Ухвала суду № 40180336, 15.08.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/13361/12 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/1297/14 Категорія: 81 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

при секретарі - Захаровій Н.А.,

за участю боржника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 за апеляційною скаргою заявника Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2014 року в задоволенні подання Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі Першого ВДВС Луцького МУЮ) Волинської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовлено.

Заявник Перший ВДВС Луцького МУЮ подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вказує на порушення судом норм цивільно-процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення боржника, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, ухвалу суду залишити без змін з таких мотивів.

Відповідно до ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За змістом п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Відповідно до положень ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст.377-1 ЦПК України. Згідно цієї статті питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Положеннями ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадку якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань(п.5).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в Першому ВДВС Луцького МУЮ знаходиться виконавчий документ Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2012 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» боргу 7679,37грн. заборгованості за комунальні послуги. Станом на 17 червня 2014 року заборгованість в добровільному порядку боржником не погашена.

Державний виконавець, мотивуючи подання про обмеження виїзду за кордон ОСОБА_1 невиконанням останнім рішення суду про стягнення боргу та ухилення від його виконання, не подав суду доказів які б це підтверджували.

Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно заборгованості за надані комунальні послуги та судові витрати з ОСОБА_1

На державного виконавця за змістом ч.2 ст.377-1ЦПК України покладений обов'язок довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. В судовому засіданні не встановлено, що державний виконавець вжив, як ним зазначено в апеляційній скарзі, всіх заходів для примусового виконання судового наказу. У поданні державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не зазначено жодних дій, що були спрямовані на примусове виконання судового наказу, не обґрунтовано факту ухилення боржника від виконання зобов'язання та не додано документів, які це підтверджують. Суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Невиконання зобов'язань боржником не може бути підставою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України і не свідчить про ухилення від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав. Таким чином, судом не встановлено факту ухилення боржником від виконання рішення суду.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду, яка постановлена з додержанням вимог закону, підстав для скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заявника Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 липня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: