Ухвала суду № 4017141, 21.03.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

21.03.07 Справа № 14/306-4126

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі Тернопільська ОДПІ) від 12.01.2007р.

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006р. (складена в повному обсязі 25.12.2006р.)

у справі № 14/306-4126

за позовом Приватного підприємства “Сапід Буд”, м. Тернопіль

до відповідача Тернопільської ОДПІ, м. Тернопіль

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: - Вівчар А.Б. - представник;

від відповідача: - Білий В.В.- державний податковиий інспектор.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006р у справі № 14/306-4126, суддя Руденко О.В., позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 24.05.2006 року № 0000902304/0/30556.

Постанова суду мотивована нормами Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97, а також зокрема тим, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Господарського суду Тернопільської області від 20.12.2006р у справі № 14/306-4126 скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові відмовити, оскільки вважає вищевказану постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Тернопільської ОДПІ, оскільки вважає, що підприємством не було допущено порушень закону.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки з питань взаєморозрахунків ПП "Сапід Буд" з ПП "Транстехмаш" відповідачем 22.05.2006р. складено акт за №10770/23-122\32295186. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою, з 01.01.2004 року по 31.10.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон), внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за І кв. 2005 року на суму 2799,72 грн.

24.05.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000902304/0/30556, визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 4199,58 грн. (в т.ч. 2799,72 грн. за основним платежем, 1399,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку, визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкове-повідомлення рішення №0000902304/0/30556 від 24.05.2006р. залишено без змін, а скарги без задоволення.

Зазначений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.

При винесенні ухвали у цій справі апеляційний госпродарський суд погоджується із судом першої інстанції у наступному.

Нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість здійснено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентом ПП "Транстехмаш".

Так, із описової частини акта перевірки та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС, вбачається, що:

- на виконання правочину, укладеного в усній формі, контрагентом позивача у березні 2004 року реалізовано останньому товарно -матеріальні цінності (грунтовку, емаль, цемент) на загальну суму 16798,3 грн. Факт здійснення вказаної господарської операції засвідчується накладною № Тр - 0000090 від 18.03. 2005 року та податковою накладною від цього ж числа із порядковим номером 30 ( сума податку на додану вартість - 2799,72 грн. грн.), що надані позивачу ПП "Транстехмаш";

- оплата за отримані ТМЦ між учасниками договірних відносин проведена як у безготівковій формі (8000 грн., згідно із платіжним дорученням від 01.06.2005р.), так і поставкою позивачем контрагенту товару ( сполімод) згідно із видатковою накладною №РН-0000007 від 12.10.2005 р. та податковою накладною № 34/1, датованою цим же числом на загальну суму 8798,30 грн., та наступним зарахуванням зустрічних вимог на підставі акту від 03.01.2006 року, копія якого наявна у матеріалах справи;

- в ході проведення перевірки ПП "Сапід Буд" товарно-транспортних накладних по перевезенню отриманої від ПП "Транстехмаш" продукції не представлено.

Із наведеного контролюючим органом зроблені висновки про те, що ПП "Транстехмаш" не був власником проданого позивачу товару, а відтак сума податку на додану вартість сплачена ПП "Сапід Буд" у ціні товару своєму постачальнику безпідставно включена до складу податкового кредиту у декларації за березень 2005 року.

У той же час, матеріалами справи вказані висновки не підтверджуються, а докази у справі вказують на їх невідповідність фактичним обставинам та вимогам Закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи), так і даними перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП "Транстехмаш" як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом був платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними ( контрактними ) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну ( п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом на підставі первинних документів, податкових декларацій з ПДВ ( декларація ПП "Транстехмаш" за спірний період є в матеріалах справи, а.с.77, 78), пояснень учасників спору було з'ясовано, що:

- на виконання умов правочинів, укладених в усній формі ПП "Транстехмаш" реалізовано позивачу товарно - матеріальні цінності (грунтовку, емаль, цемент ), а останнім проведено оплату за неї в повному обсязі у спосіб та порядку, які передбачені законодавчими актами, при цьому дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку, визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону, продавець - ПП "Транстехмаш" надав покупцю - позивачу у справі - податкові накладні, що містять всі необхідні реквізити та відомості, перелічені у наведеній вище нормі Закону;

- згідно поданої до контролюючого органу декларації з ПДВ за березень 2005 року ПП "Транстехмаш" самостійно визначено суму податкового зобов'язання у графі 9 в розмірі 181482 грн.;

- зустрічних перевірок ПП "Транстехмаш" з питань взаємовідносин з позивачем контролюючим органом не проводилось;

- суттю спору у даній справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню, включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має;

- твердження відповідача про те, що ТМЦ реалізовані позивачем ПП "Транстехмаш" згідно із видатковою накладною №РН-0000007 від 12.10.2005 р., були попередньо у цього ж постачальника придбані, що викликає сумніви у проведеному зарахуванні зустрічних однорідних вимог, спростовується долученими до справи документами (копії накладної та податкової накладної у справі) , із яких слідує, що продукція яка поставлена у жовтні 2005 року ПП "Сапід буд" своєму контрагенту, попередньо підприємством була придбана в липні 2005 року у ПП "Влад", при цьому реалізована ПП "Транстехмаш" із нарахуванням податку на додану вартість, як цього вимагають приписи Закону;

Відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України 17.03.2001р. №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Доказів, які вказували б на порушення ПП "Транстехмаш" у березні 2005 р. вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем , а відтак і задекларованих у декларації з ПДВ по цій поставці суми податку за звітний період, контролюючим органом суду не представлено.

Фактів перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями, і як наслідок - бюджетного відшкодування за спірні періоди, перевіркою не встановлено, а тому посилання контролюючого органу на приписи п.1.8 статті 1 Закону є безпідставними, а ототожнення права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання (п.7.3 ст. 7 Закону), із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону), є таким що положенням цього Закону не відповідає.

Зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджуються порушення підприємством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.