Постанова № 40180491, 15.08.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8242/14-п

Номер провадження 3/359/2359/2014

Номер протоколу 0392/125120103/2014

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2014 року Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко А.В., розглянувши за участю прокурора Зварича М.Я., представника митниці Ясінської О.Я., представника правопорушника ОСОБА_2, адміністративний матеріал, який надійшов від Київської обласної митниці, про порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України, щодо громадянина Казахстану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Казахстану, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина Казахстану НОМЕР_1, виданий 12.09.2013 року,

встановив:

18.07.2014 року о 08-40 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль" громадянин Казахстану ОСОБА_5, який прилетів до України з Казахстану м.Алмати літаком а/к "МАУ", рейсом № 538, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - "зелений коридор", тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром "білої лінії", який позначає закінчення зони спрощеного митного контролю "зелений коридор" митниці, пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 37 000,00 євро та 1 300,00 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу "Приліт" терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль", де ним була видана готівка в розмірі 37 000,00 євро та 1 300,00 доларів США, що знаходились у барсетці пасажира (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_5 вся готівка належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю "зеленим коридором'", де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000,00 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми пасажиру було пропущено 10 000,00 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 27 000,00 євро та 1 300,00 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним "білої лінії" до інспектора митниці не звертався.

Таким чином, своїми діями громадянин Казахстану ОСОБА_5 під час проходження митного контролю в залі "Приліт" терміналу "Д" ДП МА "Бориспіль" порушив встановлений ст.366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином Казахстану Байменовим Мусагалі, який формою проходження митного контролю обрав проходження через "зелений коридор", готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р., мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України.

Правопорушник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник правопорушника в судовому засіданні просив не конфісковувати вилучену валюту, вказавши, що вказані грошові кошти належать особисто Байменову Мусагалі, вони мають законне походження. Їх за договором позики отримала цивільна дружина Байменова, гроші були призначені для лікування їхньої доньки, якій був поставлений діагноз "дитячий церебральний параліч".

Прокурор просив суд застосувати до порушника стягнення у виді штрафу та конфіскації вилученої валюти.

Представник митниці підтримала думку прокурора.

Заслухавши думку прокурора, представника митниці, представника правопорушника, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст.471 Митного кодексу України.

Так, дійсно ОСОБА_5 допустив порушення вимог ст.366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме переміщення через митний кордон України, який формою проходження митного контролю обрав проходження через "зелений коридор", кількість валюти, переміщення якої через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України (постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №436, Перелік валютних цінностей, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України).

Так, ввезення валюти через кордон України здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. При перетинанні кордону України такої ліцензії ОСОБА_5 не мав.

З цього приводу у суду достатньо підстав для визнання ОСОБА_5 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, оскільки протокол складено 18.07.2014 року.

Вина правопорушника підтверджується даними протоколу про порушення митних правил, та даними службової записки, особистими письмовими поясненнями ОСОБА_5 та встановлена судом.

Суд також приймає до уваги, що у відповідності з положеннями ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст.17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті. які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "З захисту прав і основних свобод людини", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року по справі Ісмаїлов проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_6, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав. Згідно зі статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків, але яке насправді не було доведене).

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_5, полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу коштів в сумі, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив ОСОБА_5, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

За матеріалами справи ОСОБА_5, не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувався. Конфісковані грошові кошти належать особисто Байменову Мусагалі та мають законне походження, про що свідчить платіжний ордер про зняття грошових коштів з банківського рахунку та фіскальний чек про продаж валюти. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

В судовому засіданні прокурор також не висловлювала припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_5, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації. Сума грошових коштів, яку провозив останній, є для нього досить значною, більш того вона являється необхідною для покриття витрат на лікування доньки ОСОБА_5, якій був поставлений діагноз "дитячий церебральний параліч", що підтверджується медичною документацією.

За вищевказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_5 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу. При цьому прокурор у судовому засіданні не довів і навіть не ствердив, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу та запобігання порушень вимог про декларування, його пояснення щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягнення передбачене ст.471 МК України, є обов'язкове.

Шкода, яку ОСОБА_5 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було б не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації.

З огляду на наведене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_5 «індивідуальний надмірний тягар».

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер скоєного, виходячи із змісту ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, думку учасників судового розгляду протоколу, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти, яке вказане в санкції ст. 471 МК України, в суду немає.

Стягнення штрафу слід звернути на кошти вилучені працівниками митниці в рахунок забезпечення штрафу.

Саме таке стягнення суд вважає достатнім для виправлення та належної поведінки громадянина Казахстану ОСОБА_5 в подальшому.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з ОСОБА_5, на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 3, 10, ст. 471 МК України (в редакції 2012 р.), ст. 8, 23, 22, 33 КУпАП -

п о с т а н о в и в:

громадянина Казахстану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Казахстану, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина Казахстану НОМЕР_1, виданий 12.09.2013 року, визнати винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України та накласти штраф у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 коп.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави України (одержувач: Державний бюджет України; Код ЄДРПОУ: 38007070; код банку: 821018; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області; рахунок: №31117106705004, код класифікації доходів бюджету: 21081100, код виду надходжень бюджету: 050: ОСОБА_5, № 359/8242/14-п).

Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0392/125120103/2014 від 18.07.2014 року валюту в розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) євро 00 євроцентів та 1 300 (одна тисяча триста) доларів США 00 центів - громадянину Казахстану Байменову Мусагалі, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина Казахстану НОМЕР_1, виданий 12.09.2013 року.

Стягнути з громадянина Казахстану ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Казахстану, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт громадянина Казахстану НОМЕР_1, виданий 12.09.2013 року, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області, отримувач коштів Бориспільське УДКСУ (м. Бориспіль): 22030001) судовий збір в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя А.В. Левченко