Ухвала суду № 40156712, 14.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року м. Київ К/800/7393/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року

у справі №805/14759/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» (далі по тексту ТОВ «Амстор») звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі по тексту Інспекція ДАБК), яким просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 95 від 01.10.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013року у справі №805/14759/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обґрунтованості позивачем своїх вимог, оскільки в основу прийняття оскарженої постанови Інспекцією ДАБК покладений висновок про порушення ТОВ «Амстор» вимог частини 9 статті 37 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Проте зазначена норма права на час прийняття постанови про накладення штрафу виключена на підставі абз.5 п.п.23 п.7 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 року № 5496-VI.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція ДАБК звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

ТОВ «Амстор» подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією ДАБК 30.08.2013 року проведена позапланова перевірка позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил в будівлі супермаркету «Амстор», розташованого по вул. Перемоги, 64 у м. Запоріжжя.

Перевіркою встановлено, що в будівлі ГТЦ «Амстор», яка належить до четвертої категорії складності, виконуються будівельні роботи з реконструкції частини приміщення торгового залу без права на їх виконання, а саме без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ч.9 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ці висновки відображені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 серпня 2013 року.

20.09.2013 року відповідачем складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності в якому зазначено, що за результатами планової перевірки, проведеної на об'єкті «Реконструкція частини приміщень будівлі ОТЦ «Амстор», розташованій по вул. Перемоги, 64 у м. Запоріжжя» виявлено порушення, яке виявилося у виконанні будівельних робіт з реконструкції частини приміщення торгового залу в будівлі ГТЦ «Амстор», розташованій по вул. Перемоги, 64 в м. Запоріжжі, без права на їх виконання.

Згідно припису Інспекції ДАБК від 20.09.2013 року позивача зобов'язано усунути порушення ч.9 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Постановою №95 від 01.10.2013 року ТОВ «Амстор» визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз.1 п.5 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф в розмірі 424390грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено перелік документів, що надають право на виконання будівельних робіт, зокрема, замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про і початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать и до І-ІІІ категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надасться замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації декларації забороняється.

Згідно частині 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка кореспондується з пунктом 16 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає протиправною та такою що підлягає скасуванню постанову Інспекції ДАБК про накладення штрафу на ТОВ «Амстор» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №95 від 01.10.2013року виходячи з наступного.

У відповідності з частиною 9 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

На підставі абз.5 п.п.23 п.7 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 року № 5496-VI, частина 9 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» була виключена.

Положення частини 9 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не підлягають застосуванню до цих правовідносин, оскільки не мають зворотної дії у часі.

В касаційній скарзі Інспекція ДАБК вказує, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки висновкам суду першої інстанції щодо перевищення повноважень посадових осіб інспекції. Посилання щодо вірності рішення суду першої інстанції обґрунтовано іншими підставами. Визнанням права Інспекції ДАБК правомочності винесення оскарженої постанови суд апеляційної інстанції фактично спростовує підстави винесеного судом першої інстанції рішення на якому базувалось скасування вказаної постанови.

До наведених тверджень суд касаційної інстанції відноситься критично, оскільки предметом розгляду в дані справі є надання юридичної оцінки законності та правомірності прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а не підтвердження повноважень посадових осіб Інспекції ДАБК розглядати та виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджена оскаржена позивачем постанова відповідача, їй надано юридичну оцінку.

З огляду на викладене рішення судів попередніх інстанцій про незаконність оскаржуваного рішення відповідача ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014року у справі №805/14759/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: