Рішення № 4018526, 19.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 29/150-А

19.05.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Капітал»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

про визнання недійсним рішення

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від позивача: Остапчук К.М.- предст. (копія довір. в справі)

Бірюкова Н.М. –бухгалтер (наказ в справі)

Шишкін В.В. –представник (копія довірен у справі)

Від відповідача: Клименко Є.С.- держ.под.інсп. (дов. в справі)

Василевська А.С. –предст. (копія довір. у справі)

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 25.01.2007 № 0000222220/0 про стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 391000,00 грн.

В обгрунтвання позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків акту перевірки щодо порушення позивачем ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами і доповненнями, оскільки станом на 23.09.2006 товар вже фактично знаходився на території України.

Відповідач подав суду заперечення на позовну заяву, в яких просить в задоволенні позову відмовити оскільки у ході перевірки встановлено, що позивач на виконання умов контракту про купівлю автомобіля перерахував грошові кошти нерезиденту у розмірі 163996,00 євро, доказів: а саме ВМД –типу ІМ -40 щодо поставки нерезидентом автомобіля на митну територію України позивачем до перевірки не надано, що призвело до порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та донарахування пені на підставі ст. 4 цього Закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222220/0, яким до позивача на підставі акта перевірки № 3/22-216/33832264 від 25.01.2007 за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 391005,00 грн.

Акт перевірки від 15.01.2007 № 3/22-216/33832264 складений відповідачем за результатами виїзної позапланововї документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Каптал»з питань дотримання вимог валютного законодавства на підставі листів Софіївського відділення АКБ «ТАС -Комерцбанк»від 01.09.2006 № 535, від 02.10.2006 № 615/4 по контракту № 1 від 27.03.2006.

У ході перевірки встановлено (п. 3.1 акту), що на виконання умов контракту № 1 від 27.03.2006 на рахунок нерезидента позивачем перераховано грошові кошти на загальну суму 163996,00 євро, що позивачем не заперечується.

90 денний термін надходження товару по сумі 152080,00 євро сплинув 14.08.2006, а по сумі 19116,00 євро –11.09.2006.

Позивачем надано до перевірки вантажно –митну декларацію від 11.07.2006 № 519851 на загальну суму 19116,00 євро.

Належних доказів, що підтверджують ввезення товару на суму 152080,00 євро, позивачем до перевірки не надано. Надана позивачем провізна відомість на суму 158507,00євро з відміткою Мостиської митниці від 23.09.2006, визнана відповідачем такою, що не підтверджує перетин митного кордону України.

За таких обставин, відповідач встановив порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та відповідно до ст. 4 цього ж Закону, нарахував пеню у розмірі 0,3% за кожен день прострочки від суми недопоставленої продукції на загальну суму 391005,00 грн.

Розрахунок пені наведено в додатку № 2 до акту перевірки. Так, прострочення з 15.08.2006 по 11.09.2006 складає 28 днів відносно суми 132964,00 євро (курс 6,422590); з 12.09.2006 по 29.12.2006 складає 109 днів відносно суми 152080,00 євро (курс 6,420065), на підставі чого розраховано пеню у розмірі 391005,00 грн. та прийнято на вказану суму спірне рішення.

Як свідчать матеріали справи, 27.03.2006 між позивачем (покупець) та Компанією «Енниссен Группе Гнбх»(постачальник) укладено контракт №1.

Відповідно до п. 1 Контракту постачальник зобов‘язується поставити покупцю атомобіль ТКА 28(38654) з підйомною робочою вишкою Бізон –Палфінгер у передбачений цим договором строк, а покупець зобов‘язується прийняти товар та опатити його.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% вартості товару на банківській рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього контракту сторонами (п. 3.1 Контракту).

Товар поставляється постачальником протягом 20 календрних днів з моменту отримання оплати за товар (п. 4.2 Контракту).

На виконання умов Контракту № 1 позивач 16.05.2006 перерахував постачальнику грошові кошти у розмірі 152 080,00 євро та 13.06.2006 перерахував 19116,00 євро.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 07.05.96 (далі –Закон №185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З урахуванням положень наведених норм граничний термін надходження продукції на територію України, відповідно, є 14.08.2006 та 11.09.2006.

Таким чином, до 14.08.2006 на територію України мав надійти товар (автомобіль ТКА 28 (38654) на суму 152080,00 євро, а до 11.09.2006 –ще на суму 19116,00 євро.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надано вантажно-митну декларацію від 11.07.2006 на загальну суму 19116,00 євро.

Як доказ надходження товару на загальну суму 152080,00 євро позивачем до матеріалів справи надано копію документу, складеного німецькою мовою, з відміткою Мостиської митниці від 23.09.2006 «під митним контролем»та на якому міститься напис «Export»на загальну суму 158507,00 євро.

Також позивачем надано до матеріалів справи копію витягу з електронної копії пропуску з відмітками Київської регіональної митниці від 04.10.2006 «під митним контролем» Мостицької митниці від 23.09.2006, в п. 22 якого «валюта та загальна фактурна вартість товарів»стоїть «о», в. п. 8 "одержувач" зазначено ТОВ "ІБК "Капітл".

Пункт 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю та отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (надалі - Інструкція), затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, визначає поставку як поставку продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг), відповідно до умов імпортного договору. Здійсненням поставки є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

За умовами контракту № 1 від 27.03.2006 право власності на товар переходить до покупця з моменту виконання поставки постачальником відповідно до п. 4.3 даного контракту. Згідно з п. 4.3 Контракту поставка вважається виконаною постачальником, коли товар буде переданий повноваженому представнику покупця на заводі м. Лебау, Німеччина. Товар поставляється на територію України будь –яким зручним для покупця способом за його рахунок та на його ризик.

Термін "відстрочення поставки" з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, таке ввезення за умовами контракту № 1 від 27.12.2006 є обов'язковим і в силу норм Закону “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.1991 "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 1 статті 15 Митного Кодексу термін "ввезення в Україну та вивезення з України" означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Водночас згідно з пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631 (в редакції, що була чинною до 13.12.2006), уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Враховуючи зазначене, якщо умовами зовнішньоекономічного договору передбачена поставка товару на митну територію України, то уповноважений банк знімає таку операцію з контролю у разі пред'явлення резидентом вантажної митної декларації (далі - ВМД) та після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу.

На даний час зазначені положення Інструкції викладені в редакції Постанови Правління Національного банку України від 13.12.2006 N455 та чітко визначають термін «Здійснення поставки», яким є оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Поряд з цим, згідно зі ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” імпорт (імпорт товарів) –це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції якщо імпорт продукції здійснюється без її ввезення на митну територію України, то резидент, крім передбачених пунктом 3.3 цього розділу документів, які засвідчують поставку на його користь продукції, подає також контракт, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України.

Виходячи з викладеного, у разі коли імпорт продукції здійснюється без її ввезення на митну територію України, з подальшою реалізацією цієї продукції в іншу країну нерезидента, то підставою для зняття зазначеної імпортної операції з контролю є документальне підтвердження поставки товару від нерезидента згідно з імпортним контрактом.

Таким чином, оскільки умови контракту № 1 від 27.03.2006 передбачають ввезення товару (автомобіль) на територію України (п. 4.3 контракту), відповідно підставою для зняття з валютного контролю відповідних операцій є саме ВМД, яка свідчать про ввезення товару на митну територію України.

Відповідно зі ст. 2, 6, 8 “Положення про вантажну митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 (у редакції, чинній до 11.07.2007), вантажна митна декларація –заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, … а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Згідно з розділом 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, у графі 1, де зазначається тип ВМД, відмітка ІМ вказує на ввезення предметів (товарів) в Україну.

Таким чином, вантажна митна декларація з відміткою ІМ засвідчує, що товари, заявлені в ній митному органу, переміщені на митну територію України.

Відповідно до п. 1 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка, затвердженого наказом Державної митної служби від 17.11.1998 №723 (далі –Порядок №723) до особистих митних забезпечень інспекторів митних органів України відносяться такі типи забезпечень: 1) особиста номерна печатка інспектора; 2) штамп "Під митним контролем"; 3) спеціальний пломбір з пуансонами; 4) особиста металева печатка.

Відповідно до пп. 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 Порядку № 723 особиста номерна печатка інспектора (тип 1) залежно від характеру документа, на якому проставляється її відтиск, носить підтверджуючий та дозвільний характер: підтверджує здійснення (завершення) операції, передбаченої певним документом, чи дозвіл на таку операцію або означає завершення митного оформлення, зняття з митного контролю та дозвіл на вільне використання.

Відтиск цієї печатки проставляється на митних деклараціях, товаросупровідних документах, вантажних маніфестах, вантажних дорученнях, коносаментах, поштових відомостях, транспортних документах та митних документах суворої звітності згідно з порядком оформлення цих документів.

Штамп "Під митним контролем" (тип 2) носить застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється.

Відтиск штампа проставляється на CMR, товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Позивачем неодноразові вимоги суду надати належні та допустимі докази в підтвердження позовних вимог, надати вантажно –митну декларацію, товаросупровідні документи, які підтверджують надходження товару –автомобіля ТКА -28 (38654) –на загальну суму 152080,00 євро на митну територію України не виконані.

Надані позивачем копії документу, складеного німецькою мовою, з відміткою Мостицької митниці від 23.09.2006 «під митним контролем», на якому міститься напис «Export»на загальну суму 158507,00 євро, та копія витягу з електронної копії пропуску з відмітками Київської регіональної митниці від 04.10.2006 «під митним контролем», не є доказами, які підтверджують ввезення товару на митну територію України або перехід права власності на товар від нерезидента резиденту (виконання нерезидентом своїх обов’язків по контракту).

Доводи позивача про те, що товар знаходився на території України 23.09.2006 судом не приймаються, оскільки не доведені належними доказами.

Належних та допустимих доказів в підтвердження ввезення на митну територію товару за контрактом № 1 від 27.03.2006 та переходу права власності на товар (без ввезення товару) від нерезидента позивачу суду не надано.

З наявних матеріалів справи вбачається, що товар (автомобіль ТКА 28/38654) на суму 152 080,00 євро за зовнішньоекономічним договором № 1 від 27.03.2006 на час проведення відповідачем перевірки не перетнув митний кордон України та право власності на зазначений товар не перейшло від нерезидента позивачу.

Статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Позивачем не надано доказів отримання індивідуальної ліцензії на перевищення терміну, передбаченого ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", від Національного банку України.

Також позивачем не надано доказів звернення до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості з нерезидента.

Таким чином, відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення позивачем термінів, передбачених статтею 2 цього Закону, відповідач правомірно нарахував пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставлено товару.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача в акті перевірки від від 15.01.2007 № 3/22/216/33832264 є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, а рішення про застосуавння штрафних (фінансових) санкцій № 0000222220/0 є правомірним.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя

О.О. Хрипун

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі: 22.06.2009