сплачених внесків і отримав відповідь про розірвання угоди та поверненню коштів у відповідності до положень ст.4 Угоди та ст.ст.13,п.13.1 додатку №2 до Угоди, поверненню підлягають тільки Чисті внески, розмір яких розраховується відповідно до поточної ціни Автомобіля, дійсної в місяці, коли Учасник повідомив АВТО ПРОСТО про розірвання Угоди, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди в розмірі 2 (двох) цілих чистих внесків. Сума коштів, що підлягає поверненню за Угодою №372321, становить 44471,55 грн. (а.с.20-21).

Відповідно до статті 2 Угоди № 372321 від 10.08.2011 року «АВТО ПРОСТО» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками через систему придбання у групах Авто Так.

Згідно розділу 1 додатку №2 до Угоди, визначено терміни, погоджені сторонами, які використовуються в угоді та мають, зокрема, значення: графік внесків, повний внесок, цілий Чистий внесок, половинний чистий внесок, тощо. Проте, не містить визначення Чистих внесків, що підлягають поверненню в разі розірвання договору Учасником за власним бажанням, та визначення Відступного.

Судом встановлено, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринкових фінансових послуг (а.с.54, 55).

Згідно ст.. 4 Угоди, п.п.13.1, 13.4, 13.5 ст.13 Додатку до угоди №2 при розірванні Угоди поверненню підлягають сплачені чисті внески, за вирахуванням Відступного за відмову від Угоди у розмірі двох цілих внесків, які повертаються із Фонду для повернення коштів, що складається з 5% від загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи. Повернення Чистих внесків здійснюється згідно пріоритетів (визначено п.13.4,13.5) та після накопичення необхідної суми коштів у Фонді для повернення коштів.

У зв»язку з поданою ОСОБА_2 заявою про розірвання Угоди та повернення коштів, останньому згідно умов Угоди №372321 з додатками до неї , підлягало поверненню 44471,55 грн. ( а.с.21).

З матеріалів справи видно, що на час вирішення спору ОСОБА_2 у зв»язку з розірванням Угоди за його заявою повернуто 36081,29 грн. (а.с.. 41-53).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що умови оспорюваної позивачем угоди є несправедливими та свідчать про відсутність принципу добросовісності, та як наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача і доводить встановлення жорстких обов»язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, чим відповідач ввів оману позивача, не проінформувавши, як споживаяча фінансових послуг, яку суму коштів буде повернуто при розірванні Угоди за його ініціативою, чим замовчав існування обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, а тому дійшов висновку, що укладена між сторонами Угода з додатками є нікчемною із застосуванням правових наслідків нікчемності правочину.

Проте даний висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_2 при укладанні Угоди отримав примірник Угоди та додатків до неї, які містять опис послуг ТОВ «АВТО ПРОСТО» та підписав її без будь-яких застережень, що свідчить про те, що останній ознайомився з порядком та усіма умовами наданих послуг, розумів їх та був з ними згоден. Даний факт підтверджується також ст..10 Угоди. (а.с.6)

При цьому, пунктами 13.1 ст.13 Додатку №2 до Угоди встановлено порядок розірвання угоди, формування фонду для повернення коштів, повернення коштів ( а.с.6-11).

Згідно з п.13.8 ст.13 додатку № 2 до Угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитися від участі в системі «Авто Так» . У разі розірвання Угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених на рахунок ТОВ «АВТО ПРОСТО». Для чого необхідно письмово повідомити ТОВ « АВТО ПРОСТО» про розірвання Угоди.

Даним правом позивач не скористався, із заявою про розірвання Угоди у семиденний термін до товариства не звертався, що свідчить про те, що він зрозумів та погодився з умовами Угоди.

У зв»язку з чим, висновок суду про наявність обману у діях ТОВ «АВТО ПРОСТО» під час укладання Угоди , на думку колегії, є помилковим та не узгоджується з положеннями п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв»язку з нормами Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Не можна також погодитися з посиланням суду на несправедливість умов договору та застосування при цьому ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно позиції позивача, несправедливість умов укладеної угоди є те, що після розірвання за його ініціативою угоди, до повернення йому підлягали лише Чисті внески за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох цілих чистих внесків.

Проте, як вже зазначалося, умови розірвання угоди та порядок повернення коштів сторони погодили.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст..907 ЦК України порядок і наслідки розірвання договору при наданні послуг визначаються домовленістю сторін.

Як зазначено в рішення Верховного Суду України від11 вересня 2013 року по справі №6-40 цс13, ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанції на підставі ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів» дійшли висновку про те, що укладена сторонами Угода порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови, зокрема у ст..ст.13,14 додатку № до Угоди, у зв»язку із чим ця Угода згідно з ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсною із застосуванням наслідків недійсності. Однак, при цьому, суди неправильно застосовували норму ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів», не встановивши, у чому саме полягає несправедливість окремих положень Угоди і не вказали, яка саме обставина відповідно до цієї норми є підставою для зміни або визнання недійсними саме цих (конкретно) умов Угоди та чи є підстави для визнання недійсним Угоди в цілому.

За таких обставин, висновки суду, покладені в основу рішення, не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають обставинам справи.

У зв»язку з зазначеним, не можна також вважати обґрунтованим рішення суду в частині задоволення вимог позивача про зобов»язання відповідача повернути йому суму 46141,63 грн. внесених за угодою №372321 від 10 серпня 2011 року.

Як вже наголошувалося, 02 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «АВТО ПРОСТО» з заявою про розірвання Угоди № 372321 від 10.08.2011 року. ТОВ «АВТО ПРОСТО» підтверджено факт розірвання угоди шляхом направлення на ім.»я останнього листа від 02.12.2011 року. У зв»язку з поданою ОСОБА_2 заявою про розірвання Угоди та повернення коштів, останньому згідно умов Угоди №372321 з додатками до неї , підлягало поверненню 44471,55 грн.

Встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_2 у зв»язку з розірванням Угоди повернуто 36081,29 грн.

А тому, на користь позивача відповідач має повернути суму 8390,26 грн. ( 44471,55 грн. - 36081,29 грн.).

Оскільки рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, воно не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким з огляду на викладені вище обставини, слід задовольнити позовні вимоги позивача частково.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України , колегія

Вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 14 листопада 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити частково.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8390, 26 грн., та судові витрати в сумі 121, 80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: