Постанова № 40174483, 13.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 910/21032/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства "Луміс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014у справі№ 910/21032/13 господарського суду міста Києва за заявоюСпільного підприємства "Луміс"проскасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс"; 2. Спільного підприємства "Луміс";про стягнення боргув судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Дубовський П.В.; - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився; - відповідача 2 Степаненко О.М.;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2014 у справі №910/21032/13 (судді: Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю., Ващенко Т.М.) задоволена заява Спільного підприємства "Луміс" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 (судді: Самсін Р.І., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні заяви Спільного підприємства "Луміс" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13 відмовлено.

Спільне підприємство "Луміс" (надалі скаржник/СП "Луміс"), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13 задоволені позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк"; за рішенням стягнуто солідарно з ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" 28 367 114, 58 грн., в тому числі: 18 039 676, 60 грн. заборгованості за кредитом, 8 534 610, 77 грн. заборгованості по процентам, 697 148, 35 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 062 900, 82 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 32 778, 05 грн. розмір інфляційних витрат за кредитом та процентами, та витрати пов'язані з вирішенням третейського спору у розмірі 25 500 грн.

30.10.2013 СП "Луміс" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою від 29.10.2013 про скасування вказаного рішення третейського суду.

В обґрунтування заяви, СП "Луміс" послалося на те, що спірне рішення третейського суду було прийнято неуповноваженим складом суду, оскільки ст. 6 кредитного договору №770/9-698 та ст. 5 договору поруки №108880/108-ПЮО23, сторони узгодили конкретних суддів, які мали розглядати спір, що стосуються виконання вказаних договорів. Однак, при передачі для розгляду справи №582/13 судді Оберемко Р.А., особа якого не узгоджувалась сторонами вказаних договорів, було порушено регламент Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків; крім того, як зазначає СП "Луміс", ПАТ "Укрсоцбанк" вже зверталося до суду із позовом до ТОВ "Орвіс" про стягнення заборгованості по кредитних договорах №770/9-698 від 15.07.2008 та №770/9-691 від 26.08.2008 і рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №3/77/5022-1020/2011, позов ПАТ "Укрсоцбанк" частково задоволений. Згідно з вказаним рішенням у справі №3/77/5022-1020/2011, за ПАТ "Укрсоцбанк" визнано право власності на торговий комплекс загальною площею 1649,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького 9 та на приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1 028, 5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери 47.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву СП "Луміс" та скасовуючи рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13, виходив із того, що ст. 6 генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Орвіс", та ст. 5 договору поруки №108880/108-ПЮО23, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс", сторони узгодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті; у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Суддями Ярошовцем Василем Миколайовичем, Мороз Оленою Анатоліївною та Білоконем Юрієм Миколайовичем було заявлено самовідводи від розгляду справи №582/13.

Частиною 1 ст. 18 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не передбачено здійснення самовідводу з підстав перебування у відпустці чи зайнятості судді за основним місцем роботи, а тому, передача спору на розгляд судді третейського суду Оберемко Р.А. відбулася з порушенням Регламенту суду, що свідчить про те, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону, Регламенту третейського суду та умовам третейської угоди.

Крім того, як зазначив місцевий господарський суд, рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011 звернуто стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, а саме: торговий комплекс загальною площею 1 649,7 кв.м., що знаходиться за адресою: б-р Вишневецького, 9 у м. Тернопіль, вартістю 13 657 370,00 грн. та на приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1 028,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. Бандери, 47, вартістю 10 141 270,00 грн. і погашено заборгованість ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та №770/9-691 від 26.06.2008 перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 17 109 000,00 грн. Таким чином, з моменту набрання вказаним рішенням господарського суду Тернопільської області законної сили, вимоги кредитора, який звернувся з позовом про задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмету іпотеки, шляхом набуття на нього права власності, вважаються виконаними, а будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, в силу прямої вказівки ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є недійсними. При винесенні ухвали, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 2, 5, 14, 16, 51 Закону України "Про третейські суди", ст. 122-5 ГПК України, Регламентом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку".

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, та відмовляючи СП "Луміс" у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, не погодився із висновками місцевого суду, та встановив, що при передачі для розгляду третейської справи №582/13 судді Оберемко Р.А. не було порушено Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, оскільки приписами Регламенту не визначено підстав за яких суддя може заявити собі самовідвід, а тому заявлення самовідводу третейськими суддями, обраними сторонами у генеральному кредитному договорі та договорі поруки з підстав перебування у відпустці або зайнятістю за основним місцем роботи, здійснено у відповідності до Регламенту, так само, як і призначення третейського судді Оберемко Р.А. для розгляду третейської справи №582/13. Стосовно висновків суду першої інстанції, зроблених з посиланням на ст. 36 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції зазначив, що позасудове врегулювання спору передбачає саме врегулювання спору між сторонами, без звернення до суду. В даному ж випадку, визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на нерухоме майно відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області у справі №3/77/5022-1020/2011 не можна вважати таким, що відбулося в позасудовому порядку. Крім того, позовні вимоги у господарській справі №3/77/5022-1020/2011 ґрунтувалися, в тому числі, на іпотечному договорі від 17.07.2008, та стосувалися заборгованості ТОВ "Орвіс" станом на 2011 рік; оспорюване рішення третейського суду ґрунтується на договорі поруки та стосується заборгованості ТОВ "Орвіс" станом на 2013 рік.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008 між банком та ТОВ "Орвіс" був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг №770/9-698 (надалі кредитний договір).

В забезпечення виконання ТОВ "Орвіс" вказаного кредитного договору, 06.08.2008 між банком, ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" був укладений договір поруки №108880/108-ПЮО23, відповідно до якого СП "Луміс" (поручитель за договором) зобов'язується перед кредитором (банком) відповідати за виконання позичальником (ТОВ "Орвіс") у повному обсязі своїх зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. ст. 12 вказаного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Укладаючи вказані договори, сторони обумовили питання щодо врегулювання спорів за цими договорами, а саме: згідно з п. 6.2 генерального договору про надання кредитних коштів № 770/9-698 від 15.07.2008 у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті; у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Аналогічні умови викладені і в п. 5.1 договору поруки № 108880/108-ПЮО23 від 06.08.2009.

Як вбачається з матеріалів справи №582/13 Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" про стягнення заборгованості, третейськими суддями, обумовленими ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" у генеральному договорі про надання кредитних коштів № 770/9-698 та договорі поруки № 108880/108-ПЮО23, а саме: Ярошовцевим В.М., Мороз О.А., Білоконем Ю.М. були заявлені самовідводи з посиланням на ч. 1 ст. 18 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а позовна заява згідно з резолюцією голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків була передана на розгляд іншому третейському судді - Оберемко Р.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Регламенту третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу або самовідводу якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Аналогічні підстави для відводу або самовідводу судді містяться в ст. 19 Закону України "Про третейські суди", серед яких, в тому числі, третейський суддя підлягає самовідводу на його прохання, і при цьому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, ані Регламент, ані вказаний Закон не вимагає зазначення причин такого самовідводу, а лише має значення прохання третейського судді.

Виходячи з наведеного, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначення місцевим господарським судом про те, що ч. 1 ст. 18 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не передбачено здійснення самовідводу з підстав перебування у відпустці чи зайнятості за основним місцем роботи не є обґрунтованим, оскільки, як вказувалося вище, для самовідводу третейського судді від розгляду справи достатньо лише його прохання.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, подана до Третейського суду позовна заява реєструється та направляється Голові Третейського суду, а питання про прийняття позовної заяви вирішується третейським суддею (суддями) (ст. 53 Регламенту).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із заявленням самовідводу третейськими суддями Ярошовцевим В.М., Мороз О.А., Білоконем Ю.М., позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" згідно з резолюцією у її лівому верхньому куті передано судді Оберемко Р.А., яким вказану позовну заяву прийнято до розгляду вказаним суддею, ухвалою від 11.07.2013 порушено провадження у справі № 582/13, і справу призначено до розгляду.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що при наявності в матеріалах третейської справи № 582/13 заяв про самовідвід суддів, визначених сторонами у третейському застереженні, що міститься в договорах, укладених банком з відповідачами і по яким вирішувався спір третейським судом, передача позовної заяви ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" третейському судді Оберемко Р.А., відбулася з дотриманням Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків та положень договорів (генерального та поруки), склад суду у справі № 582/13 відповідав вимогам Закону України "Про третейський суд", Регламенту третейського суду та умовам третейської угоди.

Відповідно до приписів ст. 122-5 ГПК України та ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Пунктом 6.1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" унормовано, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 122-5 ГПК, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 122-1 і відповідний пункт частини другої статті 122-5 ГПК названого Кодексу.

Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 122-5 ГПК, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити.

Згідно з п. 6.1.8. вказаної постанови пленуму у судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом та ГПК. Якщо господарський суд встановить наявність інших підстав для скасування такого рішення, ніж ті, які наведено в заяві, то він з урахуванням припису частини четвертої статті 122-4 ГПК скасовує рішення третейського суду з підстави (підстав), передбаченої названим Кодексом.

Отже, виходячи з наведеного, підстави для скасування рішення третейського суду чітко визначені в ст. 122-5 ГПК України (підстави, вказані в ст. 51 Закону України "Про третейські суди" є ідентичними підставам, вказаним в ст. 122-5 ГПК України); перелік підстав, вказаних в наведених нормах розширеному тлумаченню не підлягає, виходячи з чого, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказана СП "Луміс" у заяві про скасування рішення третейського суду підстава для його скасування, а саме: невідповідність складу третейського суду при прийнятті рішення у третейській справі №582/13, не знайшла свого підтвердження, про що зазначалося вище.

До того ж, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність інших правових підстав, встановлених у ст. 122-5 ГПК України та ст. 51 Закону України "Про третейські суди", для скасування оспорюваного рішення третейського суду, справа №582/13 була підвідомча Постійно діючому третейському суду при Асоціації українських банків відповідно до закону та третейської угоди, що викладена у вигляді третейського застереження у п. 6.2 генерального договору про надання кредитних коштів № 770/9-698 від 15.07.2008 та п. 5.1 договору поруки № 108880/108-ПЮО23 від 06.08.2009; третейським судом не вирішувались питання, які виходять за межі третейської угоди; вказана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; третейським судом не вирішувались питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, позаяк, є правильним висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного рішення.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені СП "Луміс" у заяві про скасування рішення третейського суду обставини щодо наявності рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011, яким начебто вже задоволені вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в тому числі за кредитним договором №770/9-698 від 15.07.2008, шляхом визнання за ним права власності на майно, яке було передано СП "Луміс" в іпотеку в забезпечення виконання ТОВ "Орвіс" своїх зобовязань за вказаним кредитним договором, не є законодавчо встановленими підставами для скасування оспорюваного рішення третейського суду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав, що відповідно виключає вирішення зазначеного спору і третейським судом. Зазначені обставини свідчитимуть про те, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, а рішення у такій третейській справі підлягає скасуванню згідно з п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди", п. 1 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України.

В той же час, як вірно встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, спір у третейській справі № 582/13, рішення, прийняте у якій оскаржується в даному провадженні, не є рішенням у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав, що рішення господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі № 3/77/5022-1020/2011.

Так, як вбачається з матеріалів третейської справи №582/13 й про що зазначалося вище, ПАТ "Укрсоцбанк" заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів (боржника - ТОВ "Орвіс" та поручителя згідно з договором поруки - СП "Луміс") заборгованості за генеральним кредитним договором № 770/9-698 від 15.07.2008 у розмірі 28 367 114,58 грн. станом на 17.06.2013, в той час, як предметом позову у справі № 3/77/5022-1020/2011 господарського суду Тернопільської області, були вимоги банку про звернення стягнення на іпотечне майно, що належить ТОВ "Орвіс" шляхом визнання права власності на це майно за банком з припиненням права власності у ТОВ "Орвіс" в рахунок погашення заборгованості по двом кредитних договорах № 770/9-698 від 15.07.2008 та № 770/9-691 від 26.06.2008 згідно з розрахунком боргу на час вирішення спору (2011 рік). Тобто, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, вимоги банку до СП "Луміс" у справі № 3/77/5022-1020/2011 не ґрунтувались на договорі поруки № 108880/108-ПЮО23 від 06.08.2009, та, відповідно, й не задовольнялися за рахунок вказаного договору, а обґрунтовувалися та були задоволені господарським судом Тернопільської області у справі № 3/77/5022-1020/2011 за рахунок іпотечних договорів від 04.09.2009 та від 17.07.2008 про передачу в іпотеку ТОВ "Орвіс" належних йому нежилих приміщень ПАТ "Укрсоцбанк", а тому, виходячи з приписів ст. 5 Закону України "Про третейські суди" відсутні підстави вважати, що оспорюваним рішенням третейського суду вирішено спір, який вже був вирішений компетентним судом.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції на відміну від місцевого господарського суду, використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом дослідження у даній справі, а відтак, правових підстав для скасування винесеної у даній справі судом апеляційної інстанції постанови суд касаційної інстанції не має.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заяви про скасування рішення третейського суду; так, СП "Луміс" у касаційній скарзі наполягає на тому, що склад третейського суду, який приймав оскаржуване рішення (третейський суддя Оберемко Р.А.), був визначений з порушенням Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків. В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що знайшло своє підтвердження в суді касаційної інстанції, що розгляд третейської справи №582/13 третейським суддею Оберемко Р.А. відбувався уповноваженим складом суду.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції; при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного підприємства "Луміс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі №910/21032/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере