Рішення № 40175802, 06.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10598/14 06.08.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доТовариства з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс"простягнення 9 170,00 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс" (надалі - ТОВ "Український авіаційний сервіс") про стягнення 9 170,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №24-01/03-2012 від 03.01.2012 р. позивач протягом вересня 2012 р. надав послуги з перевезення вантажу, а відповідач натомість свого грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 5 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 688,15 грн., індексу інфляції у розмірі 427,17 грн. та 3% річних у розмірі 554,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.06.2014 р., розгляд справи відкладено до 06.08.2014 р.

Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання 06.08.2014 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується розпискою про оголошення перерви (відкладення) від 16.07.2014 р., відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 16.07.2014 р., яка була надіслана за адресою відповідача вказаною в позовній заяві та повідомленням про вручення поштового відправлення №30290929 (01481815) згідно якого ухвала суду від 16.07.2014 р. отримана відповідачем 24.07.2014 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача (в судовому засіданні 16.07.2014 р.), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ "Український авіаційний сервіс" (відправник) укладено Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №24-01/03-2012 (надалі - "Договір").

Згідно із п.. 1.1 Договору перевізник зобов'язується доставити ввірені йому відправником вантажі, в визначений пункт призначення та видати уповноваженій на отримання особі (далі - отримувач), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену даним договором.

Плата за перевезення вантажу, а також пункт призначення вантажу попередньо обумовлюються в заявці на перевезення нафтопродуктів. Виконані послуги підтверджуються актами виконаних робіт перевізника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору взаєморозрахунки сторін проводяться на основі виставлених рахунків по завершенню кожної поїздки. Відправник оплачує послуги перевізника в строк 5 банківських днів після надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок на оплату, акт виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач у вересні 2012 р. здійснив ряд перевезень вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підставі здійснених перевезень було складено та надано відповідачу рахунки на підставі яких сторонами було підписано та скріплено печатками акти виконаних робіт (надання послуг) на загальну суму 39 500,00 грн.

Проте, відповідач взятого на себе грошового зобов'язання належним чином не виконав оплативши вартість наданих послуг з перевезення вантажу частково у розмірі 34 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення, у зв'язку з чим позивач вказує на існування за відповідачем заборгованості у розмірі 5 500,00 грн.

Договір №24-01/03-2012 від 03.01.2012 р. є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Матеріалами справи підтверджується надання послуг по перевезенню вантажу (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт (надання послуг)) відповідачу на спірну суму 5 500,00 грн.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажів погоджена сторонами в підписаних актах виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 3.1 Договору відправник оплачує послуги перевізника в строк 5 банківських днів після надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок на оплату, акт виконаних робіт.

З урахуванням дат складання та підписання сторонами актів виконаних робіт (надання послуг) та враховуючи приписи п. 3.1 Договору, грошове зобов'язання по оплаті відповідачем наданих послуг по перевезенню вантажу наступило через 5 банківських днів з моменту одержання рахунків та складання кожного акту.

Отже, відповідач повинен був оплатити надані послуги по перевезенню вантажу згідно акту виконаних робіт від 11.09.2012 р. до 18.09.2008 р., згідно акту виконаних робіт від 15.09.2012 р. до 21.09.2012 р. та згідно акту виконаних робіт від 18.09.2012 р. до 25.09.2012 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 500,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Український авіаційний сервіс" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ "Український авіаційний сервіс" суми основного боргу у розмірі 5 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 688,15 грн., індексу інфляції у розмірі 427,17 грн. та 3% річних у розмірі 554,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 3.3 Договору перевізник за прострочку платежів відправником по даному договору вправі стягнути пеню в розмірі 0,1% від суми, яка підлягає сплаті за кожний день прострочки але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання проте, суд здійснює перерахунок пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та на предмет правильності її нарахування.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 958,45 грн. В іншій частині - 1 729,70 грн. пеню нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок та за більший період ніж визначено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення індексу інфляції суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, а тому вимога позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 427,17 грн. підлягає задоволенню.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 486,75 грн. В іншій частині - 67,93 грн. 3% нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок), а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

До винесення судом рішення, відповідач заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подав, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Український авіаційний сервіс" на користь ФОП ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 5 500,00 грн., пені у розмірі 958,45 грн., індексу інфляції у розмірі 427,17 грн. та 3% річних у розмірі 486,75 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1 729,70 грн. та 3% річних у розмірі 67,93 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український авіаційний сервіс" (03036, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 90, офіс 3; ідентифікаційний код 36586872) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 75 коп., індекс інфляції у розмірі 427 (чотириста двадцять сім) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 85 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 11.08.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко