Рішення № 40160681, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1081/14 13.08.14

За позовом Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»

до Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»

про стягнення 10 745,16 грн. та зобов'язання повернути майно

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача не з'явились

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 13.08.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» про стягнення заборгованості в сумі 10745,16 грн. та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.14 № 910/1081/14 (суддя Ващенко Т.М.) позовну заяву було повернуто без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.14 касаційну скаргу Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.01.14 та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/1081/14 скасовано, матеріали справи направлено на розгляд до Господарського суду м. Києва.

У зв'язку з перебування судді Ващенко Т.М. у відпустці, відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 910/1081/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2014 порушено провадження у справі № 910/1081/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.07.2014.

25.07.2014 до канцелярії господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 42 796,10 грн., з яких: 9 753,66 грн. - основна сума заборгованості, 1 294,64 грн. - пеня та 31 747,80 грн. - неустойка, а також, зобов'язати повернути майно.

28.07.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, заява про уточнення позовних вимог, яка доповнює заяву про уточнення, що надійшла 25.07.2014, в частині судових витрат, які були понесені позивачем для отримання витягу про внесення відповідача до ЄДРПОУ у розмірі 57,80 грн. та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI), вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.5 Листа Вищого господарського суду від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", якщо в заяві позивача "про уточнення позовних вимог" відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Дослідивши заяву позивача, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшення розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою суду від 30.07.2014 розгляд справи відкладався до 13.08.2014 у зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін у судове засідання.

11 серпня 2014 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача прослухання справи без уповноваженого представника позивача та зазначив, що позовні вимоги з урахування уточнень підтримує.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 13.08.2014 вдруге, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303910018127, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 0708.2014. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи та враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

29 листопада 2012 року між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» (надалі - позивач, КП) та Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» (надалі - відповідач, користувач) було укладено договір № 8647 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору КП надає користувачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами (користувачем) місць, які перебувають у комунальній власності з метою встановлення на них спеціальний конструкцій, які знаходяться у користувача на законних підставах та їх використання у формах, незаборонених чинним законодавством, для розміщення зовнішньої реклами та обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламоносіїв, тощо.

Згідно з п. 1.4. договору місця передаються користувачу згідно з актом приймання-передачі строком з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі, згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1 (п.3.2.1. договору), а відповідач зобов'язався, згідно з п.п. 3.4.1., 3.4.6. договору використовувати місця за призначенням відповідно до договору та правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові та здійснювати платежі за користування місцями в порядку, передбаченому розділом 4 договору.

У додатку № 1 до договору сторонами визначено перелік місць, які надаються користувачу для розміщення спеціальних конструкцій та розмір плати за їх користування в місяць, а саме, місця, які знаходяться за адресою: Харків, пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (1,05х1,75х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (18,43х1,25х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (6,30х0,80х1).

На виконання умов договору сторонами 01.01.2013 року підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, у кількості 5.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим договором, згідно з додатком № 1, складає: 2 159,79 грн за місяць в т.ч. ПДВ.

Внесення плати за користування місцями здійснюється авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (п.4.5. договору).

У п. 4.7. договору зазначено, що внесення всіх платежів за договором здійснюється користувачем без отримання від КП рахунку-фактури, шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок КП у встановлені договором строки.

За доводами позивача, відповідачем неналежним чином виконувалися зобов'язання за договором щодо повноти та вчасності сплати платежів, внаслідок чого виник борг у розмірі 9 753,66 грн за період з серпня по грудень 2013р.

Крім цього, позивач вказує на те, що у зв'язку з несплатою відповідачем платежів за користування місцями, в порядку п. 8.1.2. та абз.1 п. 8.2 договору припинив свою дію з 17.12.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, 06 грудня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено листа № 4380 з вимого погасити борг протягом 5 днів з моменту отримання та повідомлення про припинення дії договору в порядку п. 8.1.2. та п. 8.2. договору через десять днів з дати відправлення даного листа.

Відповідачем було отримано даний лист 12.12.2013 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0303909376478, завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

У п. 8.1.2. договору сторони визначили, що цей договір припиняє свою дію якщо користувач не платить, несвоєчасно або не у повному обсязі вносить платежі за користування місцями, передбаченими розділом 4 цього договору.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі припинення дії договору на підставах, передбачених підпунктами 8.1.2., 8.1.3., 8.1.8. пункту 8.1. розділу 8 цього договору, він вважається таким, що припинив свою дію через 10 днів з дати відправлення (за допомогою поштового зв'язку) письмового повідомлення користувачу про припинення дії договору (або його частини).

З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженням позивача про припинення дії договору з 17.12.2013 р., на підставі п.81.1.2. та п. 8.2. договору, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за період серпня по грудень 2013 договором № 8647 в сумі 9 753,66 грн. довідкою позивача про розмір заборгованості відповідача станом на момент вирішення спору, яка міститься в матеріалах справи, тобто належним чином доведений і документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за користування місцями в порядку, передбаченому розділом 4 договору, не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 753,66 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 294,64 грн та неустойку за прострочення повернення місць за договором у розмірі 31 747,80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.6. договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до п. 6.1 договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору користувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого (або не повного сплаченого) платежу за кожний день прострочення.

У п. 6.2. договору зазначено, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування за договором, користувач сплачує КП неустойку, яка складає 7% річних розміру плати за користування неповернутим місяцем, встановленої додатком № 1 цього договору (з ПДВ), за кожен день затримки повернення вказаного місця.

У розділі 5 договору сторонами визначено порядок повернення місць, зокрема: користувач зобов'язаний протягом семи календарних днів після припинення дії договору, на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору звільнити місця і передати їх КП. Повернення місць здійснюється на підставі актів прийому-передачі, які складаються користувачем та підписуються уповноваженими представниками КП та користувача. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення територій місць у належний стан здійснюється користувачем самостійно за власний рахунок. (5.1. договору).

Згідно з приписами п. 5.2. договору місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання актів прийому-передачі.

В матеріалах справи відповідний акт (про повернення місць) відсутній та не поданий сторонами.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, судом встановлено, позивачем здійснено розрахунок пені за період з 26.07.2013 р. по 21.07.2014р., що суперечить ч. ст. 232 ГК України, відповідно до приписів якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду пеня становить 649,65 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2159.7426.07.2013 - 12.08.2013187.0000 %0.038 %*14.912159.7413.08.2013 - 25.01.20141666.5000 %0.036 %*127.692159.7426.08.2013 - 25.02.20141846.5000 %0.036 %*141.542159.7426.09.2013 - 25.03.20141816.5000 %0.036 %*139.232159.7426.10.2013 - 14.04.20141716.5000 %0.036 %*131.542159.7415.04.2014 - 25.04.2014119.5000 %0.052 %*12.371114.7026.11.2013 - 14.04.20141406.5000 %0.036 %*55.581114.7015.04.2014 - 25.05.2014419.5000 %0.052 %*23.79

Перевіривши розрахунок неустойки за прострочення повернення місць за договором за період з 24.12.2013 по 1.07.2014, наданий позивачем, суд встановив, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме: 31 747,80 грн.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місця, що перебувають у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (1,05х1,75х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (18,43х1,25х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (6,30х0,80х1), привівши ці місця в належний стан відповідно до п. 5.3. договору № 8647 від 29.11.2012 р.

Судом було встановлено, що договір № 8647 від 29.11.2012 р. припини свою дію з 17.12.2013 р., а відтак у відповідача виникло зобов'язання повернути місця, які передавалися у користування, у строки передбачені п. 5.1. договору, а саме протягом семи календарних днів після припинення дії договору.

Крім цього, як визначено у п. 5.2. договору місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання актів прийому-передачі.

Згідно з п. 5.3. договору місця надані в користування користувачу за цим договором, повинні бути повернуті КП у належному стані (демонтована спеціальна конструкція та її частини (фундаменти, елементи кріплень, тощо) відновлена тротуарна плитка, асфальтне або трав'яне покриття, вивезене сміття та інше).

Отже, умовами договору передбачено обов'язок користувача повернути місця користування саме за актом приймання-передачі, при цьому обов'язок складання таких актів покладено згідно мов договору на відповідача.

В матеріалах справи відповідний акт відсутній та не поданий сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місця, що знаходяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (1,05х1,75х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (18,43х1,25х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (6,30х0,80х1), привівши ці місця в належний стан відповідно до п. 5.3. договору № 8647 від 29.11.2012 р., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивачем було понесені витрати на оплату за отримання витягу з ЄДР про відповідача у розмірі 57,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3986 від 21.07.2014 р. та № 3996 від 23.07.2014 р., то відповідно до ст. 44, 49 ГПК покладаються на відповідача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, ідентифікаційний код 00227229) на користь Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» (61166, м. Харків, пр.. Леніна, буд. 38, ідентифікаційний код 32135675) заборгованість за договором у розмірі 9 753 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн 66 коп.; пеню у розмірі 649 (шістсот сорок дев'ять) грн 65 коп..; штраф у розмірі 31 747 (тридцять одну тисячу сімсот сорок сім) грн 80 коп.; судові витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн 57 коп.

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Київський ювелірний завод» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, ідентифікаційний код 00227229) повернути Комунальному підприємству «Міський інформаційний центр» (61166, м. Харків, пр.. Леніна, буд. 38, ідентифікаційний код 32135675) на підставі акту прийому-передачі місця, що находяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (1,80х2,80х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (1,05х1,75х1); пр.. Московський, 90 (щит на фасаді (18,43х1,25х1); вул.. Полтавський Шлях, 8 (щит на фасаді (6,30х0,80х1), привівши ці місця в належний стан відповідно до п. 5.3. договору № 8647 від 29.11.2012 р.

4. В частині стягнення пені у розмірі 644,99 грн відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.