Постанова № 40167888, 24.07.2014, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

24.07.2014

227/3059/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії та про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до УПСЗН Добропільської міської ради про визнання дій останнього неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії, а саме провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, передбаченому ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат та стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 5970,00 грн. Свій позов обґрунтовував тим, що він є учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи і згідно ст..48 ЗУ «Про статус та соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має певні пільги, а саме він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбачених ст.48 вишевказаного закону. В 2014 році вказану допомогу відповідач нарахував йому і виплатив в травні 2014 місяці в розмірі 120,00 гривень, що не відповідає розміру, встановленому законом. Тому просить задовольнити його позовні вимоги.

Позивач в судове засідання не з»явився, надавши заяву від 24.07.2014 року в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

Згідно вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи положення ч.4.ст.128 КАС України суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Рішенням Добропільської міської ради № 6/52-35 від 19.02.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради перейменовано на управління соціального захисту населення Добропільської міської ради.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і має право на користування компенсаціями та пільгами передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно довідки МСЕК від 11.10.2011 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, яка пов»язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28.02.1991р. ОСОБА_1 користується правами та пільгами, передбаченими цим Законом.

У травні 2014 року відповідачем була нарахована та сплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 120грн.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії (інвалід 2 групи), має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, частиною 7 ст. 48 Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Приписи статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції станом на 09.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача 13.06.2014 року з приводу розміру виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік.

Листом №11/422/01-16 від 23.06.2014 року, за підписом начальника Управління соціального захисту населення Добропільської міськради, останньому надана відповідь з якої вбачається, що допомога на оздоровлення за 2014 рік виплачена позивачу відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати), встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії.

Відповідач при нарахуванні позивачу щорічних виплат на оздоровлення керувався постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562 та виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення в меншому розмірі ніж це передбачено вищевказаним Законом, у зв'язку з чим його право підлягає захисту у спосіб, встановлений Конституцією та чинним законодавством України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звужування підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.

Як встановлено, одноразова допомога на оздоровлення в розмірі 120,00 грн., як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС за 2014 рік виплачена позивачу в травні 2014 року, тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними наведені зміни, внесені п. 11розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено дію ст. 48 вказаного Закону в попередній редакції, яка передбачає, що щорічна допомога на оздоровлення надається учаснику ліквідації третьої категорії у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Таким чином, відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що виразилась у недонарахуванні та невиплаті позивачу разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік.

В 2014 році виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС регламентувались Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХII від 28.02.1991 року. Тобто при виплаті спірної допомоги за 2014 рік відповідач повинен був керуватися саме ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 562.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Ураховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.

Також, як вказав Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 5 своєї постанови від 16.03.2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.

Згідно ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського Суду у справах "Кечко проти України" та "Бурдов проти Росії", принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення не в повному розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік слід визнати неправомірними, та з урахуванням положень п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС Українизобов'язати відповідача відновити порушене право позивача на належний розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 6090 гривень (згідно із розрахунком: 1218 гривень х 5).

Отже, враховуючи, що позивачу було сплачено 120 гривень, виплаті підлягає невиплачена щорічна допомога у розмірі 5970 гривень.

Таким чином нарахування та виплата відповідачем позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 120,00 грн. є незаконною.

На підставі наведеного, керуючись ст. 7, 10, 11, 69, 71, 159, 161, 162, 185, 186 КАС України, З У«Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії та про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - задовольнити.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.

Зобов»язати Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, з урахуванням виплачених сум, за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5970,00 грн (пять тисяч девятьсот сімдесят гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. У разі оскарження рішення копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 24.07.2014 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 29.07.2014 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця