Ухвала суду № 40166210, 07.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2218/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві конструкції - Україна" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталеві конструкції - Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2013р. №0001362203 та №0001372203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт від 19.04.2013р. № 265/22-509/33061270.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п.14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.4.ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку па прибуток в загальній сумі 343 016,0 грн.; пп.14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п.187.1 ст.187, пп.197.1.27. п. 197.1 ст. 197, п.198.1, п.198.2., 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на суму 39 542,0 грн.; ст.109, ст. 110, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, ст. 171 ст. 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 4092,73 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013р року №0002332250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 343 016,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 708,00 грн. та №0002342250, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 39 542,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9886,00 грн.

Позивач звернувся зі скаргою до органів Міністерства доходів і зборів України з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві №2500/10/26-15-10-04-04 від 26.07.2013р. було скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0002332250 в частині визначення товариству податку на прибуток за рахунок зменшення перевіркою витрат товариству на 105 154,00 грн. та у відповідній частині штрафні санкції, а також скасовано податкове повідомлення-рішення №0002342250 в частині визначення товариству податку на додану вартість за рахунок зменшення перевіркою податкового кредиту товариству на суму 14 542,00 грн. та у відповідній частині штрафні санкції.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.135.5.4.п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначений вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості. До такої віднесено: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісти відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що контрагента позивача - ТОВ "Будторг-Імпексс" знято з обліку 05.12.2012р., оскільки визнано банкрутом, а позивачем не включено до складу інших доходів прострочену кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності по придбаних товарах (роботах, послугах).

Згідно наданих позивачем відомостей з ЄДР ТОВ "Будторг-Імпексс" є припиненим з 22.02.2013р., а не як зазначено в акті перевірки - 05.12.2012р., тобто в строк, який знаходиться за межами перевіряємого періоду.

Таким чином, заборгованість ТОВ "Будторг-Імпексс" перед позивачем на момент проведення податкової перевірки не містила ознак безнадійної заборгованості, а тому включення такої заборгованості до складу інших витрат є безпідставною.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про протиправність включення позивачем до складу витрат плати за фінансування за договором факторингу та доводи податкового органу щодо не пов'язаності вказаної операції з господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення витрат на загальну суму 1 166 021 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 2 п. 153.5. ст. 153 Податкового кодексу України, при першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді набуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п. п. 14.1.27. п. 14.1.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2011 року між позивачем (Фактор) та ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № 12/325-Ф-11.

Відповідно предмету Договору факторингу, на умовах цього договору, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки №ЦХП-04-00610-01 від 22.04.2010р. до Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач».

Відповідно п. 5 Додаткового договору № 1 до Договору факторингу № 12/325-Ф-11 від 09.06.2011р., сума грошових коштів, що передається Фактором в розпорядження Клієнту складає 6 121 607,35 грн.

Відповідно п. 7 Додаткового договору № 1 до Договору факторингу № 12/325-Ф-11 від 09.06.2011р., за надання Клієнтові грошових коштів, Клієнт сплачує Фактору проценти в сумі 1 166 021,00 грн. Проценти підлягають сплаті в повній сумі авансом в день надання Клієнту грошових коштів шляхом їх утримання Фактором із суми, що зазначена в пункті 3 цього Додаткового договору.

Так, актом перевірки встановлено і сторонами не заперечується факт надходження на рахунок позивача грошових коштів по Договору факторингу від ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СОЮЗ» в сумі 6 121 607,35 грн., що повністю відповідає умовам Договору факторингу.

Відносно доводів податкового органу про завищення витрат та про завищення податкового кредиту у зв'язку із віднесенням витрат на маркетингове дослідження українського ринку профнастилу та металочерепиці колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Позивачем надано на перевірку відповідачу договір про маркетингове дослідження ринку профнастилу та металочерепиці від 02.10.2012р., акт приймання-передачі послуг за договором та звіт про огляд ринку профнастилу та металочерепиці. Відповідачем не надано доказів того, що вказані документи не є такими, що можуть бути використані в якості підтвердження понесених витрат, а також відсутність зв'язку між вказаними витратами та господарською діяльністю позивача.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу того, що маркетингове дослідження ринку профнастилу та металочерепиці не пов'язано з господарською діяльністю позивача, а тому доводи податкового органу про завищення позивачем витрат в 4 кварталі 2012 року на суму 125 000,00 грн. та про завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 25 000,00 грн., на переконання суду, є безпідставними.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.