Ухвала суду № 40183964, 13.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1702/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Голбан К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Кравченко П.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.04.2013р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.04.2013 року:

- №0000311700 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 127 155,39 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 101724,31 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25 431,08 грн.;

- №0000321700 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92 758,25 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 80277 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12481,25 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства у зв'язку з укладенням з контрагентами «нікчемних» правочинів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.04.2013 року №0000311700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 101724,31 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25431,08 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.04.2013 року №0000321700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 80277,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12481,25 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представником Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області 23.08.2013р. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В березні 2013р., на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.77 ПК України, відповідно до наказу ДПІ у Цюрупинському районі від 27.02.2013р. №73, направлення на перевірку від 11.03.2013р. №50, головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у Цюрупинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 29.03.2013р. №132/17-0/НОМЕР_1.

Так, під час цієї перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку з фізичних осіб з підприємницької діяльності сумі 101724,31 грн., у т. ч. за 2011 рік - 101724,31 грн.;

- ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228,626,629,662,655,656 ЦК України, що виразилося в недодержанні вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товару у постачальника ПП «Алексгрупп» та ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» у наступних податкових періодах: за липень 2011 року - на суму ПДВ 13125 грн.; за листопад 2011 року - на суму ПДВ 4920 грн.; за грудень 2011 року - на суму ПДВ 9403 грн. та подальшої їх реалізації на адресу ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік» Україна» у наступних податкових періодах: липень 2011 року - на суму ПДВ 15300 грн.; листопад 2011 року - на суму ПДВ 5284,80 грн.; грудень 2011 року - на суму ПДВ 10243,20 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., що призвело до донарахування ПДВ у сумі 80 277 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року - на суму 6500 грн., травень 2011 року - на суму 9917 грн., за червень 2011 року - у сумі 15140 грн., за липень 2011 року - у сумі 7925 грн., за серпень 2011 року - у сумі 12000 грн., за вересень 2011 року - у сумі 15000 грн., за жовтень 2011 року - у сумі 15000 грн.).

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, уповноваженою особою податкового органу було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2013 року:

- №0000311700 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 101 724,31 грн. та за штрафними санкціями у сумі 25 431,08 грн.;

- №0000321700 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 80 277 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12 481,25 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення позову, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також з протиправності і передчасності рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що однією із підстав для визначення позивачу сум грошового зобов'язання з ПДФО та ПДВ слугувала інформація, яка була отримана ДПІ за наслідками проведених перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Лана Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ», ПП «Алексгрупп» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи обґрунтованість вищевказаного висновку податкового органу, суди обох інстанцій дійшли наступних висновків.

Так, правила формування витрат та доходів фізичних осіб - підприємців та податкового кредиту у перевіреному періоді визначаються відповідними положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п.п.167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у І-му абзаці цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Крім того, п.177.1 ст.177 ПК кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст.167 цього Кодексу.

Як слідує з п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

А пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (п.177.3 ст.177 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст.177 ПКУ).

Відповідно до змісту абзаців "а" та "б" п.176.2 ст.176 ПК України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт та видаткові накладні, так і результати таких виконаних робіт та наданих товарів.

Згідно з пп. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

У відповідності до приписів п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з положень п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п.п.201.6,201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

А відповідно до вимог п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абз.2 п.2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, з урахуванням викладених норм діючого законодавства, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_3 у спірний (перевіряємий) період мав господарські відносини з ТОВ «Лана Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» та ПП «Алексгрупп».

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем до складу своїх витрат та податкового кредиту суми на підставі договірних відносин із вищезазначеними контрагентами, суд 2-ї інстанції встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, підприємницькою діяльністю ФОП ОСОБА_3 є лісопильне та стругальне виробництво; просочування деревини, виробництво дерев'яної тари тощо, про що зазначено у витягу з ЄДР.

Зі спірного акту перевірки вбачається, що місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_3 є орендована ним (договір оренди №1 з РВ ФДМ України в Херсонській області від 22.03.2010р., мета оренди - організація столярного виробництва) господарська будівля загальною площею 358,6 кв.м., з навісом площею 20 кв.м., що розташована в с.Раденськ Цюрупинського району на території Раденського лісництва та знаходиться на балансі ДП «Цюрупинське лісомисливське господарство».

Крім того, згідно з наявною в матеріалах справи копією договору оренди обладнання від 24.04.2007 року б/н, ДП «Цюрупинське лісомисливське господарство» передано в оренду ПП ОСОБА_3 обладнання (станок брусовочний БМ-2, повітрязаборна витяжка, маятникова пилка ЦМЗ - 2а, пилораму РТ-40).

Також, між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) укладено договір б/н від 03.11.2011р. про використання легкового та вантажного транспорту, а саме: вантажних автомобілів «ЗІЛ-130» і «УРАЛ-ВТ-08-16» та легкового автомобіля «ВАЗ- 2111». А згідно відповіді Цюрупинського районного центру зайнятості населення від 08.02.2013р. вх. №823/10 між ФОП ОСОБА_3 та найманими працівниками було зареєстровано 9 договорів.

Так, з приводу господарських відносин позивача з ТОВ «Лана-Торг», судова колегія зазначає.

На стор.26 акту перевірки ДПІ наводить перелік видаткових накладних, на підставі яких було встановлено у перевіряємому періоді взаємовідносини між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Лана-Торг» щодо придбання дошки-обрізної хвойних порід, лісоматеріалів, ділової деревини листяних порід на загальну суму без ПДВ - 418283,35 грн. (ПДВ 83656,67 грн.).

При цьому, з посиланням на висновки акту ДПІ у м. Херсоні №63/15-2 від 11.11.2011р. «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Лана-Торг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р.», акту ДПІ у м.Херсоні від 26.09.2012р. №516/22-4/36944452 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лана-Торг» щодо підтвердження господарських відносин постачальниками та покупцями за червень 2011 року»; акту ДПІ у м.Херсоні від 13.02.2013р. №936/22-4/36944452 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лана-Торг» щодо підтвердження господарських відносин - постачальниками та покупцями за вересень 2011 року», податковим органом зроблено висновок щодо завищення ФОП ОСОБА_3 валових витрат у 2011 році на суму 418283,35 грн. та податкового кредиту з ПДВ за квітень-вересень 2011р. на суму 83656,67 грн.

Разом з тим, як встановлено по справі, згідно Договору купівлі-продажу №1 від 01.04.2011 року, ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ «Лана Торг» на умовах само-вивозу дошку-обрізну хвойних порід, ділову деревину листяних порід та лісоматеріали на загальну суму без ПДВ 418283,35 грн., ПДВ 83656,67 грн., що підтверджується належним чином оформленими та наявними в матеріалах справи видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, і що, в свою чергу, не заперечувалося відповідачем.

До того ж, слід вказати, що податковий орган фактично не оспорює, що витрати на придбання товару у ТОВ «Лана Торг» були реально оплачені позивачем, а придбані лісоматеріали використані останнім у власній господарській діяльності для виробництва піддонів.

З приводу ж господарських відносин позивача з ТОВ « БК «Акрополь СВ», судова колегія зазначає наступне.

На тій самій стор. 26 спірного Акту перевірки, перевіряючі наводять перелік видаткових накладних, на підставі яких було встановлено у перевіряємому періоді взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «БК «Акрополь СВ» щодо придбання піддонів на суму без ПДВ 71616 грн. (ПДВ 14423 грн.).

При цьому, з посиланням на висновки акту ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 23.03.2012р. №231/22-4/36129658 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «БК «Акрополь СВ» з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період листопад, грудень 2011 року» податковим органом зроблено висновок щодо завищення позивачем своїх валових витрат у 2011 році на суму 71616 грн., та податкового кредиту з ПДВ за листопад-грудень 2011р. на суму 14423 грн.

Проте, як встановлено судами обох інстанцій в ході розгляду справи, згідно Договору поставки №071011 від 07.10.2011 року ФОП ОСОБА_3 придбав у ТОВ «БК «Акрополь СВ» на умовах само-вивозу піддони на суму без ПДВ 71616 грн. (ПДВ 14423 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими, податковим та товарно-транспортними накладними, і що, в свою чергу, не заперечувалося відповідачем.

Крім того, необхідно вказати, що ДПІ також не оспорює і той факт, що витрати на придбання товару у ТОВ «БК «Акрополь СВ» були реально та повністю сплачені позивачем, а піддони в подальшому реалізовані ТОВу з іноземними інвестиціями «ХЕНКЕЛЬ БАУТЕХНІК Україна».

З приводу господарських відносин з ПП «Алексгрупп» суд зазначає.

На стор. 26 Акту перевірки ДПІ наводить перелік видаткових накладних, згідно яким було встановлено у перевіряємому періоді взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Алексгрупп» щодо придбання піддонів на загальну суму без ПДВ 65625 грн. (ПДВ 13125 грн.).

При цьому, з посиланням на висновки акту ДПІ у м.Херсоні від 31.10.2011р. №58/15-2/35788359 «Про неможливість підтвердження факту реал здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Алексгрупп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2010 - березні 2011 року; червні - липні 2011 року» податковим органом було зроблено висновок щодо завищення позивачем валових витрат у 2011 році на суму 65625 грн. та податкового кредиту з ПДВ за липень 2011р. на суму 13125 грн.

Однак, як встановлено судом в ході розгляду справи, згідно усного договору поставки ФОП ОСОБА_3 придбав у ПП «Алексгрупп» на умовах само-вивозу піддони на суму без ПДВ 71616 грн. (ПДВ 14423 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими, податковим та товарно-транспортними накладними, і що, в свою чергу, фактично не заперечувалося відповідачем.

Також, слід зазначити, що відповідач фактично не оспорює і той факт, що витрати на придбання товару у ПП «Алексгрупп» були оплачені позивачем, а піддони в подальшому були реалізовані ТОВу з іноземними інвестиціями «ХЕНКЕЛЬ БАУТЕХНІК (Україна)».

При цьому, суд 2-ї інстанції відмічає, що «безтоварність» господарських операцій позивача з вказаними контрагентами вплинула лише за зменшення валових витрат на загальну суму 555524,35 грн., розбіжностей же у декларуванні щодо доходу, сформованому за наслідками реалізації піддонів ТОВу з іноземними інвестиціями «ХЕНКЕЛЬ БАУТЕХНІК (Україна)» податковим органом не встановлено.

Крім того, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, щодо відповідачем зменшено податковий кредит позивача з ПДВ на загальну суму 111105 грн. за наслідками вчинення господарських операцій з ТОВ «Лана Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» та ПП «Алексгрупп», проте, фактично податкові зобов'язання з ПДВ зменшено лише щодо ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» та ПП «Алексгрупп» на загальну суму 30828 грн.

В судовому засіданні суду 1-ї інстанції представником відповідача вказані обставини були пояснені тим, що придбані позивачем від ТОВ «Лана-Торг» дошка-обрізна хвойних порід, лісоматеріали і ділова деревина листяних порід були використані при переробці їх у піддони, однак реалізація вказаних піддонів не відбувалась у перевяряємому періоді. А в подальшому придбані позивачем у ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» і ПП «Алексгрупп» піддони протягом липня, листопада-грудня 2011р. були реалізовані ТОВу з іноземними інвестиціями «ХЕНКЕЛЬ БАУТЕХНІК (Україна)», що стало підставою для зменшення задекларованих позивачем податкових зобов'язань в межах кількості придбаних піддонів від вказаних контрагентів. Однак, щодо не зменшення позивачу валового доходу внаслідок вчинення нікчемних господарських операцій з вказаними контрагентами представник відповідача пояснень суду не надав.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судами 2-х інстанцій встановлено, що вказані господарські операції відповідають усім необхідним критеріям оцінювання, а саме: встановлено рух активів, наявність відповідного кваліфікованого персоналу, основних фондів, реальна можливість для виготовлення лісопереробної продукції з метою подальшої її реалізації, що підтверджена відповідними первинними документами та розрахунками, а тому, підстав вважати ці угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Лана Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ», ПП «Алексгрупп» безтоварними або нереальними не вбачається.

Окрім того, судова колегія відмічає, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо), не дають жодних підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні валових витрат по операціям з придбання товару у вказаних постачальників, зокрема, не встановлено віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Так, апеляційним судом в ході розгляду справи з'ясовано, що між сторонами відсутній будь-який спір про наявність та належне оформлення у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо. Проте, спір полягає у непідтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договорами з вищевказаними контрагентами внаслідок встановлення в актах перевірок ТОВ «Лана Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ», ПП «Алексгрупп», т.б. відсутності доказів реального вчинення ними фінансово-господарської діяльності, а оформлення первинної документації вчинялось з метою надання податкової вигоди їх контрагентам - постачальникам та покупцям.

Так, ДПІ у м.Херсоні на підтвердження своєї правової позиції посилається на Акти перевірок - №231/22-4/36129658 від 23.03.2012р. «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «БК «Акрополь СВ» з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період листопад, грудень 2011 року», №58/15-2/35788359 від 31.10.2011р. «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Алексгрупп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2010 - березні 2011 року; червні - липні 2011 року», №63/15-2/36944452 від 11.11.2011р., №516/22-4/36944452 від 26.09.2012р., №936/22-4/36944452 від 13.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лана-Торг» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., за червень 2011 року і за вересень 2011р.», згідно з якими вказані підприємства нібито не знаходяться за своїм місцезнаходженням, не мають найманих працівників, як і не мають постійних офісних, виробничих та складських приміщень, які наймаються лише у разі необхідності.

Однак, на думку судової колегії, ці Акти податкових перевірок контрагентів позивача не є беззаперечними та достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Проте, жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в наданому акті перевірки позивача не наведено.

Крім того, слід зазначити і про те, що Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача взагалі не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки також не є належним доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням виключно є наявність відповідного запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, проте, відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом до суду не надано.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам також суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини, оскільки на жодну із сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

До того ж, посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу теж не можна розцінювати як достатній доказ фіктивності спірних операцій, оскільки укладення письмового трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки.

Крім того, чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на формування показників звітності з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою або за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється постачання товару постачальником.

Отже, за таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Згідно із приписами ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Як вбачається з матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними суду не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом теж не наведено.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та валових витрат, проте податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Як слідує з вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем належних доказів на підтвердження своїх доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що усі господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Лана Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь СВ» та ПП «Алексгрупп» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Щодо обґрунтованості висновку податкового органу щодо заниження позивачем у 2011 році валового доходу в сумі 78137,18 грн. та заниження валових витрат в сумі 5550 грн. внаслідок виконання договорів, укладених між позивачем та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА, ДП Херсонське лісомисливське господарство на виконання послуг по проведенню лісовідновної рубки та купівлі лісопродукції, то судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, працівниками ДПІ встановлено розбіжність в сумі валового доходу 78137,18 грн. (позитивне значення), яка виникла за рахунок не вірного визначення сум валового доходу, а саме: не включення до складу валового доходу, вартості послуг по лісозаготівельним рубкам, які оплачено ФОП ОСОБА_3 лісоматеріалами. На підтвердження вказаного висновку ДПІ в акті перевірки описує договірні правовідносини між позивачем та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА, ДП «Херсонське лісомисливське господарство» та документальне оформлення їх виконання.

Так, в акті перевірки ДПІ вказує, що договором про надання послуг від 01.02.2011р. №3, укладеного між ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Виконавець), передбачено надання послуг по проведенню лісовідновної рубки в дослідному лісництві в кварталі №22 у відділах 21,37,4 на площі 4,6 га., ліквідна маса, яка вирубується - 704,3 м3. Надані «Виконавцем» послуги по проведенню лісовідновної рубки оплачуються виходячи із собівартості проведеної ним робіт за поданням актів виконаних робіт, але не вище заготовленої ліквідної лісопродукції. Відпуск «Виконавцю» заготовленої ліквідної продукції проводиться за цінами, розрахованої вартості деревини згідно додатку №2 до вказаного Договору. Різниця у вартості ліквідної продукції оплачується Виконавцем. Собівартість робіт по заготівлі деревини 1 м3 склала 69,14грн., що становить 48695,30грн. Вартість оптової ціни (з ПДВ) дров твердої породи (паливних) складає 140,00 грн. за 1 м3, що становить 98602 грн.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги ДП Степовому філіалу УкрНДІЛГА по проведенню лісовідновної рубки, про що складено акт №2 від 28.02.11 на загальну суму 48695,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 8113,54 грн.) та виписано податкову накладну. Вартість наданих послуг включено позивачем до обсягів операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, в податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2011року - 8046,77 грн., за березень 2011 року - 69,14 грн.

Відповідно до договору ДП Степовим філіалом УкрНДІЛГА в рахунок взаєморозрахунків відпущено позивачу лісоматеріалів (дрова т/г) на загальну суму 98602 грн.

Договором від 23.03.2011р. №23.1/05/11, укладеним між ДП Херсонське лісомисливське господарство (Замовник) та ФОП нікітіним С.А. (Підрядчик), передбачено надання послуг по проведенню рубки поодиноких дерев. Надані «Підрядчиком» послуги по проведенню рубки оплачуються виходячи із собівартості проведеної ним робіт за поданням актів виконаних робіт, згідно додатку №1 до даного Договору. За весь комплекс виконаних робіт «Замовник» оплачує «Підрядчику» по 66,35 грн. (з ПДВ) за 1 м3 заготовленої ліквідної деревини на розрахунковий рахунок «Підрядчика». Собівартість робіт по проведенні рубки поодиноких дерев склала 24 749,02грн.

На виконання умов цього договору ФОП ОСОБА_3 надано послуги ДП Херсонське лісомисливське господарство по проведенню рубки поодиноких дерев, про що складено акт №б/н від 31.05.11 на загальну суму 5687,96грн. (в т.ч. ПДВ - 947,99грн); акт №б/н від 30.06.2011р. на загальну суму 10665,59 грн. (в т.ч. ПДВ - 1777,6грн); акт №б/н від 29.07.2011р. на загальну суму 1458,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 243,03 грн.); акт №б/н від 29.07.2011р. на загальну суму 6157,75 грн. (в т.ч. ПДВ - 1026,29грн); акт №б/н від 29.07.2011р. на загальну суму 777,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 129,61грн.) та виписано податкові накладні.

ФОП нікітіним С.А. вартість наданих послуг включено до обсягів операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % в податкові декларації з ПДВ за травень 2011р. - 947,99 грн., за червень 2011 р. - 1777,60 грн., за липень 2011р. - 1398,93 грн.

ДП Херсонське лісомисливське господарство в рахунок взаєморозрахунків відпущено ФОП ОСОБА_3, лісоматеріалів (дрова) на загальну суму 24747,13 грн.

Договором про надання послуг від 03.10.2011р. №03/10/2011, укладеного між ДП Херсонське лісомисливське господарство (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Підрядчик) передбачено надання послуг по проведенню санітарної рубки суцільної в Білозерському лісництві ДП «Херсонське ЛМГ». Надані «Підрядчиком» послуги по проведенню рубки оплачуються виходячи із собівартості проведеної ним робіт за поданням актів виконаних робіт, згідно додатку №1 до даного Договору. За весь комплекс виконаних робіт «Замовник» оплачує «Підрядчику» по 74,02 грн. (з ПДВ) за 1 м3 заготовленої ліквідної деревини на розрахунковий рахунок «Підрядчика». Собівартість робіт по проведенні рубки санітарної рубки суцільної склала 58476,41 грн.

На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_3 надано послуги ДП Херсонське лісомисливське господарство по проведенню санітарної рубки суцільної, про що оформлено акт виконаних робіт № б/н від 29.12.2011р. на загальну суму 20322,19 грн., у т.ч. ПДВ - 3387,03 грн. та виписана податкова накладна.

ДП Херсонське лісомисливське господарство в рахунок взаєморозрахунків відпущено ФОП ОСОБА_3 лісоматеріалів (дрова) на загальну суму 20322,19 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, податковий орган зробив висновок щодо порушення позивачем вимог п.177.2 ст.177 Розділу IV Податкового кодексу України.

Разом з тим, відповідно до приписів п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю у грошовій та не грошовій формі.

При цьому, суд 2-ї інстанції відмічає, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду даної справи ДПІ не було вказано, на підставі яких саме первинних документів ними було встановлено передачу ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА, ДП Херсонське лісомисливське господарство лісоматеріалів ФОП ОСОБА_3 в якості розрахунків за надані ним послуги по проведенню лісовідновної рубки.

Так, представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що ФОП ОСОБА_3 цілком правомірно не включив до складу своїх витрат і доходів декларації по ПДФО за 2011 рік витрати і доходи, понесені (отримані) при наданні послуг по проведенню лісовідновної рубки за договорами, укладеними з ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА та ДП Херсонське лісомисливське господарство, оскільки вказаними підприємствами надані підприємцем послуги на суму 78137,18 грн. не оплачені. Також, представник позивача вказала, що придбання позивачем лісоматеріалів у вказаних підприємств відбувалось саме згідно договорів купівлі-продажу, при цьому ФОП ОСОБА_3 також не була оплачена отримана від них лісопродукція, що підтверджується наданими на вимогу суду документами про відсутність вказаних взаєморозрахунків.

Дослідивши надані позивачем акти взаєморозрахунків, підписаних між позивачем та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА і ДП Херсонське лісомисливське господарство, судами обох інстанцій встановлено наступне.

Так, згідно акту звірки від 03.01.2012 року, підписаного ФОП ОСОБА_3 та ДП Херсонське лісомисливське господарство щодо стану взаєморозрахунків по договору про надання послуг від 23.05.2011р. №23.1/05/11р. встановлено заборгованість підприємства перед ФОП ОСОБА_3 в сумі 24 747,13 грн.

А згідно акту звірки від 01.07.2011 року, підписаного позивачем та ДП Херсонське лісомисливське господарство щодо стану взаєморозрахунків по договору про надання послуг від 23.05.2011р. №23.1/05/11р. встановлено заборгованість підприємства перед ФОП ОСОБА_3 в сумі 16353,55 грн.

Як вбачається з акту звірки від 01.06.2011 року, підписаного ФОП ОСОБА_3 та ДП Херсонське лісомисливське господарство щодо стану взаєморозрахунків по договору про надання послуг від 23.05.2011р. №23.1/05/11р. встановлено заборгованість підприємства перед позивачем в сумі 5687,96 грн.

Згідно акту звірки від 03.01.2012 року, підписаного ФОП ОСОБА_3 та ДП Херсонське лісомисливське господарство щодо стану взаєморозрахунків по договору про надання послуг від 03.10.2011р. №03/10/11 встановлено заборгованість підприємства перед позивачем в сумі 20322,19 грн.

При цьому, судом 2-ї інстанції встановлено, що 23.05.2011р. між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ДП Херсонське лісомисливське господарство (продавець) укладено договір №23/05/11, згідно якому продавець продає на умовах франко-верхній склад деревину м'яколистяних порід, а покупець на умовах 30% попередньої оплати помісної партії товару перераховує продавцю грошові кошти на розрахунковий рахунок.

Так, на виконання даного договору ДП Херсонське лісомисливське господарство передало ФОП ОСОБА_3 деревину м'яколистяних порід на загальну суму 56487,57 грн.

Також, як видно з матеріалів справи, 04.10.2011р. між позивачем (покупець) та ДП Херсонське лісомисливське господарство (продавець) укладено ще один договір №04/10/11, згідно якому, продавець продає на умовах франко-верхній склад деревину м'яколистяних порід, а покупець на умовах 30% попередньої оплати щомісячної партії товару перераховує продавцю грошові кошти на розрахунковий рахунок. На виконання даного договору ДП Херсонське лісомисливське господарство передало ФОП ОСОБА_3 деревину м'яколистяних порід на загальну суму 38438,40 грн. (без ПДВ), що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до актів звірки від 01.03.2011 року, від 01.04.2011 року, від 03.01.2012 року, підписаних ФОП ОСОБА_3 та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА щодо стану взаєморозрахунків по договору про надання послуг від 01.02.2011р. №3 встановлено заборгованість підприємства перед позивачем в сумі 48695,30 грн.

Крім того, судами обох інстанцій по справі встановлено, що 01.02.2011р. між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА (продавець) укладено договір №3, відповідно до якого, продавець продає на умовах франко-верхній склад дрова твердої породи, а покупець на умовах 30% попередньої оплати щомісячної партії товару перераховує продавцю грошові кошти на розрахунковий рахунок. На виконання даного договору ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА передало ФОП ОСОБА_3 деревину м'яколистяних порід на загальну суму 98601 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Як слідує з актів звірки від 01.03.2011 року, від 01.04.2011 року, від 04.01.2012 року, підписаних позивачем та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА щодо стану взаєморозрахунків по договору поставки від 01.02.2011р. №3, станом на 28.02.2011р. заборгованість позивача перед підприємством складає 56069,6 грн., а станом на 31.03.2011р. та на 31.12.2011р. заборгованість складає в сумі 98602 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що вказаними вище документами підтверджується факт наявності у позивача та його контрагентів ДП Херсонське лісомисливське господарство та ДП Степовий філіал УкрНДІЛГА взаємної заборгованості за надані послуги та отримані лісоматеріали. При цьому, необхідно вказати, що відповідач на вимогу суду так і не надав належних доказів щодо припинення взаємної заборгованості шляхом укладання угод про взаємозалік.

Отже, апеляційний суд вважає, що відповідачем не було доведено належними доказами порушення позивачем пункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а тому є неправомірним збільшення позивачу валового доходу у 2011 році на суму 78137,18 грн., який вплинув на збільшення грошових зобов'язань з ПДФО за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням від 12.04.2013 року №0000311700.

При цьому, також слід вказати, що згідно із ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має виключно індивідуальний характер, тобто, в даному конкретному випадку, позивач не може відповідати за дії (бездіяльність) своїх контрагентів або неналежне виконання ними податкового законодавства чи ведення податкового обліку.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи, судова колегія ще раз вважає за необхідне вказати, що при здійсненні спірних перевірок і при ухваленні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв з порушенням вимог діючого законодавства, правомірність своїх дій та рішень не довів, в зв'язку із чим, у суду 1-ї інстанції були усі законні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі відповідача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко