Ухвала суду № 40163874, 14.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

У Х В А Л А

14 серпня 2014 р. Справа № 804/12145/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, відшкодування витрат, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

12 серпня 2014 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 з вимогами:

- визнати неправомірними дії Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 при винесенні 01.04.2014 р. ухвали по справі № 211/2087/14-к провадження № 1-кс/211/326/14, в якій зазначила скаргу ОСОБА_1 повернути без розгляду;

- визнати неправомірними дії Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 такими, що порушили права ОСОБА_1 на ефективний судовий захист;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати, які він поніс і які пов'язані з витратами у зв'язку з провадженнями у національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, поїздки та поштові послуги у сумі 100 грн.;

- стягнути за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, у найменший термін, діями Держави України в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 в сумі 3 500 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду, але не більше, ніж за один місяць.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідноіз ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крімспорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до рішення Конституційного суду від 23.05.2001 р. N 6-рп/2001 відповідно до частини першої статті 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 КонституціїУкраїни). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповіднимп роцесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовкиїх до розгляду, судовий розглядсправ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку таприйняття по них судовихрішень належать до сфери правосуддя іможуть бути оскарженілише в судовому порядку відповідно допроцесуального законодавстваУкраїни.

В постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року №21-989во10 зазначено наступне.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненніпроцесуальнихповноважень, не можеперевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної вустановленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Процесуальні рішення, дії чи бездіяльність осіб, які їх вчиняють, перевіряються за нормами того процесу, в межах якого вони вчиняються.

Згідно зі ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивівнеоднаковогозастосування судом (судами) касаційноїінстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібнихправовідносинах, є обов'язковим для всіхсуб'єктіввладнихповноважень, якізастосовують у своїйдіяльності нормативно-правовий акт, щоміститьзазначенінорми права, та для всіхсудівУкраїни. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» N 266/94-ВР від 01.12.1994 р. відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ч. 1, 2, 6, 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконним идіями органів дізнання, досудовогослідства, прокуратуриабо суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодуванняшкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратуриабо суду, встановлюється законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до наведених норм публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії судді щодо винесення судового рішення, відшкодувати витрати, пов'язані з розглядом справ в судах та стягнути моральну шкоду.

Дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Але ж в даномувипадку, спірніправовідносиниперебувають за межами такоїуправлінськоїдіяльності, а перебувають в площинніздійсненняправосуддя у процесуальнійформікримінальногосудочинства.

Зогляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 при винесенні 01.04.2014 р. ухвали по справі № 211/2087/14-к провадження № 1-кс/211/326/14, в якій зазначила скаргу ОСОБА_1 повернути без розгляду; визнання неправомірними дій Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 такими, що порушили права ОСОБА_1 на ефективний судовий захист не пов'язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії є вчиненими відповідачем при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судами вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. В даному випадку відсутня обов'язкова ознака, яка визначає юрисдикцію адміністративного суду, це наявність публічно-правового спору, відповідач в даному випадку перебуває за межами цих відносин.

Законністьпроцесуальнихактів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розглядіконкретноїсправи, не можеперевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Вимоги про відшкодування витрат та моральної шкоди належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача є такими, які не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, судом не може бути прийняте до уваги посилання позивача на пов'язаність цих вимог з іншими, заявленими в позові.

Треба зазначити, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями діями чи бездіяльності суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Аналізуючицю норму права, суд зробиввисновок, що законодавець передбачав вирішення публічно-правового спору, який відноситься до адміністративної юрисдикції.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, заявлені в даному адміністративному позові, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 17, 109, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі судді Долгінцевського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій, відшкодування витрат, відшкодування моральної шкоди.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.С. РябчукУхвала не набрала законної сили Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук М.М. Бухтіярова