Ухвала суду № 40180302, 13.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/5858/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Смілянця Е. С.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Вінницької міської ради про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись в суд з адміністративним позовом до Вінницької міської ради про визнання неправомірним рішення відповідача від 20.09.2013 року № 1417 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", спонукання виконати обов'язки щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для подальшої її приватизації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що їх присадибна земельна ділянка повинна відповідати розміру у 746 кв.м., яку вони успадкували ще у 1994 році, натомість спірним рішенням Вінницької міської ради їм надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 500 кв.м.

Вінницький міський суд Вінницької області постановою від 20 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивачі оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивачі порушують питання про скасування постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2014 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання призначене на 13 серпня 2014 року прибув позивач, яка доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі просила її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання свого уповноваженого представника не направив та не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу позивачів.

За приписами частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.12.1994 року ( а. с. 22 ) позивачі у справі після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 успадкували кожен по 1/3 частці житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від 05 грудня 1996 року № 968 "Про вилучення і надання земельних ділянок в індивідуальній забудові та часткові зміни в рішенні виконкому від 26.07.96 р. № 588" на підставі свідоцтва про право на спадщину житлового будинку позивачам по АДРЕСА_1 надана земельна ділянка площею 444 кв.м в постійне спільне користування, 329 кв.м залишено у тимчасовому короткостроковому спільному користуванні строком на три роки (а. с. 35-37).

Вінницька міська рада рішенням 11 сесії 24 скликання від 30 квітня 2003 року № 313 "Про передачу громадянам земельних ділянок в оренду" передала позивачам в короткострокову оренду строком на три роки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 810 кв.м., в тому числі площею 309 кв.м., що знаходиться в межах "червоних ліній" (без права подальшої забудови) відповідно до договору оренди.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 16 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 вересня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ПМП "Пума", Вінницького управління земельних ресурсів про усунення перешкод в укладенні договору оренди земельної ділянки, за зустрічним позовом ПМП "Пума" до ОСОБА_2, Вінницької міської ради, Вінницького управління земельних ресурсів про визнання частково недійсним пункту 39 рішення міської ради від 30 квітня 2003 року, рішення 11 сесії Вінницької міської ради 24 скликання від 30.04.2003 року № 313 щодо передачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 в тому числі площею 309 кв.м. в межах "червоних ліній" (п. 39) визнано недійсним; зобов'язано Вінницьку міську раду передати в оренду ПМП "Пума" земельну ділянку, з укладенням відповідного договору, в розмірах необхідних для обслуговування будівлі розташованої на АДРЕСА_2 з дотриманням вимог ДБН України, в тому числі з врахуванням норм щодо обов'язкового виділення земельної ділянки не менше 1-го метра від будівлі для здійснення поточного ремонту; зобов'язано Вінницьку міську раду передати ОСОБА_2 та в її особі ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельну ділянку що розташована по АДРЕСА_1 у довгострокове користування (при наявності їх вимоги у власність) з укладенням відповідного договору в межах і розмірах земельної ділянки фактично не зайнятої під будівлею та земельною ділянкою ПМП "Пума".(а.с. 41-46)

В серпні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Вінницької міської ради із заявою про надання їм на праві власності земельну ділянку загальною площею, яка буде встановлена після її обміру в межах та розмірах, які будуть встановлені відповідним актом відведення в натурі на місцевості (а.с. 76).

36 сесія 6 скликання Вінницької міської ради прийняла рішення №1417 від 20.09.2013 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким вирішено надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 500 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельну ділянку (не зайняту існуючими будівлями), що знаходиться в межах "червоних ліній" використовувати для виконання благоустрою території.

Незгода позивачів із визначення розміру земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у 500 кв.м. слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки відповідних підстав для визнання недійсним рішення 36 сесії Вінницької міської ради 6 скликання від 20 вересня 2013 року № 1417 суд не знаходить. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що міська рада, вирішуючи відповідну заяву позивачів не порушила власну компетенцію та факту порушення прав позивачів не встановлено.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Частиною 3 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що розмір земельної ділянки, яка передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За приписами частин 1, 2 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Аналіз наведених норм дає право для висновку, що надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою не є тотожним виділенню земельної ділянки і передачі у власність чи користування, адже в процесі виготовлення технічної документації із землеустрою буде встановлено розмір земельної ділянки, чи не порушуються виділенням земельної ділянки право власності на цю ж земельну ділянку інших осіб і чи дотримано всіх вимог чинного земельного законодавства .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність рішення 36 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 20.09.2013 року № 1417 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", оскільки остання приймаючи таке рішення діяла на підставі та в межах чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджено матеріали справи та доводи сторін, в результаті чого прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності ознак протиправності рішення відповідача, а відтак і виключення можливості суду щодо задоволення позовних вимог позивачів.

В свою чергу доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 серпня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Смілянець Е. С.