Ухвала суду № 40179557, 11.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 р.Справа № 539/1722/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.07.2014р. по справі № 539/1722/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком; зобов'язати відповідача достроково призначити пенсію за віком.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.07.2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, як дружині особи який мав право на пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та захворювання, якого призвело до смерті пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 15.04.2014 року достроково пенсію за віком, як вдові померлого інваліда II групи учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 2, 5, 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що призвело до неправильного розгляду справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 приймав учать у ліквідації аварії на ЧАЕС в 1986 році в період проходження військових зборів.

Відповідно до довідки МСЕК від 22.09.2011 року ОСОБА_2 з 08.09.2011 року встановлено ІІ групу інвалідності. В довідці вказано, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 718 від 17.03.2014 року захворювання і причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, була дружиною ОСОБА_2

25.04.2014 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення їй з 15.04.2014 року достроково пенсії за віком в разі втрати годувальника, з огляду на те, що вона має 20 років страхового стажу, а її чоловік помер від захворювання здобутого при ліквідації аварії на ЧАЕС.

Листом від 08.05.2014 року відповідач повідомив про недоліки в поданій заяві з огляду на те, що відповідно до прохання позивачки вона просить одночасно два різні види пенсії.

25.06.2014 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення їй з 15.04.2014 року достроково пенсії за віком.

Листом відповідача від 27.06.2014 року № 47/І-02 позивачці відмовлено в достроковому призначенні пенсії за віком, з огляду на те, що ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період проходження військових зборів, при цьому військовослужбовцем не являючись.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачка є вдовою військовослужбовця та відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "і Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на призначення дострокової пенсії, а тому відмова відповідача здійснити таке призначення призвела до порушення прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У абзаці п'ятому пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що військовослужбовці особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції ч. 9 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", якою зазначено, що військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Згідно ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України поділяються на такі категорії, а саме: - військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що чинність цього Закону поширюється на дружин померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге.

Військовозобов'язані, призвані на збори, набувають статусу військовослужбовців. Вони зараховуються до особового складу Збройних Сил України, на них розповсюджується дія військового Статуту і вони несуть військові обов'язки.

Відповідно до примітки ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Таким чином, ОСОБА_2 в період проходження військових зборів з 08.06.1986 року по 11.07.1986 року - відносився до категорії військовослужбовців (а.с. 12).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач незаконно відмовив позивачці в достроковому призначенні пенсії за віком з підстав, того, що ОСОБА_2 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період проходження військових зборів, при цьому військовослужбовцем не являючись, оскільки за нормами вказаних законів такі особи прирівнюються до військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.05.2014 року у справі № К/9991/4251/12.

Військовозобов'язані, призвані на збори, набувають статусу військовослужбовців. Вони зараховуються до особового складу Збройних Сил України, на них розповсюджується дія військового Статуту і вони несуть військові обов'язки.

Доводи пенсійного фонду про те, що в період знаходження на військових зборах чоловік позивачки був військовозобов'язаним , а не військовослужбовцем, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки п.5 ст. 1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" визначено загальні визначення категорій громадян, які перебувають або перебували на військовій службі. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальним законом, який визначає статус окремої категорії громадян у зв'язку з певними обставинами.

Оскільки суд першої інстанції правильно з'ясував обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів підстав для скасування постанови суду не вбачає.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Лубенського міськраойнного суду Полтавської області від 16.07.2014 року по справі № 539/1722/14-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.07.2014р. по справі № 539/1722/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.