Рішення № 40175656, 13.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2014 р. Справа № 914/1952/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Л.К.» (м. Дніпропетровськ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (м. Трускавець, Львівська обл.)

про: стягнення 37050 грн. суми основного боргу, 3102,40 грн. - пені

Головуючий cуддя: Пазичев В.М.

Суддя: Крупник Р.В.

Суддя: Яворський Б.І.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Сорока В.Г. - довіреність б/н від 03.07.2014 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Л.К.» (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (м. Трускавець, Львівська обл.) про стягнення 37050 грн. суми основного боргу, 3102,40 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.06.2014 року. Ухвалою суду від 10.06.2014 року розгляд справи відкладено до 26.06.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 26.06.2014 року розгляд справи відкладено до 03.07.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 03.07.2014 року розгляд справи відкладено до 09.07.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 09.07.2014 року розгляд справи відкладено до 06.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 06.08.2014 року розгляд справи відкладено до 13.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Згідно із ухвалою суду від 03.07.2014 року, призначено колегіальний розгляд справи №914/1952/14 у складі трьох суддів. Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, автоматизованою системою документообігу суду здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: Головуючий суддя - Пазичев В.М., судді Долінської О.З. та судді Король М.Р.

У зв'язку з перебуванням на навчанні судді Долінської О.З. та судді Король М.Р. автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну членів колегії суддів: на суддю Запотічняк О.Д. та суддю Яворського Б.І.

У зв'язку з відпусткою судді Запотічняк О.Д. автоматизованою системою документообігу суду здійснено заміну члена колегії суддів: на суддю Крупник Р.В.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.06.2014 року, про відкладення від 10.06.2014 року, від 26.06.2014 року, від 03.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 06.08.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.06.2014 року за вх.№27803/14 позивач подав перерахунок суми пені.

03.07.2014 року за вх.№28651/14 позивач подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.

У судовому засіданні 03.07.2014 року по справі 914/1952/14 суд задовольнив клопотання позивача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

03.07.2014 року за вх.№28751/14 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.07.2014 року за вх.№28770/14 позивач подав клопотання по суті позовних вимог.

21.07.2014 року за вх.№31451/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

06.08.2014 року представник позивача подав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу у справі №914/1952/14, яке було задоволено судом.

13.08.2014 року за вх.№4003/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 37050 грн. суми основного боргу та 2453,85 грн. - пені.

13.08.2014 року представник позивача подав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу у справі №914/1952/14, яке було задоволено судом.

13.08.2014 року за вх.№34775/14 позивач подав додаткові пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.06.2014 року, про відкладення від 10.06.2014 року, від 26.06.2014 року, від 03.07.2014 року, від 09.07.2014 року, від 06.08.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить копія реєстру №925 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 07.08.2014 р., а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

25.06.2014 року за вх.№27490/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.07.2014 року за вх.№28658/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

03.07.2014 року за вх.№28661/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.07.2014 року Господарським судом Львівської області направлено у Прокуратуру Львівської області повідомлення, згідно ст. 90 ГПК України.

06.08.2014 року за вх.№34022/14 від Трускавецького МВ УМВС України у Львівській області прийшла відповідь, згідно якої Трускавецьким МВ ГУ МВС України у Львівській області проведено перевірку по повідомленню, щодо невідповідності в видаткових накладних, які було додано до позовної заяви ТзОВ «Л.К.Л.» та незаконного впливу на господарську діяльність ТзОВ «МІК». По матеріалах перевірки прийнято рішення - перевірку по даному повідомленню припинити.

Трускавецький МВ ГУ МВС України у Львівській області також повідомляє, що, згідно пояснення представника ТзОВ «МІК», в видаткових накладних, які були додані до позову ТзОВ «Л.К.Л.», ним було виявлено невідповідність підписів осіб, які отримували товарно-матеріальні цінності, з підписами, які були в дорученні про отримання посадовими особами ТзОВ «МІК» товарно-матеріальних цінностей. Також представник ТзОВ «МІК» повідомив, що оригінали накладних, які являються додатком до даного позову, в ТзОВ «МІК» немає, оскільки були втрачені і підтвердити, що дані видаткові накладні є підробленими немає можливості, а також встановити хто з працівників ТзОВ «МІК» отримав дані товарно-матеріальні цінності.

В ході перевірки повідомлення також було встановлено, що ТзОВ «МІК» заборгував перед постачальниками кошти, які на даний момент не має можливості виплатити, що підтверджується трьома виконавчими провадженнями в Трускавецькому ВДВС та Постановою про доручення та проведення виконавчих дій ВДВС Кіровоградського РУЮ про заборгованість перед ТзОВ «Дніпроолія».

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.08.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 10 вересня 2013 року між ТзОВ «К.Л.К.» (надалі - позивач) та ТОВ «МІК» (надалі - відповідач) було укладено Договір поставки № 41 (надалі - Договір), на підставі якого ТОВ «К.Л.К.» здійснило поставку товару, а саме: какао-порошку натурального, в кількості 100 (сто) кг загальною вартістю 3600 (три тисячі шістсот) гривень, 200 (двісті) кг какао-порошку, загальною вартістю 7200 (сім тисяч двісті) гривень та 750 (сімсот п'ятдесят) кг какао-порошку, загальною вартістю 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. на користь ТОВ «МІК», а ТОВ «МІК» прийняло даний товар та було зобов'язане здійснити оплату вартості поставленого товару, вказану у відповідному рахунку-фактурі, протягом 30 календарних днів (стаття 3.1 Договору поставки № 41).

Позивач зазначає, що, відповідно до Накладної № 00000011 від 11 вересня 2013 року, поставку какао-порошку кількістю 100 (сто) кг було здійснено 11 вересня 2013 року і в той же день ТОВ «МІК» отримало рахунок № 0000000011 від 11 вересня 2013 року, в якому зазначена вартість поставленого товару, що складає 3600 (три тисячі шістсот) гривень. Таким чином, згідно з умовами Договору поставки № 41, ТОВ «МІК» зобов'язане було сплатити вищезазначену суму на користь постачальника ТОВ «К.Л.К.» до 11 жовтня 2013 року (11 вересня 2013 року + 30 днів). Проте, оплату так і не було здійснено. На день подачі позову прострочення ТОВ «МІК» за зобов'язаннями за Договором поставки № 41 по оплаті цієї поставки дорівнює 227 днів. За порушення термінів розрахунків за Договором поставки № 41 ТОВ «МІК» має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (стаття 4.4.1 Договору поставки № 41). Таким чином, заборгованість за поставкою, що було здійснено 11 вересня 2013 року складає 3600 (три тисячі шістсот) гривень. Сума пені за поставкою товару, що було здійснено 11 вересня 2013 року, складає: за період з 12.10.2013 р. по 14.04.2014 р. (185 днів, сума боргу 3 600 грн., подвійна облікова ставка НБУ складає 13 %) 3600x13 %/365х185= 237, 20 грн. (двісті тридцять сім гривень двадцять копійок); за період з 15.04.2014 р. по 26.05.2014 р. (дата складання позовної заяви до суду) (42 дні, подвійну облікову ставку збільшено до 19 %, сума боргу складає 3 600 грн.) -3600х19%/365х42= 78, 70 грн. (сімдесят вісім гривень сімдесят копійок). Разом, сума пені за поставкою товару, що було здійснено 11 вересня 2013 року, складає 315, 90 грн. (триста п'ятнадцять гривень дев'яносто копійок).

Позивач зазначає, що, згідно Накладної № 00000017 від 18 вересня 2013 року, поставку какао-порошку кількістю 200 (двісті) кг було здійснено 18 вересня 2013 року і в той же день ТОВ «МІК» отримало рахунок № 0000000017 від 18 вересня 2013 року, в якому зазначена вартість поставленого товару, що складає 7 200 (сім тисяч двісті) гривень. Таким чином, згідно з умовами Договору поставки № 41, ТОВ «МІК» зобов'язаний був сплатити вищезазначену суму на користь постачальника ТОВ «К.Л.К.» до 18 жовтня 2013 року (18 вересня 2013 року + 30 днів). Оплату так і не було здійснено. На день подачі позову прострочення ТОВ «МІК» за зобов'язаннями за Договором поставки № 41 по оплаті цієї поставки дорівнює 220 днів. Таким чином, заборгованість за поставкою, що було здійснено 18 вересня 2013 року складає 7200 (сім тисяч двісті) гривень. Сума пені за поставкою товару, що було здійснено 18 вересня 2013 року, складає: за період з 19.10.2013 р. по 14.04.2014 р. (178 днів, сума боргу 7 200 грн., подвійна облікова ставка НБУ складає 13 %) 7200x13 %/365х178= 456, 46 грн. (чотириста п'ятдесят шість гривень сорок шість копійок); за період з 15.04.2014 р. по 26.05.2014 р. (дата складання позовної заяви до суду) (42 дні, подвійну облікову ставку збільшено до 19 %, сума боргу складає 7 200 грн.) -7200х19%/365x42= 157, 41 грн. (сто п'ятдесят сім гривень сорок одна копійка). Разом сума пені за поставкою товару, що було здійснено 18 вересня 2013 року, складає 613, 87 грн. (шістсот тринадцять гривень вісімдесят сім копійок).

Позивач звертає увагу на те, що, згідно Накладної № 00000023 від 25 вересня 2013 р., поставку какао-порошку кількістю 750 (сімсот п'ятдесят) кг було здійснено 25 вересня 2013 року і в той же день ТОВ «МІК» отримало рахунок № 0000000023 від 25 вересня 2013 року, в якому була зазначена вартість поставленого товару, що складає 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. Таким чином, згідно з умовами Договору поставки № 41, ТОВ «МІК» зобов'язаний був сплатити вищезазначену суму на користь постачальника ТОВ «К.Л.К.» до 25 жовтня 2013 року (25 вересня 2013 року + 30 днів). Оплату здійснено не було. На день подачі позову прострочення ТОВ «МІК» за зобов'язаннями за Договором поставки № 41 по оплаті цієї поставки дорівнює 213 днів. Таким чином, заборгованість за поставкою, що було здійснено 25 вересня 2013 року складає 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) гривень. Сума пені за поставкою товару, що було здійснено 25 вересня 2013 року, складає: за період з 26.10.2013 р. по 14.04.2014 р. (171 день, сума боргу 26 250 грн., подвійна облікова ставка НБУ складає 13 %) 26250x13 %/365х171= 1598, 73 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім гривень сімдесят три копійки); за період з 15.04.2014 р. по 26.05.2014 р. (дата подання позовної заяви до суду) (42 дні, подвійну облікову ставку збільшено до 19 %, сума боргу складає 26 250 грн.) -26250x19%/365x42= 573, 90 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні дев'яносто копійок). Разом сума пені за поставкою товару, що було здійснено 25 вересня 2013 року, складає 2 172, 63 грн. (дві тисячі сто сімдесят дві гривні шістдесят три копійки).

Тобто, за твердженням позивача, на дату 26 травня 2014 року сума пені, яку ТОВ «МІК» повинен сплатити на користь ТОВ «К.Л.К.» складає 3 102, 40 грн. (три тисячі сто дві гривні сорок копійок).

Позивач наголошує, що загальна сума заборгованості, яку ТОВ «МІК» повинен сплатити на користь ТОВ «К.Л.К.» складає: 40 152, 40 грн. (сорок тисяч сто п'ятдесят дві гривні сорок копійок), з них 37 050 грн. (тридцять сім тисяч п'ятдесят гривень) - основного боргу та 3 102, 40 грн. (три тисячі сто дві гривні сорок копійок) пені.

Позивач зазначає, що 27 березня 2014 року на адреси ТОВ «МІК», які ним було вказано в Договорі та в податковій накладній, було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором, проте, жодним чином відповідач на претензію не відреагував.

За твердженням позивача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України від 26 травня 2014 року, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 73.

03.07.2014 року за вх.№28770/14 позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого сума пені складає 2472,53 (дві тисячі чотириста сімдесят дві гривні п'ятдесят три копійки).

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що між ним та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі Договору поставки № 41 від 10 вересня 2013 року. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, за твердженням позивача, у ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак, така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемними, зокрема, є правочини щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст. 547 ЦК), правочини, вчинені з порушенням вимог закону про нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК). По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини). Такими, зокрема, є правочини, вчинені малолітніми та неповнолітніми особами за межами їхньої цивільної дієздатності (статті 221 - 222 ЦК), недієздатними особами (ст. 227 ЦК), під впливом помилки, обману чи насильства (статті 229 - 231). У даному випадку, на думку позивача, наведені обставини відсутні, а тому Договір поставки № 41 від 10 вересня 2014 року є дійсним та має виконуватись сторонами. На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки за видатковими накладними № 00000017 від 18 вересня 2013 року, № 00000023 від 25 вересня 2013 року та № 00000011 від 11 вересня 2013 року відповідачу поставлена продукція.

Позивач наголошує, що факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'янь, відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Позивач зазначає, що видаткова накладна є первинним документом, який використовується для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і розрахунків по них. Накладна не є бланком суворої звітності і може бути надрукована на комп'ютері із застосуванням власної нумерації. Типова форма такої накладної ніякими нормативно-правовими актами не затверджена. Отже, відбиток печатки/штампу не є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що отримання товару відповідачем підтверджується товарно-транспортними накладними, на яких міститься відбиток печатки ТОВ «МІК» та підпис особи відповідача, якій видана Довіреність на отримання товару. Не заперечує отримання товару і сам відповідач, що вбачається із наданого ним відзиву, а зокрема, із його пояснень щодо причин прострочення платежів. Таким чином, відповідач пояснюючи причини прострочення оплати за товар, тим самим визнає належне його отримання та свій обов'язок сплати вартості отриманого товару.

На думку позивача, не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на форс-мажорні обставини, наведені у відзиві, адже із врахуванням п. 5.2. Договору поставки якщо виникають форс-мажорні обставини, Сторона, яка стверджує, що для неї неможливо виконати зобов'язання з будь-якої причини, повідомляє іншу Сторону про такі обставини у письмовій формі із підтвердженням настання таких обставин відповідним висновком торгівельно-промислової палати. Неповідомлення іншої Сторони про існування форс-мажорних обставин протягом десяти днів після їх початку позбавляє сторону, яка зазнала їх впливу, права покладатися на ці форс-мажорні обставини як на юридичне виправдання невиконання цього Договору.

Окрім того, щодо посилання відповідача на непогодження Сторонами такої істотної умови договору як ціна, що, на думку відповідача, тягне визнання Договору поставки № 41 від 10 вересня 2013 року неукладеним, то позивач зазначає, що такий висновок є безпідставним та надуманим. Адже, ціна та порядок розрахунків визначаються в розділі 3 вказаного Договору поставки. Таким чином, висновки, які наводить відповідач у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими та спрямованими лише на те, щоб не виконувати погоджені сторонами умови Договору поставки № 41 від 10 вересня 2013 року.

Позивач звертає увагу на те, що 04 липня 2014 року на адресу ТОВ «МІК» направлено для підписання два примірники акту звірки № 3 по Договору поставки № 41 від 10 вересня 2013 року станом на 24 червня 2014 року. Однак, даний акт залишився непідписаним відповідачем.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позивач вважає, що наявні всі підстави для задоволення позову, а поведінка відповідача свідчить лише про наміри затягнути виконання своїх договірних зобов'язань.

13.08.2014 року за вх.№4003/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 37050 грн. суми основного боргу та 2453,85 грн. - пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, згідно ст. 614 ЦК України, особа, які порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Відповідач зазначає, що, відповідно до Розділу 5 Договору по:тавки № 41 від 10.09.2013 р., сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це обумовлено обставинами непереборної сили, які Сторони не могли і не повинні були передбачити або попередити.

Відповідач звертає увагу на те, що з 08.08.2013 року та станом на 20.06.2014 року ТОВ «МІК» перебуває під впливом наслідків незаконних дій третьої сторони (рейдерства). Під час цього впливу він працює у кризовому режимі (незаконними ухвалами заарештовані рахунки та ін.). Діяльність підприємства згорнута на 50% на час юридичного вирішення питання з усунення незаконних вимог рейдерів.

Відповідач наголошує, що вищевказані обставини були ускладнені революційними подіями, які сталися в період з 10 листопаду 2013 року по 22 лютого 2014 року, та подіями, які сталися після революції, а саме анексії території України Росією та терористичні дії на Сході України. Результатом цих подій для ТОВ «МІК» стала втрата значної частини ринку збуту продукції та зв'язків з партнерами, які знаходяться на території АРК та тих областей, які перебувають під діями антитерористичної операції (додається копія Листа СБУ про визнання території Луганської, Харківської, Донецької областей небезпечними для перебування громадян).

ТОВ «МІК» вважає, що вищеописані події є загальновідомими та можуть бути застосовані до Розділу 5 Договору поставки № 41 від 10.11.2013 р., та мають бути признані як форс-мажорні обставини з застосуванням наслідків таких обставин для відповідача та позивача.

Щодо стягнення неустойки з ТОВ «МІК» внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором поставки відповідач зазначає, що, згідно п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, нарахування штрафних санкцій по Накладній №00000017 від 18 вересня 2013 року, Накладній №00000011 від 11 вересня 2013 року, Накладній №00000023 від 25 вересня 2013 року позивачем є неправомірним так, як має починатися з 06.01.2014 року та не перевищувати 180 днів,

Згідно ст. 266 ГК України, якщо передачі покупцеві підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, сторони мають погодити його асортимент. Загальна кількість товару за асортиментом, номенклатурою визначається у спеціальному документі - специфікації за згодою сторін, а, відповідно до ст. 669 ЦК України, вона може бути погоджена і шляхом встановлення в договорі.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в доказах, які подав позивач, відсутня така істотна умова договору, як погоджена сторонами ціна (специфікація).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Таким чином, за твердженням відповідача, для того щоб договір був укладений, необхідно дотриматися двох умов - укласти договір у належній Формі та передбачити в ньому всі істотні умови, передбачені Цивільним і Господарським кодексами України.

Також, відповідач зазначає, що позивач в обгрунтуванні своїх вимог посилається на видаткові накладні. Для підтвердження факту поставки позивач надає видаткові накладні, які засвідчені бухгалтерією та підписом невідомої особи. Таким чином, позивач хоче отримати можливість засвідчувати будь-які ціни, асортимент та обсяги поставки у відділі, який відповідає лише за податкову звітність.

Відповідач наголошує, що видаткова накладна №00000011 від 11 вересня 2013 року, яка мала бути отримана ОСОБА_4 за довіреністю №1146, підписана іншою особою; видаткова накладна N00000017 від 18 вересня 2013 року, яка мала бути отримана ОСОБА_3 за довіреністю №1172, отримана іншою особою.

Згідно до положення про печатки та штампи ТОВ «МІК», печатка з написом «бухгалтерія» має застосовуватися для посвідчення документів, які не мають майнового характеру та не тягнуть за собою виникнення обов'язків ТОВ «МІК».

Згідно до п.п. 3.2.6. п.3 ст. 3 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом МВС №17 від 28.04,1999 р., підприємства. установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Документи, які подані позивачем, окрім Договору, засвідчені печаткою, яка не має юридичної сили.

Підсумовуючи всі вище перелічені факти відповідач зазначає, що Істотними умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки і ціна, які засвідчені правомочними представниками сторін та завірені печаткою підприємства.

Відповідач наголошує, що сторони Договору поставки № 41 від 10.09.2013 р. не досягли згоди щодо цих умов, тому він не може вважатися укладеним, зобов'язання з нього не виникають і підстави для застосування положень глави 47 та 48 Цивільного Кодексу України відсутні.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов подав, в якому позовні вимоги заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 10 вересня 2013 року між ТзОВ «К.Л.К.» (надалі - позивач) та ТОВ «МІК» (надалі - відповідач) було укладено Договір поставки № 41 (надалі - Договір), на підставі якого ТОВ «К.Л.К.» здійснило поставку товару, а саме какао-порошку натурального, в кількості 100 (сто) кг загальною вартістю 3600 (три тисячі шістсот) гривень, 200 (двісті) кг какао-порошку, загальною вартістю 7200 (сім тисяч двісті) гривень та 750 (сімсот п'ятдесят) кг какао-порошку, загальною вартістю 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. на користь ТОВ «МІК», а ТОВ «МІК» прийняло даний товар та було зобов'язане здійснити оплату вартості поставленого товару, вказану у відповідному рахунку-фактурі, протягом 30 календарних днів (стаття 3.1 Договору поставки № 41).

Відповідно до Накладної № 00000011 від 11 вересня 2013 року, поставку какао-порошку кількістю 100 (сто) кг було здійснено 11 вересня 2013 року і в той же день ТОВ «МІК» отримало рахунок № 0000000011 від 11 вересня 2013 року, в якому зазначена вартість поставленого товару, що складає 3600 (три тисячі шістсот) гривень. Таким чином, згідно з умовами Договору поставки № 41, ТОВ «МІК» зобов'язане було сплатити вищезазначену суму на користь постачальника ТОВ «К.Л.К.» до 11 жовтня 2013 року (11 вересня 2013 року + 30 днів). Проте, оплату так і не було здійснено.

Згідно Накладної № 00000017 від 18 вересня 2013 року поставку какао-порошку кількістю 200 (двісті) кг було здійснено 18 вересня 2013 року і в той же день ТОВ «МІК» отримало рахунок № 0000000017 від 18 вересня 2013 року, в якому зазначена вартість поставленого товару, що складає 7 200 (сім тисяч двісті) гривень. Таким чином, згідно з умовами Договору поставки № 41 ТОВ «МІК» зобов'язаний був сплатити вищезазначену суму на користь постачальника ТОВ «К.Л.К.» до 18 жовтня 2013 року (18 вересня 2013 року + 30 днів). Оплату так і не було здійснено.

Згідно Накладної № 00000023 від 25 вересня 2013 р. поставку какао-порошку кількістю 750 (сімсот п'ятдесят) кг було здійснено 25 вересня 2013 року і в той же день ТОВ «МІК» отримало рахунок № 0000000023 від 25 вересня 2013 року, в якому була зазначена вартість поставленого товару, що складає 26 250 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. Таким чином, згідно з умовами Договору поставки № 41 ТОВ «МІК» зобов'язаний був сплатити вищезазначену суму на користь постачальника ТОВ «К.Л.К.» до 25 жовтня 2013 року (25 вересня 2013 року + 30 днів). Оплату здійснено не було.

Позивач зазначає, що 27 березня 2014 року на адреси ТОВ «МІК», які ним було вказано в Договорі та в податковій накладній було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором, проте жодним чином відповідач на претензію не відреагував.

03.07.2014 року за вх.№28770/14 позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого сума пені складає 2472 (дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 53 коп.

13.08.2014 року за вх.№4003/14 позивач подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача 37050 грн. суми основного боргу та 2453,85 грн. - пені.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі Договору поставки № 41 від 10 вересня 2013 року. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, згідно ст. 204 ЦК України, проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини). У даному випадку, наведені обставини відсутні, а тому Договір поставки № 41 від 10 вересня 2014 року є дійсним та має виконуватись сторонами. На виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки за видатковими накладними № 00000017 від 18 вересня 2013 року, № 00000023 від 25 вересня 2013 року та № 00000011 від 11 вересня 2013 року відповідачу поставлена продукція.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'янь відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, якими у даному випадку виступають накладні.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна є первинним документом, який використовується для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і розрахунків по них. Накладна не є бланком суворої звітності і може бути надрукована на комп'ютері із застосуванням власної нумерації. Типова форма такої накладної ніякими нормативно-правовими актами не затверджена. Отже, відбиток печатки/штампу не є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Окрім того, отримання товару відповідачем підтверджується товарно-транспортними накладними, на яких міститься відбиток печатки ТОВ «МІК» та підпис повноважної особи відповідача, що підтверджується відповідним відбитком печатки. Не заперечує отримання товару і сам відповідач, що вбачається із наданого ним відзиву, зокрема, із його пояснень щодо причин прострочення платежів. Таким чином, відповідач пояснюючи причини прострочення оплати за товар, тим самим визнає належне його отримання та свій обов'язок сплати вартості отриманого товару.

Окрім того, щодо посилання відповідача на непогодження Сторонами такої істотної умови договору як ціна, що, на думку відповідача, тягне визнання Договору поставки № 41 від 10 вересня 2013 року неукладеним, то такий висновок є безпідставним.

Згідно п.1 ст.638 Цивільного Кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких, за зайвою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не дов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийнять товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товарни), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет (найменування, включаючи номенклатуру й асортимент, кількість і вимоги до якості товару), ціну та строк дії договору (час, упродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на підставі договору).

Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник постачає і передає у власність ТОВ «МІК», а ТОВ «МіК» приймає та оплачує товари згідної замовленнями ТОВ «МІК» та товарно-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору, ТОВ «МІК» надає замовлення Постачальнику на підставі прайс листів, в яких наведено список товарів, їхня ціна, асортимент.

Згідно п. 1.4 Договору, ціною цього Договору є сума, що підлягає оплаті Покупцем за весь поставлений Постачальником Покупцеві Товар на умовах Договору протягом терміну дії Договору.

Згідно п. 3.2 Договору, Постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами,

зазначеними у прайс листі, затвердженому Сторонами, до якого застосовується пункт 3.6. Договору. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які налаються Постачальником ТзОВ «МІК» до головного офісу для здійснення оплати.

Отже, ціна та порядок розрахунків визначаються у вищезазначених умовах вказаного Договору поставки. Таким чином, висновки, які наводить відповідач у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими та не відповідають ні обставинам справи, ні наданим доказам.

Щодо недоліків в оформленні товаро-супровідних документів, то, відповідно до п.3.3. Договору, ТзОВ «МІК» здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у Статті 8 цього Договору, протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 3.1. Договору, ТзОВ «МІК» має право затримати оплату за товари, якщо накладні чи податкові накладні не відповідають вимогам, передбаченим законодавством, цим Договором, або містить помилки, розбіжності, доки помилки чи розбіжності у відповідних документах не буде виправлено. ТзОВ «МІК» зобов'язаний попередити Постачальника про недоліки у одержаних накладних та податкових накладних протягом 3 робочих днів. Строк оплати за поставлений товар в разі встановлення вказаних невідповідностей починає відраховуватись від моменту надання Постачальником документів з виправленнями всіх виявлених та вказаних Замовником недоліків.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів своєчасного попередження позивача про недоліки у одержаних накладних та податкових накладних, а позивач заперечує наявність таких фактів.

Крім того, згідно п.3.5 Договору, ТзОВ «МіК» може надавати письмові інструкції Постачальнику з приводу форми товарних та транспортних накладних, які є складовою частиною цього Договору. Постачальник зобов'язаний додержуватись таких інструкцій, в разі їх відповідності вимогам діючого законодавства.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів надання таких інструкцій, в т.ч. щодо печатки, якою має бути засвідчені підписи повноважних представників відповідача, яким останнім буде доручено отримати товар.

Крім того, згідно п.3.6 Договору, ТзОВ «МІК» має право зменшити оплату, що належить Постачальникові за товари на суму штрафу, вартості товарів, повернених Постачальникові, а також на інші суми, що мають бути сплачені Постачальником згідно з цим Договором та Додатками, які складають невідємну частину Договору, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин щодо зменшення оплати, у відповідності до п. 3.6 Договору. На відсутності таких обставин наголосив позивач в ході розгляду справи.

Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на форс-мажорні обставини, наведені у відзиві, адже, із врахуванням п. 5.2. Договору поставки, якщо виникають форс-мажорні обставини, Сторона, яка стверджує, що для неї неможливо виконати зобов'язання з будь-якої причини, повідомляє іншу Сторону про такі обставини у письмовій формі із підтвердженням настання таких обставин відповідним висновком торгівельно-промислової палати. Неповідомлення іншої Сторони про існування форс-мажорних обставин протягом десяти днів після їх початку позбавляє сторону, яка зазнала їх впливу, права покладатися на ці форс-мажорні обставини, як на юридичне виправдання невиконання цього Договору.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача сума основного боргу у розмірі 37050,00 грн. та пеня у розмірі 2453,85 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Л.К.» (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (м. Трускавець, Львівська обл.) в частині стягнення 37050,00 грн. суми основного боргу, 2453,85 грн. - пені є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №3168 від 28.05.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (82200, Львівська обл.,м. Трускавець, вул. Стебницька 73, код ЄДРПОУ 19096149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К.Л.К.» (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, кім. 11, код ЄДРПОУ 32952695, р/р 26004050301521 в КБ «Приватбанк», МФО 305299) суму основного боргу в розмірі 37050 (тридцять сім тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп., 2453 (дві тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 85 коп. - пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Головуючий cуддя Пазичев В.М.

Суддя Крупник Р.В.

Суддя Яворський Б.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2014 року.