Постанова № 40160183, 30.07.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року 11 год. 26 хв. м. Львів № 813/3696/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кіт О.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1до Львівської митниці Міндоходівпро визнання дій незаконними та анулювання документа

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

«- визнати дії працівників Львівської митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконними в частині зміни класифікації його автомобіля (вантажопасажирський-В, 24.11.2014 року в вантажний та 27.11.2014 року в фургон) та внесенню змінених даних в документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серія 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року та документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серія 20908Е № 0431658 від 27.11.2013 року;

- визнати дії працівників Львівської митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконними та такими, що суперечать ст. 1, ст. 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», п. 9, параграф 2 п. 10, «Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 року № 1569;

- визнати документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серії 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року та документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серії 20908Е № 0431658 від 27.11.2013 року незаконними та анулювати їх;

- повернути незаконно утримані суми єдиного збору сплачені (квитанція № 131 (10 грн 77 коп.) від 24.11.2013 року, квитанція № 204 (54 грн 14 коп.) від 27.11.2014 року) згідно вимог працівників Львівської митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зазначених в уніфікованій митній квитанції МД-1 серії 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року та уніфікованій митній квитанції МД-1 серії 20908Е № 0431658 від 27.11 2013 року, в розмірі 1 Євро та 5 Євро відповідно, та комісію за переказ готівки без відкриття рахунку на користь отримувача згідно тарифів банку в розмірі 10 грн квитанція № 132 від 24.11.2013 року і 10 грн квитанція № 205 від 27.11.2014 року (загальна сума 84 грн 91 коп. = 10 грн 77 коп. + 54 грн 14 коп. + 10 грн + 10 грн)».

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 24.11.2013 року та 27.11.2013 року повертаючись з Республіки Польща в Україну через автомобільний пункт пропуску «Краківець» під час митного оформлення працівники митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ввівши позивача в оману шляхом підміни понять та власного трактування Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.1999 року № 1212-ХІV, змусили позивача заплатити єдиний збір в розмірі 1 євро та 5 євро відповідно.Зазначає, що під час митного оформлення 24.11.2013 року його автомобіль був неправомірно класифікований ОСОБА_3, як вантажний, про що свідчить уніфікована митна квитанція МД-1 серії 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року, а 27.11.2013 року неправомірно класифікований ОСОБА_4, як фургон, про що свідчить уніфікована митна квитанція МД-1 серії 20908Е № 0431658 від 27.11.2013 року, однак згідно технічного паспорта НОМЕР_4 автомобіль позивача класифікується як вантажопасажирський-В. Окрім того, вказує, що жодного із контролів, передбачених ст. 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», який є єдиною підставою для нарахування сум Єдиного збору для автомобіля позивача (не було перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів) працівниками митниці не було проведено.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у ст. 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України і справляються за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України санітарно-епідеміологічного, ветеринарно- санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю товарів (у тому числі у формі попереднього документального контролю) та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Згідно з п. 4 «Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон» єдиний збір не справляється зокрема у разі перетинання державного кордону авіаційними та водними транспортними засобами, залізничними вагонами без вантажу, залізничними пасажирськими вагонами, легковими автомобілями. Враховуючи зазначене та те, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 (серія та номер свідоцтва - НОМЕР_4), на якому перетинав кордон ОСОБА_1 тип транспортного засобу зазначено як «вантажопасажирський-В», та згідно електронних баз даних Львівської митниці Міндоходів наявна інформація про те, що 27.11.2013 року автомобілем PEUGEOT Expert, д.н.з. НОМЕР_1 через митний кордон України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» перевозився товар «частини дверей» та особисті речі, вказаний автомобіль позивача з реєстраційним номером НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_5, без конструктивних змін може використовуватись для перевезення вантажів і при перетині державного кордону України підлягає сплаті єдиний збір відповідно до Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України». Окрім того зазначив, що уніфікована митна квитанція МД-1 є документом, що засвідчує сплату єдиного збору, і не може порушувати права позивача і бути предметом позову. Враховуючи вищевикладене просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 на підставі довіреності від 31.07.2012 року серії НОМЕР_6, 24.11.2013 року та 27.11.2013 року перетинав державний кордон України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» в напрямку із Республіки Польща в Україну.

Згідно уніфікованої митної квитанції МД-1 серія 20908Е № 0328983 від 24.11.2013 року позивачем під час митного оформлення сплачено єдиний збір у розмірі 1,00 EUR - 10,77 грн. Одиниця виміру вантажний автомобіль НОМЕР_1.

Відповідно до уніфікованої митної квитанції МД-1 серія 20908Е № 0431658 від 27.11.2013 року позивачем під час митного оформлення сплачено єдиний збір у розмірі 5,00 EUR - 54,14 грн. Одиниця виміру фургон НОМЕР_1.

Сплата позивачем вищезазначених сум підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи встановлені фактичні обставини справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи із наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 04.11.1999 року № 1212-ХІV (далі - Закон № 1212-ХІV), єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у ст. 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України і справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю товарів (у тому числі у формі попереднього документального контролю) та радіологічного контролю товарів, і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених, розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Статтею 4 Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495-VI визначено поняття транспортних засобів - це транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Тобто, об'єктом оподаткування єдиним збором є саме транспортні засоби, що визначені статтею 5 Закону.

Статтею 5 Закону № 1212-ХІV встановлено ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордом України контролю вантажів і транспортних засобів, зокрема для вантажних транспортних засобів місткістю або загальною масою транспортного засобу з вантажем до 20 тонн включно єдиний збір становить 5 євро.

Окрім цього, згідно зі ст. 6 Закону № 1212-ХІV, для автомобільних транспортних засобів та контейнерів, які перетинають державний кордон України без вантажів, ставка єдиного збору за здійснення визначеного цим Законом контроль встановлюється у розмірі 20 відсотків ставки, визначеної у ст. 5 цього Закону для відповідного автомобільного транспортного засобу та контейнеру. При цьому плата за проїзд автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду), у тому числі за перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, справляється повністю.

Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 № 1569 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», які перетинають державний кордон, за здійснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Пунктом 4 Порядку передбачено вичерпний перелік випадків, коли єдиний збір не справляється, а саме:

- перетинання державного кордону авіаційними та водними транспортними засобами, залізничними вагонами без вантажу, залізничними пасажирськими вагонами, легковими автомобілями;

- транзиту вантажу, що не підлягає пропуску через митний кордон та перевантажується на інший транспортний засіб у зоні митного контролю пункту пропуску, який є одночасно пунктом ввезення та вивезення цього вантажу;

- в'їзду та виїзду транспортного засобу в межах одного пункту пропуску через державний кордон без перетинання митного кордону;

- переміщення товарів трубопровідним транспортом та лініями електропередачі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією

та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Визначення вантажного та легкового автомобіля наведено також у Постанові Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху», згідно з якою вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 (серія та номер свідоцтва - НОМЕР_7) тип транспортного засобу зазначено як «вантажопасажирський-В».

Згідно з положеннями Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон» означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів. До групи моторних транспортних засобів, які мають повну масу не більш як 5 тонн і мають єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів, відносяться автомобілі, відомі як «багатоцільові транспортні засоби».

З огляду на наведене, вказаний вище автомобіль марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1, VIN-код: НОМЕР_5 без конструктивних змін може використовуватись для перевезення вантажів, відтак, суд дійшов висновку, що при перетині державного кордону України даним транспортним засобом єдиний збір підлягає сплаті.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що єдиний збір нараховується та вноситься за єдиним платіжним документом.

Відповідно до п. 1.2 наказу Державної митної служби України № 1 від 04.01.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005 року за № 66/10346, уніфікована митна квитанція МД-1 застосовується під час здійснення таких операцій: прийняття на зберігання митним органом товарів відповідно до законодавства; справляння митним органом з фізичних осіб та підприємств платежів, якщо законодавством не передбачено складання вантажної митної декларації на переміщувані через митний кордон України товари; справляння митним органом з фізичних осіб грошової застави у випадках, установлених законодавством.

Відповідно до п. 3.1 цього ж наказу у разі внесення відповідних сум єдиного збору через відділення уповноваженого банку або списання сум єдиного збору, внесеного як передоплата, з депозитного рахунку митного органу, відкритого в органах Держказначейства, використовується роздрукована електронна форма уніфікованої митної квитанції.

Стосовно розміру нарахованого та внесеного єдиного збору суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач при перетині кордону України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» автомобілем марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 24.11.2013 року перевозив особисті речі, а 27.11.2013 року - перевозив особисті речі та «частини дверей», що не заперечується позивачем.

Згідно з п. 36 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, які відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України товари - будь- які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

З огляду на наведене та приписи ст. 5 та ст. 6 Закону № 1212-ХІV, суд дійшов висновку, що посадовими особами пункту пропуску для автомобільного сполучення «Краковець» правомірно нараховано позивачу єдиний збір при перетині кордону 24.11.2013 року у розмірі 1 євро та 27.11.2013 року - у розмірі 5 євро.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За результатами судового розгляду справи позивачем не доведено підставності позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням усіх необхідних обставин.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому з позивача слід стягнути решту суми судового збору.

За подання адміністративного позову до суду позивач сплатив 182,70 грн судового збору, отже, сума судового збору, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 становить 1644,30 грн (1827,00 - 182,70 = 1644,30).

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, АДРЕСА_1) до Державного бюджету (р/р 31217206784003, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, одержувач - УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, ЄДРПОУ - 38007594) 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 04 серпня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.