Ухвала суду № 40180325, 13.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2120/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про визнання протиправною і скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №038711 від 13 травня 2014 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року ухвалено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

У зв'язку з непогодженням із зазначеним рішенням суду першої інстанцій, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ним жодним чином не порушено Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх. №17782/14 від 31 липня 2014 року), в яких просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін постанову суду першої інстанції. На обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає, що процедура проведення рейдової перевірки , складення відповідного акта та винесення спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу дотримана в повному обсязі.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, суд апеляційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 19 вересня 2013 року (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2). Відповідно до ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_3 позивач надає послуги з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів на таксі.

В період часу з 31.03.2014 по 04.04.2014 посадовими особами управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області на підставі направлення на перевірку від 31.03.2014 №012316 в АДРЕСА_2 проводилась рейдова перевірка дотримання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", в ході якої перевірено транспортний засіб марки DAEWOO Lanos, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2014 №057438, яким встановлено, що водій здійснював перевезення пасажирів на таксі про що свідчать розпізнавальний ліхтар "таксі" служби 15-62 розташований на даху автомобіля та пасажир в салоні автомобіля, відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення документів перелік яких визначено статтею 39 цього закону, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, ліцензійної картки. При цьому водій з актом ознайомлений, від пояснення та підпису відмовився.

На адресу власника транспортного засобу ОСОБА_2 направлені повідомлення про розгляд справи 13.05.2014 об 11.00 год. про порушення законодавства про автомобільний транспорт та, відповідно до окремого доручення голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 14.04.2014 №314/8/3-14, копія акту рейдової перевірки, які отримані позивачем 12.05.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Позивач на розгляд справи не прибув, письмових пояснень чи документів на спростування факту вчиненого правопорушення та/або клопотання про перенесення розгляду справи до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області не надав.

13 травня 2014 начальником управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області винесено постанову №038711 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Незгода позивача з постановою №038711 від 13.05.2014 слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано факту порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому і підстави для задоволення цього позову відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено перелік документів, які автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Зокрема, документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: - для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, відсутність у водія, станом на момент проведення перевірки, посвідчення водія відповідної категорії та ліцензійної картки, що підтверджується показами свідка ОСОБА_3 (водій що здійснював керування транспортним засобом під час перевірки).

Доводи позивача про те, що водієм - ОСОБА_3 використовувався автомобіль для власних потреб не знайшли свого підтвердження, оскільки ОСОБА_3 не заперечується використання зазначеного автомобіля із розпізнавальним ліхтарем таксі служби 15-62, крім того водій не скористався правом на надання пояснень під час проведення перевірки.

Таким чином, зазначена відповідачем у позивача під час перевірки посвідчення водія відповідної категорії та ліцензійної картки, обов'язок наявності яких встановлюється вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є підставою для застосовування до позивача фінансових санкції згідно статті 60 вказаного Закону.

Крім того, відповідачем відповідно до вимог пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок), в силу якого, про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням, належним чином повідомлено власника транспортного засобу ОСОБА_2 про розгляд справи 13.05.2014 об 11.00 год.

Позивач не скористався правом регламентованим зазначеною нормою та не прибув до управління Укртрансінспекції на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами пункту 27 Порядку встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам справи й обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності прийнятої ним постанови про застосування штрафних санкцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сторчак В. Ю.