Рішення № 40169533, 13.08.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк Л.М., Чупікової В.В.

секретар Ковальчук Н.О.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2014 року,

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» (далі - ПАТ «Українська автомобільна корпорація»), ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У подальшому за його заяву до участі у справі притягнуто співвідповідача Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (далі - ПАТ УСК «Гарант Авто»).

Позивач зазначав, що 17 вересня 2013 року о 7 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ЗАЗ ВІДА, державний номер НОМЕР_4, що належить ПАТ «Українська автомобільна корпорація», на дорозі в с. Припруття Новоселицького району допустив наїзд на його автомобіль марки ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, який стояв на узбіччі дороги.

В результаті ДТП його автомобілю спричинено механічні пошкодження, вартість яких відповідно до висновку спеціаліста-експерта від 05 грудня 2013 року складає 27326 гривень 37 коп., а дійсна вартість автомобіля до події ДТП - 17500 гривень 23 коп.

Цивільно-правова відповідальність ПАТ «Українська автомобільна корпорація» застрахована.

Відповідно до страхового полісу №5384474 ПАТ «УСК «Гарант Авто» позивачеві на відшкодування шкоди сплачено 8054 гривень 98 коп.

Посилаючись на відмову відповідачів виплатити повне відшкодування, просив стягнути з ПАТ «Українська автомобільна корпорація» та ПАТ «УСК «Гарант Авто» 9445 гривень 25 коп. матеріальної шкоди та 5700 гривень моральної шкоди, а також витрати зі сплати вартості висновку спеціаліста-експерта, банківських послуг, телеграми, виготовлення копій документів.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на користь ОСОБА_1 4000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог та до інших відповідачів відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення районного суду вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ПАТ «Українська автомобільна корпорація» була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант Авто», ліміт відповідальності за договором страхування цивільно-правової відповідальності покриває завдані позивачеві матеріальні збитки, то заявлені вимоги до ПАТ «Українська автомобільна корпорація», є безпідставними, а вимог до ПАТ «УСК «Гарант Авто» про відшкодування матеріальної шкоди позивачем не заявлено.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок його невідповідності фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У справі встановлено, що 17 вересня 2013 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ЗАЗ ВІДА, державний номер НОМЕР_4, що належить ПАТ «Українська автомобільна корпорація», на 255 км. Автодороги Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига в с. Бояни Новоселицького району Чернівецької області допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_1, що стояв на узбіччі й належить позивачу.

Це стверджується постановою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2013 року (а.с.8).

Із поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04 вересня 2013 року № 5384474 вбачається, що цивільно-правова відповідальність ПАТ «Українська автомобільна корпорація» застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000 гривень (а. с. 11).

Встановлено і це визнається сторонами, що ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» на виконання умов договору страхування здійснило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 8054 гривень 98 коп., вважаючи, що саме у такому розмірі йому завдано шкоду.

Відповідно до проведеного на вимогу ОСОБА_1 звіту про оцінку автомобіля від 5 грудня 2013 року вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю позивача, становить 17500 гривень 23 коп. (а. с. 22-29).

Указана сума є ринковою вартістю автомобіля на момент пошкодження, а вартість відновлювального ремонту складає 27326 гривень 37 коп. та значно перевищує дійсну вартість автомобіля позивача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Поданий позивачем висновок про оцінку автомобіля, який містить дані про розмір заподіяної позивачеві шкоди є належним письмовим доказом. Висновок належним чином обґрунтований.

ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» результатів цього висновку належними доказами не спростувала.

Щодо звіту № 13327 від 28 жовтня 2013 року, складеного спеціалістом ОСОБА_4, на який посилався зазначений відповідач, заперечуючи проти позову, то він складений без проведення огляду автомобіля, містить припущення щодо розміру збитків та ринкової вартості пошкодженого автомобіля (а.с.85-90).

Як вбачається із листа ФДМУ від 2 липня 2014 року № 10-36-8348 (а.с.224-226) інформація про спеціаліста ОСОБА_4, який надавав цей висновок у Державному реєстрі оцінювачів та суб'єктів оцінювачів відсутня.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, яку позбавлено кваліфікаційного свідоцтва або дія кваліфікаційного свідоцтва якої зупинена, забороняється. Оцінка майна, яка була підписана зазначеною фізичною особою, вважається недійсною.

Згідно Порядку ведення державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом ФДМУ № 796 від 10 червня 2013 року, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру (наказ про включення інформації про суб'єкта оціночної діяльності до Державного реєстру) є документом, що підтверджує факт включення інформації про оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності) до Державного реєстру та право здійснювати оцінку майна та майнових прав за напрямами та спеціалізаціями у межах таких напрямів, що зазначені у ньому, та є невід'ємним додатком до кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (сертифіката суб'єкта оціночної діяльності). Свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру підписується уповноваженою посадовою особою Фонду та засвідчується печаткою Фонду (п.5.6.).

Оцінювач (суб'єкт оціночної діяльності), інформація про якого не включена до Державного реєстру, не має права здійснювати оцінку майна, майнових прав (п.5.7.).

Відповідно до положень ст. ст. 1166, 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-VI (далі - Закон №1961-VI) якщо цивільно-правова відповідальність винної особи на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована, а ліміт відповідальності за договором страхування цивільно-правової відповідальності покриває завдані потерпілому матеріальні збитки, то шкода відшкодовується страховиком.

У справі встановлено, що цивільно-правова відповідальність ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто», а ліміт відповідальності за договором страхування цивільно-правової відповідальності покриває завдані позивачеві матеріальні збитки.

Відповідно є підстави для стягнення з відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» на користь ОСОБА_5 9445 гривень 25 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди (з розрахунку: 17500 гривень 23 коп. (розмір завданої позивачеві шкоди) - 8054 гривень 98 коп. (розмір відшкодування, виплаченого страховиком).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача до участі у справі як співвідповідача було залучено ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто».

Тому вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди є вимогами, що пред'явлені до всіх трьох наявних у справі відповідачів, у т.ч. до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто».

Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та помилково відмовив у позові до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» з підстав непред'явлення до указаного відповідача жодних вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону №1961-VI транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач визнав повну загибель належного йому транспортного засобу, про що ним стверджено у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до висновку спеціаліста-експерта від 5 грудня 2013 року витрати на ремонт автомобіля позивача (27326 гривень 37 коп.) перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (17500 гривень 23 коп.).

Враховуючи, що сторони у справі не подавали доказів на визначення вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди й такі належні й допустимі докази у справі відсутні, з огляду на необхідність забезпечення прав страховика пошкоджений автомобіль позивача слід передати ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант Авто» після відшкодування ним ОСОБА_1 визначеної судом суми шкоди у 9445 гривень 25 коп.

Таке вирішення спору не суперечить нормі п.30.2 ст. 30 Закону №1961-VI.

Вимоги апелянта щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, відшкодування витрат на оплату послуг спеціаліста, банківських послуг, вартості телеграми, копій документів не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 05 червня 2014 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» про відшкодування матеріальної шкоди скасувати.

Позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» на користь ОСОБА_1 9445 (дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 25 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Пошкоджений автомобіль марки ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 1979, колір білий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_2, передати Публічному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «Гарант Авто» після відшкодування ним ОСОБА_1 визначеної судом суми шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» на користь ОСОБА_1 351 (триста п'ятдесяти однієї) гривні 80 коп. - витрат зі сплати судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: Л.М. Перепелюк

В.В. Чупікова