Постанова № 4017752, 24.06.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-12/363-7/022-12/029

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"24" червня 2009 р. 11:08 м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

Судді Харченко І.А.,

при секретарі Юрчак Л.Л.,

за участю представників:

позивача - Кудінов В.М., представник, довіреність №02/28-ю від 15.09.2008;

відповідача - Токарева Л.В., головний державний податковий інспектор відділу представництва інтересів в судах та організації позовної роботи юридичного управління ДПА у м. Севастополі, довіреність №2478/9/10-050 від 12.09.2008;

Дехтярьова Н.В., начальник відділу податкового аудиту окремих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у м. Севастополі, довіреність №1376/9/10-041 від 21.04.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №5020-12/363-7/022-12/029 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001202310/0, №0001202310/1 від 20.11.2007 та №0001202310/2 від 07.04.2008,

Суть спору:

03.07.2008 Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовної заявою до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001202310/0, №0001202310/1 від 20.11.2007, №0001202310/2 від 07.04.2008 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 04.07.2008 було відкрите провадження в адміністративній справі №5020-12/363 і призначене попереднє судове засідання.

За результатами попереднього судового засідання судом було винесено ухвалу від 05.08.2008 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2008, позивач, на підставі статей 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, доповнив позов вимогою про визнання дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя по проведенню перевірки неправомірними.

У зв’язку з закінченням строку перебування на посаді судді Харченко І.А., розпорядженням голови господарського суду м. Севастополя №5 від 12.01.2009 справу №5020-12/363 передано до провадження судді Альошиній С.М.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.01.2009 справу прийнято до провадження суддею Альошиної С.М. з присвоєнням їй №5020-12/363-7/022.

19.02.2009 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій він просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0001202310/0, №0001202310/1 від 20.11.2007, №0001202310/2 від 07.04.2008.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2009, було оголошено перерву до 20 травня 2009 року до 16 години 00 хвилин.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №69 від 19.05.2009 справа №5020-12/363-7/022, у зв’язку зі значним навантаженням судді Альошиної С.М. передана до провадження судді Харченко І.А.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.05.2009 справу прийнято до провадження суддею Харченко І.А. з присвоєнням їй №5020-12/363-7/022-12/029.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову (том 1 арк.с. 58-60,109-110, 123-126).

Згідно статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд,

в с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) з 20.09.2007 по 31.10.2007 проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в діяльності Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (надалі ВАТ "СМЗ") за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, про що складено акт перевірки за №749/10/23-123/14312370/206 від 07.11.2007 (надалі Акт).

На підставі акту перевірки, Інспекцією було прийняти податкові повідомлення-рішення від 20.11.2007 №0001202310/0, №0001202310/1, від 07.04.2008 №0001202310/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 262 970,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 224468,00грн.

Провівши оцінку зібраним по справі доказам суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Перевіркою встановлене, що при ліквідації ТОВ "Севморснаб" було здійснене повернення частки ВАТ "СМЗ" в статутному фонді підприємства ТОВ "Севморснаб" основними фондами на суму 948467,00грн. та грошовими коштами в розмірі 7359,60грн. За актами прийому-передачі основних засобів від 02.02.2004 №002 і №003 ТОВ "Севморснаб" передало, а ВАТ "СМЗ" прийняло основні фонді, первісна вартість яких склала 3144338,00грн. знос -2195872,00грн., залишкова вартість - 948467,00грн.

Після отримання основних фондів протоколом від 25.02.2004 №03/1 "визначення справедливої ринкової вартості майна" комісією, яка призначена наказом ВАТ "СМЗ" №193 від 30.12.2003, вирішено визнати справедливою вартість майна, що раніше передано до Статутного фонду ТОВ "Севморснаб" та отримане при його ліквідації, а основні фонди, що мають незадовільний стан, прийняти по залишкової вартості й підготувати до списання у встановленому порядку. Загальна сума отриманих основних фондів визначена в розмірі 1726032,00грн., тобто збільшення вартості основних фондів склало 777566,00грн. (1726032,00грн. - 948467700грн.).

Також, при ліквідації ТОВ "Механомонтаж-2" здійснено повернення частки ВАТ «СМЗ»у статутному фонді ТОВ "Механомонтаж-2" основними фондами на суму 87932.00грн. і коштами в розмірі 2300786.61грн.

ТОВ "Механомонтаж-2" передало основні фонди за актами прийому-передачі від 30.10.2004 №1.2.3, від 01.12.2004 №1, від 28.02.2005 №4, 5, а ВАТ "СМЗ" прийняло основні фонди, первісна вартість яких склала 649280,00грн. знос - 561348,00грн. залишкова вартість 87932.00грн.

Згідно протоколу від 28.02.2005 б/н, ліквідаційна комісія ТОВ "Механомонтаж-2", що призначена протоколом ОСУ №39 від 23.04.2004., вирішила визнати станом на 28.02.2005 справедливу вартість отриманого майна в розмірі 151119,00грн. Збільшення вартості основна фондів склало 63187.00грн., при цьому у додатку №1 до протоколу вказане: первісна вартість 649280,00грн. знос - 561348,00грн., залишкова вартість - 87932,00грн.

Відповідно до підпункту 1.20.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Отже, в податковому обліку ВАТ "СМЗ" сума збільшень вартості основних фондів 1, 2 і 3 груп, отриманих від ТОВ "Севморснаб" у лютому 2004 року та від ТОВ "Механомонтаж-2" у жовтні, грудні 2004 року та лютому 2005 року, відображена шляхом збільшення балансової вартості основних фондів у листопаді 2004 року на 777566,00грн. та у червні 2005 року на 63187,00грн. і наступної їх амортизації до моменту продажу.

Позивач вважає помилковими висновки Інспекції, що валові доходи ВАТ "СМЗ" збільшились па суму різниці між вартістю реалізації основних фондів, отриманих від ліквідованих підприємств ТОВ "Севморснаб", ТОВ "Механомонтаж-2" та їх балансової вартості (за обліком ліквідованих підприємств).

При цьому, позивач вказує, що під час перевірки правильності визначення валових доходів та амортизаційних відрахувань не враховані вимоги п.п.7.8.9 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а визначення власником корпоративних прав майна ліквідованих підприємств за звичайною (ринковою) ціною не збільшує валові доходи такого власника, а тільки зменшує його валові витрати, що понесені при заснуванні цих підприємств.

Однак, встановлені перевіркою порушення стосуються питань визначення у податковому обліку балансової вартості основних фондів, які не регулюються нормами п.п.7.8.9 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об’єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податків.

Порядок визначення балансової вартості групи основних фондів (відокремленого об'єкта основних засобів групи 1 визначається п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якої балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1 на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому,

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1 протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Відповідно до п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, сума дооцінки (збільшення вартості) основних фондів унаслідок визначення справедливої вартості за даними бухгалтерського обліку в кварталі, що передував розрахунковому, не відбудеться на балансової вартості групи основних фондів (відокремленого об'єкту основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу за даними податкового обліку.

Тобто, відповідно до вимог ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ВАТ "СМЗ" не було правових підстав для збільшення у податковому обліку балансової вартості основних фондів, отриманих від ТОВ "Севморснаб" та від ТОВ "Механомонтаж-2", в зв'язку з чим, позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань на 74342.00грн. (у тому числі за 2005 на 41778,00грн., за 2006 - 23166,00грн. та півріччя 2007 - на 9398.00грн.) і занижено валовий доход на 570580,00грн. (у тому числі за ІV квартал 2004 року на 27320,00грн., за 2005 рік на 543260,00грн.) щодо об'єктів основних фондів групи 1, отриманих від ТОВ "Севморснаб" та реалізованих у періоді, що перевірявся.

Підпунктом п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів визначається поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняти на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшень основних фондів (п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону).

Отже, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює вичерпаний перелік витрат, які підлягають амортизації, й не містить витрат, що виникли у зв'язку з поверненням основних фондів власнику корпоративних прав відповідно до п.п.7.8.9 п.7.8 ст.7 даного Закону.

Таким чином, різниця між справедливою та залишковою вартістю основних фондів в розмірі 777566,00грн. та 63187,00грн., по яким позивач не здійснював фактичних витрат, з метою оподаткування не збільшує балансову вартість таких основних фондів та відповідно не підлягає амортизації і не приймає участі в розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток при формуванні валового доходу у випадку їх продажу.

Також є необґрунтованими висновки ВАТ "СМЗ" щодо правомірності включення до складу валових витрат надмірно сплаченого земельного податку за період, що перевірявся.

Законом України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України", а також ст.12 Закону України "Про плату за землю" встановлена пільга для підприємств суднобудівної промисловості з 2000 по 2012 роки.

Постановою КМУ №1256 від 21.12.2005 затверджений перелік суднобудівних підприємств, для яких вводяться заходи державної підтримки суднобудівної промисловості, в яки увійшло ВАТ "СМЗ", яке надало уточнені розрахунки по земельному податку за 2005 рік, в яких сума податку, що підлягає внесенню в бюджет, відкоригована в сторону зменшення на суму наданої пільги. При цьому, ВАТ "СМЗ" не відкоригувало суму валових витрат відповідно до зменшення нарахувань на суму пільг за відповідні податкові періоди 2005 року, в наслідок чого утворились розбіжності між сумою валових витрат задекларованих підприємством у вигляді сплати земельного податку та фактичним нарахуванням цього податку відповідно до розрахунків земельного податку, що призвело л завищення підприємством валових витрат в сумі 355530,21грн.

Згідно п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених п.п.5.3.3. 5.3.4 та пені, штрафів, неустойок, передбачених п.п.5.3.5 цієї статті.

Посилаючись на ст.17 Закону України "Про плату за землю", позивач вважає надмірно сплачені суми земельним податком, а тому підприємством правомірно такі суми віднесені до валових витрат.

Але, відповідно до абз.1 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Порядок нарахування земельного податку визначений ст.7 Закону України "Про сплату за землю", згідно з якою ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах 5-10 цієї статті та ч.2 ст.6 цього Закону.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 1.11 ст.1 Закону №2181-111).

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач скористувався пільгою на підставі п.13 ст.12 Закону України "Про плату за землю", переплата відповідно до наданих уточнюючих розрахунків земельного податку не підпадає під поняття податку, збору (обов'язкового платежу) у розумінні Закону України "Про систему оподаткування", оскільки обов'язковість внеску надмірної сплати до бюджету не встановлена, та такі надмірно перерахованих грошові кошти можуть бути поверненні платнику за його письмовою заявою.

Стосовно розміру штрафних санкцій, з якими позивач не згодний, суд зазначає, що ці штрафних (фінансових) санкцій, застосовано Інспекцією на підставі п.п.17.1.3 її. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону і п.п.6.1.3 п.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 №110, зареєстрованого в Мінюсті України 23.03.2001 за №268/5459 встановлено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми недоплати та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Одночасно п.п.6.1.3 п.6 вказаної Інструкції передбачено, що у разі, якщо за результатами перевірки виявлено в окремих періодах суми недоплат, то кожний з таких податкових періоді; нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом Згідно п.п.2.8 зазначеної Інструкції під недоплатою розуміється заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоді.

Підпунктом 4.1.4 п.4 ст.4 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначенні відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Стосовно висновків Акту щодо визначення валових витрат по сплаті земельного податку в сумі 60639,03 грн. за використання земельної ділянки площею 27 га по вулиці Приморська, 2, суд вважає їх необґрунтованими.

Судом встановлено, що вказана земельна ділянка рішенням Севастопольської міської Ради від 02.11.2005 за №4058 вилучена з користування ВАТ „СМЗ” (т.1 арк.с.79)

Відповідно до вимог статті 13 Закону України „Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, посилання Інспекції на той факт, що земельна ділянка була передана до статутного фонду іншого підприємства ще у квітні 2005 року, - є безпідставним, оскільки право користування за договором оренди у ВАТ „СМЗ” припинилось лише у листопаді 2005 року.

За таким обставин, нарахування Інспекцією додатково податку на прибуток в сумі 22740,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7580,00 грн. є безпідставним.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем та документально підтверджені, присуджуються йому в сумі 01,70 грн. (судовий збір).

Керуючись ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя №0001202310/0, №0001202310/1 від 20.11.2007 та №0001202310/2 від 07.04.2008 в частині визначення Відкритому акціонерному товариству “Севастопольський морський завод” суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22740,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7580,00грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, ідентифікаційний код 14312370) судовий збір в розмірі 01,70 грн., сплачений платіжним дорученням №1128 від 27.06.2008 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

4. В решті частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

30.06.2009.

Розсилка:

1. ВАТ “Севастопольський морський завод”(99001, м.Севастополь, вул. Гер.Севастополя, 13)

2. ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 74)