Постанова № 40161415, 12.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року справа №812/892/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2, Державної казначейської служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 р. у справі № 812/892/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача прийняти до виконання виконавчий лист №2/0523/1892/2012 виданий 05.04.2013 Київським районним судом м. Донецька та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку (далі - ВДВС Київського РУЮ у м.Донецьку) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа Київського районного суду м. Донецька №2/0523/1892/2012, виданого 05.04.2013р.; зобов'язано Державну казначейську служби України здійснити дії щодо виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Донецька №2/0523/1892/2012, виданого 05.04.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 81-83).

Представник позивача на постанову суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в частині незадоволених позовних вимог, в якій просив скасувати постанову суду, в зв'язку з порушенням норм матеріального права, прийняти нову, якою задовольнити позов в частині стягнення моральної шкоди, в іншій частині постанову суду залишити без змін (а. с. 95).

Відповідач на постанову суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в частині задоволених позовних вимог, в якій просив скасувати постанову суду, в зв'язку з порушенням норм матеріального права, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі ( а. с. 130, 131).

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснений в письмовому провадженні.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 21.02.2013 скасовано рішення Київського районного суду м.Донецька від 02.11.2012р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку та стягнуто на користь позивача у справі з ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку у відшкодування моральної шкоди 6000 грн. (а. с. 6).

На підставі рішення апеляційної інстанції 05.04.2013 року видано виконавчий лист у справі № 2/0523/1892/2012 про стягнення з ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 6000грн. (а. с. 7).

Представник позивача направляв зазначений виконавчий лист до виконання спочатку до Управління Державної казначейської служби у Київському районі м. Донецька (лист від 16.05.2013, відповідь від 23.05.2013р. №02-11/715), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (лист від 03.06.2013р., відповідь від 06.06.2013р. № 15-08/863-5268) (а. с. 17-20).

До Державної казначейської служби України (далі ДКС України) представник позивача виконавчий лист у справі № 2/0523/1892/2012 надіслав 20.06.2013р., разом із довіреністю, копіями рішень судів та попередніми відповідями органів казначейської служби. Пакет документів був отриманий відповідачем 23.06.2013 року, про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштової кореспонденції (а. с. 8 на звороті).

ДКС України листом від 12.09.2013 №5-13/397-21542 представнику позивача повернуто виконавчий лист та додані документи з посиланням, що боржник за виконавчим листом - ВДВС Київського районного управління юстиції у м. Донецьку немає відкритих видаткових бюджетних рахунків, відкритих в органах казначейства, окрім депозитного рахунку, щодо використання коштів якого встановлені обмеження статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того зазначив, що у випадках, коли боржниками за судовими рішеннями (виконавчими листами) є районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції з метою належного виконання судового рішення необхідно звертатися до суду для зміни способу і порядку виконання рішення (шляхом визначення боржниками за такими судовими рішеннями відповідних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які мають рахунки, з яких можливе таке стягнення на виконання рішення суду) або з заявою про роз'яснення рішення суду (а. с. 9).

У жовтні 2013 року представник позивача звернувся з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби до Київського районного суду м. Донецька, ухвалою суду заяву було повернуто у зв'язку з недотриманням вимог щодо підсудності, зазначена ухвала суду першої інстанції була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 (а. с. 5).

Після цього представник позивача 10.02.2014 звернувся з позовом до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в прийнятті до виконання виконавчого листа у справі №2/0523/1892/2012 року, виданого 05.04.2013 року Київським районним судом м.Донецька на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 21.07.2013 року про стягнення з ВДВС Київського районного управління юстиції у м.Донецьку на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 6000грн. та понесені судові витрати.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги і визнав протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа Київського районного суду м. Донецька №2/0523/1892/2012, виданого 05.04.2013 року та зобов'язав Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання зазначеного виконавчого листа.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення зазначених вимог внаслідок невірного застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно посилався на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 5 червня 2012 року ( далі Закон №4901).

Частинами 2, 3 статті 3 якого встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягував подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України.

Частиною 4 статті 3 Закону №4901 визначено, що перерахування коштів стягувану здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Також суд першої інстанції правильно посилався на постанову Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі Порядок). Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання виконавчого документа суду в повному обсязі такий документ повертається до суду з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Пунктом п'ятим Порядку встановлено, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право:

1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.

Суд першої інстанції з посиланням на встановлені обставини справи та зазначені норми закону, нормативно-правовий акт дійшов висновку про те, що посилання відповідача у своєму листі від 12.09.2013 року про повернення без виконання виконавчого листа на відсутність відкритих видаткових бюджетних рахунків ВДВС Київського РУЮ у м. Донецьку не може бути підставою для відмови відповідачем, оскільки в такому випадку перерахування коштів повинно було бути здійснено за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, як то визначено частиною 4 статті 3 Закону.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки суд безпідставно не врахував норми ст. 24 Порядку, відповідно до якої безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюються шляхом подання стягувачами, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, до органу казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Але відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку не має відкритих видаткових бюджетних рахунків, відкритих в органах Казначейства, за винятком депозитного рахунку.

За рахунок коштів депозитного рахунку виконання виконавчого документу на користь стягувача неможливо здійснити з огляду на норми ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (депозитний рахунок), з якого не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Суд першої інстанції безпідставно не надав оцінку обґрунтованості доводам відповідача при поверненні виконавчого листа щодо необхідності звернення стягувача до суду за вирішенням питання про зміну способу і порядку його виконання або роз'яснення рішення суду з огляду на те, що коли боржниками за рішеннями суду є районні, районні у містах міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, то рішення суду виконується шляхом стягнення коштів з рахунків відповідних управлінь юстиції, які повинні визнаватися боржниками.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі є органами державної виконавчої служби, відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу", але не є юридичними особами, а тому стягнення шкоди, заподіяної діями або бездіяльністю виконавчої служби необхідно здійснювати з рахунку відповідного управління юстиції структурним підрозділом якого є боржник за виконавчим листом.

Колегія суддів з огляду на аналіз всіх вищенаведених норм законів та Порядку дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, оскільки рішення суду про стягнення сум в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю органів ВДВС (їх посадовими особами) здійснюється шляхом списання з відкритих видаткових відповідних управлінь юстиції, до яких відносяться відділи ДВС.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Висновок суду першої інстанції, що з заявою до суду щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду повинен був звернутися безпосередньо відповідач є помилковим, оскільки відповідно до пункту п'ятого Порядку, відповідач має право на таке звернення до суду, але це не його обов'язок, а ст.263 КАС України виключає таке звернення, оскільки відповідач у справі не є стороною виконавчого провадження.

Внаслідок викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо виконання виконавчого листа, №2/0523/1892/2012, виданого 05.04.2013 року Київським районним судом м. Донецька, а правомірно повернув його без виконання, надавши обґрунтовані роз'яснення щодо необхідності здійснення подальших дій для виконання рішення суду, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача не підлягають задоволенню. Звернення позивача з даним позовом є передчасним, тому що позивач не звертався до суду з заявою про зміну порядку і способу виконання рішення, тобто позивачем невірно обраний спосіб захисту.

Решта позовних вимог є похідними від позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія дійшла висновку, що внаслідок неповного з'ясування обставин у справі, які мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо часткового задоволення позову, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нової про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п. 2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 202 ч.1 п.1, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 р. у справі № 812/892/14 за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко