Постанова № 40155896, 15.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2014 р. Справа № 804/2804/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріМофа І.В. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, Таран О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: визнати протиправними та скасувати повідкові повідомлення - рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.10.2013 року № 0006361703, № 000631703, № 0006391703, № 0006401703.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- позивач не погоджується із твердженням відповідача про заниженням задекларованого позивачем валового доходу за 2012 рік на суму 68 010,83 грн., що відображено на сторінці 8 акту перевірки, оскільки у акті пере6вірки у п.1.9 встановлено і підтверджено, що сума надходжень на банківські рахунки позивача відповідає сумі задекларованого позивачем доходу у декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та складає 818 041,93 грн. (без урахування ПДВ);

- позивач не погоджується із твердженням відповідача про заниження задекларованих позивачем валових витрат за 2011 рік на суму 76 766,46 грн. та за 2012 рік на суму 185 569,94 грн., оскільки витрати формується на підставі первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг тощо) та їх формування не залежить від фактичної сплати вказаних витрат;

- позивач також не погоджується з твердженнями відповідача, що відображені на сторінках 21, 24, 25, 26 акту перевірки, про реалізацію продуктів на користь третіх осіб, закупка яких не підтверджена документально. Позивач вказує на те, що отримував товар від свої контрагентів раніше ніж останні складали первинні документи (видаткові накладні). Приймання-передача товару фактично відбувалася на підставі актів приймання-передачі товару, а первинні документи оформлювалися із запізненням на 2-3 дні. Позивач на момент виписки його контрагентами первинних документів встигав реалізовувати товар на користь третіх осіб. Позивач звертає увагу суду на той факт, що найменування та кількість товару придбаного позивачем повністю відповідає найменування та кількості товару реалізованого останнім на користь третіх осіб;

- позивач звертає увагу суду на той факт, що податкова накладна від 30.11.2011 року № 476 надавалася до перевірки, до заперечень на акт перевірки, а тому відповідач протиправно застосував до позивача штраф у розмірі 510,00 грн.;

- позивач також вважає безпідставними висновки відповідача у акті перевірки про заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 1084,00 грн., оскільки вказаний період перевірявся відповідачем під час камеральної перевірки, на підставі якої складно акт від 18.08.2011 року № 1322-17/1-2823412918, у якому зазначено про зменшення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ - 108,98 грн.

- позивач вказує також на порушення відповідачем строку винесення податкових повідомлень - рішень, а саме: останні прийнято відповідачем на четвертий день наступних за днем розгляду заперечень позивача на акт перевірки і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, що є порушенням п.86.6 ст. 86 ПК України.

Ухвалою суду від 24.03.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Додатково позивач повідомив суд про те, що ним не заперечується порушення абз. «б» п.п.176.2 ст. 176 ПК України стосовно не подання до відповідача розрахунку (форма 1-ДФ) на користь платника податків, а також сум нарахованого та утриманого з них доходу за 1-4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року. Позивач у судовому засіданні визнав факт заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 50,00 грн., а також за липень 2012 року на суму 18,00 грн. Також позивач визнав факт недоплати суми податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 90,00 грн. Позивач повідомив суд про те, що у 2011 році він отримав дохід у розмірі 575 676,67 грн. та поніс витрати на суму 575 740,00 грн., з яких відповідач визнав лише 498 973,21 грн., решту витрат у сумі 76 766,46 грн. відповідач не визнав у зв'язку з фактичною не оплатою поставленого товару. Також позивач зазначив про те, що у 2012 році отримав дохід у розмірі 818 041,93 грн., який на думку відповідача занижена на суму 68 010,83 грн., внаслідок не відображення позивачем отриманого доходу, та поніс витрати на суму 816 951,93 грн., з яких відповідачем визнано лише 631 471,99 грн., решту витрат у сумі 185 569,94 грн. відповідач не визнав у зв'язку з фактичною не оплатою поставленого товару.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято ним на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вказує наступне:

- позивач занизив валовий доходів за 2012 рік на суму 68 010,83 грн. Заниження відбулося внаслідок того, що за запити відповідача позивачем не надано відомості про заборгованість фізичних осіб - підприємцем (окрім ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8) перед позивачем. Виходячи з наявності видаткових накладних на реалізацію товару та відсутності обліку заборгованості кінцевого споживача перед позивачем, неможливості ідентифікувати фізичних осіб - підприємців на користь яких здійснювалась поставка товару, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про проведення розрахунку з позивачем готівковими коштами на суму 560 141,83 грн., з яких сума 478 441,25 грн. внесена позивачем на свій розрахунковий рахунок та включена до валових доходів за 2012 рік, а сума 81 700,88 грн. не включена до валових доходів за 2012 рік;

- позивачем неправомірно задекларовані валові витрати за 2011 рік на суму 76 766,46 грн. та за 2012 рік на суму 185 569,94 грн., оскільки витрати формується на підставі первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг тощо), але їх відображення у податковому обліку залежить від їх фактичного понесення (оплати витрат). Відповідач вважає, що позивач не може включати до складу витрат суми, які вказані у видаткових накладних, до моменту їх фактичної оплати грошовими коштами. Лише фактично оплачені у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі витрати пов'язані із отриманням доходу;

- відповідачем зазначає про те, що позивачем реалізовувались товари на користь третіх осіб раніше дати їх придбання, оскільки первинні документи (видаткові накладні) на купівлю товару датовано пізніше ніж первинні документи (видаткові накладні) на продаж товару третім особам. У зв'язку з викладеним відповідачем не визнано факту реалізації продуктів харчування, закупка яких не підтверджена документальна по наступним контагентам позивача: ТОВ "Північний Дім» (отримувач товару) видаткова накладна від 04.04.2011 року № РН-000011 та № РН-000010; ТОВ «Плутос Лтд» (отримувач товару) видаткова накладна від 07.04.2011 року № Плу-000006, від 28.04.2011 року № Плу-000029; ФОП ОСОБА_9 (отримувач товару) видаткова накладна від 19.04.2011 року № РН-00044, ТОВ «Суші Хаус Україна» (отримувач товару) видаткова накладна від 06.04.2011 року № 100-03622

- також відповідач вказує на те, що позивачем не використав у в оподатковуваних операціях товари придбані у ТОВ «Північний дім» за видатковою накладною № СД-0539 від 31.03.2011 року та податковою накладною № 378 від 31.03.2011 року, оскільки у відповідності до вказаних документів позивач придбав креветки очищені у кількості 40 упаковок, а реалізував на користь третіх осіб інший товар, а саме: креветки у панцері, згідно видаткової накладної від 31.08.2011 року № РН-00027 та податковою накладної № 9 від 31.08.2011 року.

- позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за податковою накладною від 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), оскільки позивачем не надано вказаної накладної. Позивачем надано до перевірки іншу податкову накладну № 476 від 30.11.2011 року ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), однак вказана накладна не відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та не включена до податкового кредиту грудня 2011 року. Отже позивач завищив суму податкового кредиту на суму 809,00 грн.

- позивачем під час перевірки не надано податкову накладну за 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.) у зв'язку з чим відповідачем застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. на підставі п.121.1 ст. 121 ПК України.

- відповідач також зазначив про те, що позивач допустив заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 1084,00 грн.

- позивач реалізував товар отриманий від ТОВ «Північний дім» за видатковою накладною № СД-0002639 від 25.07.2012 року на користь ФОП ОСОБА_11 за видатковою накладною № РН-0000038 від 25.07.2012 року за ціною нижчою за його придбання, що не є господарською операцією у розумінні Податкового кодексу України. Таким чином, позивач безпідставно сформував податковий кредит у липні 2012 року на суму 18,00 грн.;

- позивачем не надано відповідачу податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (відомості за формою 1- ДФ) за 1-4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт понесення позивачем витрат у 2011 році у розмірі 498 973,21 грн. та у 2012 році - 631 471,99 грн.; вказані обставини визнаються позивачем та відповідачем, а отже не потребують доказування.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 06.09.2013 року по 12.09.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 19.09.2013 року № 21-17/3-18/НОМЕР_4, у висновку якого зазначено наступне:

- позивачем не належно ведеться облік доходів і витрат;

- позивачем занижено оподатковуваний дохід за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 52 209,04 грн., а саме: за 2011 рік - 11 505,52 грн. та за 2012 рік - 40 703,52 грн.

- позивачем не забезпечено зберігання та не надано на перевірку документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, які підтверджують витрати, пов'язані із отриманням доходів;

- позивачем не надано податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (відомості 1-ДФ) за 1-4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року;

- позивачем занижено податкові зобов'язання та завищено податковий кредит, за рахунок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року на суму 9499,00 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2011 року - 1084,00 грн.; березень 2011 року - 355,00 грн.; квітень 2011 року - 564,00 грн.; травень 2011 року - 4782,00 грн.; грудень 2011 року - 809,00 грн.; березень 2012 року - 762,00 грн.; квітень 2012 року - 1125,00 грн.; липень 2012 року - 18,00 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані наступним:

- позивач занизив валовий доходів за 2012 рік на суму 68 010,83 грн. Заниження відбулося внаслідок того, що за запити відповідача позивачем не надано відомості про заборгованість фізичних осіб - підприємцем (окрім ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8) перед позивачем. Виходячи з наявності видаткових накладних на реалізацію товару та відсутності обліку заборгованості кінцевого споживача перед позивачем, неможливості ідентифікувати фізичних осіб - підприємців на користь яких здійснювалась поставка товару, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про проведення розрахунку з позивачем готівковими коштами на суму 560 141,83 грн., з яких сума 478 441,25 грн. внесена позивачем на свій розрахунковий рахунок та включена до валових доходів за 2012 рік, а сума 81 700,88 грн. не включена до валових доходів за 2012 рік;

- позивачем неправомірно задекларовані валові витрати за 2011 рік на суму 76 766,46 грн. та за 2012 рік на суму 185 569,94 грн., оскільки витрати формується на підставі первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт, наданих послуг тощо), але їх відображення у податковому обліку залежить від їх фактичного понесення (оплати витрат). Відповідач вважає, що позивач не може включати до складу витрат суми, які вказані у видаткових накладних, до моменту їх фактичної оплати грошовими коштами. Лише фактично оплачені у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі витрати пов'язані із отриманням доходу;

- відповідач зазначає про те, що позивачем реалізовувались товари на користь третіх осіб раніше дати їх придбання, оскільки первинні документи (видаткові накладні) на купівлю товару датовано пізніше ніж первинні документи (видаткові накладні) на продаж товару третім особам. У зв'язку з викладеним відповідачем не визнано факту реалізації продуктів харчування, закупка яких не підтверджена документальна по наступним контагентам позивача: ТОВ "Північний Дім» (дотримувач товару) видаткова накладна від 04.04.2011 року № РН-000011 та № РН-000010; ТОВ «Плутос Лтд» (отримувач товару) видаткова накладна від 07.04.2011 року № Плу-000006, від 28.04.2011 року № Плу-000029; ФОП ОСОБА_9 (отримувач товару) видаткова накладна від 19.04.2011 року № РН-00044, ТОВ «Суші Хаус Україна» (отримувач товару) видаткова накладна від 06.04.2011 року № 100-03622;

- також відповідач вказує на те, що позивач не використав у в оподатковуваних операціях товари придбані у ТОВ «Північний дім» за видатковою накладною № СД-0539 від 31.03.2011 року та податковою накладною № 378 від 31.03.2011 року, оскільки у відповідності до вказаних документів позивач придбав креветки очищені у кількості 40 упаковок, а реалізував на користь третіх осіб інший товар, а саме: креветки у панцері, згідно видаткової накладної від 31.08.2011 року № РН-00027 та податковою накладної № 9 від 31.08.2011 року.

- позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за податковою накладною від 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), оскільки позивачем не надано вказаної накладної. Позивачем надано до перевірки іншу податкову накладну № 476 від 30.11.2011 року ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), однак вказана накладна не відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та не включена до податкового кредиту грудня 2011 року. Отже позивач завищив суму податкового кредиту на суму 809,00 грн.

- позивачем під час перевірки не надано податкову накладну за 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.) у зв'язку з чим відповідачем застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. на підставі п.121.1 ст. 121 ПК України

- позивач допустив заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 1084,00 грн.

- позивач у липні 2011 року реалізував товар за видатковою накладною СД-0002639 від 25.07.2012 року та податковою накладною № 308 від 25.07.2012 року за ціною нижчою за його придбання, а саме: реалізував його ФОП ОСОБА_11 за ціною 0,00 грн. за видатковою накладною № РН-0000038 від 25.07.2012 року та податковою накладною № 3 від 25.07.2012 року;

- позивачем не надано відповідачу податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (відомості за формою 1- ДФ) за 1-4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006361703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52 209,04 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 13 052,26 грн., від 17.10.2013 року № 0006371703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 9499,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 679,50 грн., від 17.10.2013 року № 0006391703, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. та від 17.10.2013 року № 0006401703, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

Стосовно заниження позивачем валового доходу за 2012 рік на суму 68 010,83 грн., то суд зазначає наступне.

У п.1.9 Акту перевірки від 19.09.2013 року № 21-17/3-18/НОМЕР_4 відповідачем вказано, що позивач з 09.02.2011 року по 31.12.2011 року отримав на розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 690 812,00 грн. з ПДВ, а за період 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - 981 934,61 грн. з ПДВ.

У п.1.15.1 Акту перевірки від 19.09.2013 року № 21-17/3-18/НОМЕР_4 відповідачем вказано, що за 2012 рік задекларував дохід у розмірі 818 041,93 грн. без ПДВ.

Відповідач на сторінці 9 Акту перевірки від 19.09.2013 року № 21-17/3-18/НОМЕР_4 вказує на те, що виходячи з наявності видаткових накладних на реалізацію товару та відсутності обліку заборгованості кінцевого споживача перед позивачем, неможливості ідентифікувати фізичних осіб - підприємців на користь яких здійснювалась поставка товару, відповідачем у акті перевірки зроблено висновок про проведення розрахунку з позивачем готівковими коштами на суму 560 141,83 грн., з яких сума 478 441,25 грн. внесена позивачем на свій розрахунковий рахунок та включена до валових доходів за 2012 рік, а сума 81 700,88 грн. не включена до валових доходів за 2012 рік

Отже, відповідач у акті перевірки зробив висновок про завищення позивачем валового ходу не на підставі інформації про рух коштів на банківському рахунку позивача, не на підставі відомостей з Книги обліку доходів і витрат, а на підставі власних припущень, які ґрунтуються на неналежному обліку позивачем власних доходів і не надання відповідачу інформації про дебіторську заборгованість.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.172.2 та п.172.3 ст. 172 ПК України об'єктом оподаткування для фізичних осіб підприємців, крім тих що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем не задекларованого доходу за 2012 рік.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач занизив задекларовані валові витрат за 2011 рік та за 2012 рік, суд зазначає наступне.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивачем понесені витрати у 2011 році у розмірі 498 973,21 грн. та у 2012 році - 631 471,99 грн. відповідно; вказані обставини визнаються позивачем та відповідачем у судовому засіданні та у акті перевріки на сторінці 15-16, а отже згідно ч.3 ст. 72 КАС України не потребують доказування.

Відповідачем не визнано витрати позивача за 2011 рік у розмірі 76 766,46 грн. та за 2012 рік у розмірі 185 569,94 грн.

У вказаних періодах позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Північний Дім», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_9

Відповідачем на сторінці 17-19 акту перевірки від 19.09.2013 року № 21-17/3-18/НОМЕР_4 враховано позивачу у якості витрат лише документально підтверджені (фактично понесені, тобто оплачені) витрати.

Тобто відповідачем не враховано витрати позивача, які підтверджено первинними документами, про те які фактично не оплачені позивачем грошовими коштами.

Судом на підставі пояснень відповідача встановлено, що позивач не може включати до складу витрат суми, які вказані у видаткових накладних, до моменту їх фактичної оплати грошовими коштами.

Лише фактично оплачені у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі витрати пов'язані із отриманням доходу.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, який затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Отже, позивач вправі відносити до витрат суми, які вказані у первинних документах - видаткових накладних ТОВ «Північний Дім», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_9, за якими позивач фактично не розрахувався з ТОВ «Північний Дім», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_9, оскільки у даному випадку відбувається збільшення зобов'язань позивача.

Таким чином, твердження відповідача про заниження позивачем задекларованих валових витрат за 2011 рік на суму 76 766,46 грн. та за 2012 рік на суму 185 569,94 грн. є необґрунтованими.

Щодо застосування відповідачем штрафу у розмірі 510,00 грн. за не надання під час перевірки податкової накладної за 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), то суд зазначає наступне.

Згідно п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З письмових додаткових пояснень представника відповідача судом встановлено, що штраф накладено на позивача саме за не надання під час перевірки податкової накладної від 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року допущено опису стосовно дати податкової накладної № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), а саме: замість 30.11.2011 року помилково вказано 01.12.2011 року.

У матеріалах справи знаходиться податкова накладна від 30.11.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), яка надавалася відповідачу під час перевірки.

Факт виписки податкової накладної від 30.11.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.) підтверджено також і у довідці про результати зустрічної звірки ТОВ «Північний дім» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_6, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року», копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що позивач лише допустив описку стосовно дати видачі податкової накладної № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.); судом не встановлено незабезпечення позивачем зберігання первинних документів та/або ненадання позивачем контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

За вказаних обставин податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006391703 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо не надання позивачем податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (відомості 1-ДФ) за 1-4 квартал 2011 року та 1-4 квартал 2012 року, то суд зазначає наступне.

Згідно п.177.7 ст. 177 ПК України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до п.176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Отже, податкові агенти, зобов'язані подавати розрахунок суми доходу, лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку.

У п.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1020 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку,

У відповідності до п.3.2 та п.3.3 наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1020 у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником однак доходів, наведеним у додатку до цього порядку. У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Додатком до Порядку у наказі ДПА України від 24.12.2010р. № 1020 визначено, що за ознакою доходу "157" розуміється "Дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу)".

У розумінні пп. 14.1.226. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Суд зазначає, що податковий агент про виплачені фізичній особі-підприємцю суми зобов'язаний повідомити податковий орган у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за ознакою доходу "157""Дохід, виплачений самозайнятій особі".

Відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Дана норма звільняє платника податків від утримання податку на доходи, якщо фізичною особою - підприємцем, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, дана норма не звільняє платника податків нараховувати фізичній особі підприємцю доход від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності та відображати такий нарахований доход у формі № 1ДФ.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що у 2011 та 2012 роках позивач мав господарські відносини із фізичними особами - підприємцями ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, на користь яких позивач здійснював сплату грошових коштів.

За таких обставин позивач повинен був подавав звітність за формою 1-ДФ у разі нарахування сум на користь самозайнятих осіб.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006401703 є протиправним, оскільки відповідач під час його прийняття не дотримався строків встановлених п.86.6 ст. 86 ПК України, оскільки порушення порядку прийняття податкового повідомлення - рішення саме по собі не є достатньою підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи судом встановлено допущення платником податків даного порушення.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006401703 прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем реалізовувались товари на користь третіх осіб раніше дати їх придбання, а тому господарські операції не є реальними, то суд зазначає наступне.

У акті перевірки відповідач зазначає наступне: оскільки первинні документи (видаткові накладні) на купівлю товару датовано пізніше ніж первинні документи (видаткові накладні) на продаж товару третім особам, то відповідачем не визнано факту реалізації продуктів харчування, закупка яких не підтверджена документальна по наступним контрагентам позивача: ТОВ "Північний Дім» (отримувач товару) видаткова накладна від 04.04.2011 року № РН-000011 та № РН-000010; ТОВ «Плутос Лтд» (отримувач товару) видаткова накладна від 07.04.2011 року № Плу-000006, від 28.04.2011 року № Плу-000029; ФОП ОСОБА_9 (отримувач товару) видаткова накладна від 19.04.2011 року № РН-00044, ТОВ «Суші Хаус Україна» (отримувач товару) видаткова накладна від 06.04.2011 року № 100-03622

Позивач вказує на те, що отримував товар від свої контрагентів раніше ніж останні складали первинні документи (видаткові накладні). Приймання-передача товару фактично відбувалася на підставі актів приймання-передачі товару, а первинні документи оформлювалися із запізненням на 2-3 дні. Позивач на момент виписки його контрагентами первинних документів встигав реалізовувати товар на користь третіх осіб. Позивач звертає увагу суду на той факт, що найменування та кількість товару придбаного позивачем повністю відповідає найменування та кількості товару реалізованого останнім на користь третіх осіб.

У матеріалах справи знаходяться акти приймання-передачі товару від 01.05.2011 року між позивачем та ТОВ «Плутос ЛТД», від 01.04.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_8, від 04.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Плутос ЛТД», від 02.04.2012 року між позивачем та ТОВ «Плутос ЛТД», від 01.05.2011 року, з яких вбачається отримання позивачем товару від вказаних вище суб'єктів господарювання. Дані акти надавалися відповідачу під час перевірки.

Судом також встановлено, що видаткові накладні від суб'єктів господарювання ТОВ «Плутос ЛТД», ФОП ОСОБА_8 на товар, який відображений у вказаних вище актах приймання-передачі товару, складені 05.05.2011 року, 07.04.2011 року, 19.04.2011 року, 28.04.2012 року, тобто вже після фактичного отримання товару позивачем та його фактичної реалізації на користь третіх осіб.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено про те, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Враховуючи те, що операції позивача мали реальний характер та підтвердженні належним чином складеними первинними документами, то останній вірно відобразив витрати по наступними видатковим накладним, а саме: ТОВ "Північний Дім» (отримувач товару) видаткова накладна від 04.04.2011 року № РН-000011 та № РН-000010; ТОВ «Плутос Лтд» (отримувач товару) видаткова накладна від 07.04.2011 року № Плу-000006, від 28.04.2011 року № Плу-000029; ФОП ОСОБА_9 (отримувач товару) видаткова накладна від 19.04.2011 року № РН-00044, ТОВ «Суші Хаус Україна» (отримувач товару) видаткова накладна від 06.04.2011 року № 100-03622.

Одночасно судом встановлено, що зустрічними звірками ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Північний дім» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій з позивачем їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Копії актів зустрічних звірок з вказаними вище контрагентами позивача знаходяться у матеріалах справи.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що позивач не використав у в оподатковуваних операціях товари придбані у ТОВ «Північний дім» за видатковою накладною № СД-0539 від 31.03.2011 року та податковою накладною № 378 від 31.03.2011 року, оскільки у відповідності до вказаних документів позивач придбав креветки очищені у кількості 40 упаковок, а реалізував на користь третіх осіб - ТОВ «Північний дім» інший товар, а саме: креветки у панцері, згідно видаткової накладної від 31.08.2011 року № РН-00027 та податковою накладної № 9 від 31.08.2011 року, то суд зазначає наступне.

З пояснень представника позивача судом встановлено, у податковій накладній допущена описка стосовно найменування товару, а саме: замість «креветок очищених» написано «креветки у панцері».

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено про те, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Враховуючи те, що зустрічною звіркою ТОВ «Північний дім» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій з позивачем їх вид, обсяг, якість та розрахунки, то суд вважає, що позивачем надано належні докази використання товару у господарській операції.

Описка у найменуванні товару не може бути підставою для позбавлення позивача витрат.

Щодо тверджень відповідача про безпідставне сформування позивачем податкового кредит у сумі 809,00 грн. за податковою накладною від 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), то суд зазначає наступне.

У Реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року позивачем зроблено запис наступного змісту: податкова накладна ТОВ «Північний дім» № 476 від 01.12.2011 року на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.).

Вказана обставина визнається сторонами, а отже у відповідності до ч.3 ст. 72 КАС України не потребує доказування.

Позивачем не надано до перевірки податкову накладну від 01.12.2011 року № 476.

Позивачем надано до перевірки іншу податкову накладну № 476 від 30.11.2011 року ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), однак вказана накладна не відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та не включена до податкового кредиту грудня 2011 року.

Як вже було зазначено судом вище позивач допустив описку стосовно дати видачі податкової накладної № 476 ТОВ «Північний дім» на суму 4850,92 грн. (в т.ч. і ПДВ 808,49 грн.), а саме: замість дати 30.11.2011 року позивачем вказано дату 01.12.2011 року.

Судом також встановлено, що позивач не виправив описку у Реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не надано відповідачу податкову накладну від 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім», та не виправлено описку у Реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2011 року, то позивач неправомірно сформував податковий кредит у грудні 2011 року на суму 809,00 грн. на підставі податкової накладної від 01.12.2011 року № 476 ТОВ «Північний дім».

Щодо тверджень відповідача про допущення заниження позивачем податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 1084,00 грн., то суд зазначає наступне.

У п.2.4.1 акту перевірки вказано про те, що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 року на суму 50,00 грн.

Факт заниження податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 50,00 грн. повністю визнається позивачем.

Також в описовій частині акту перевірки вказується сума 1084,00 грн., в якому включена сума 50,00 грн., що відображена у п.2.4.1 акту перевірки.

Дана сума виникла внаслідок розрахункової помилки позивача під час подання до відповідача податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року та уточнених податкових декларації до неї, а саме: позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 10 032,00 грн. та податковий кредит у сумі 9949,00 грн., які підтверджені відповідачем у акті перевірки на сторінці 27.

Отже, сума, що підлягає сплаті до бюджету становить 133,00 грн.

Про те, позивачем заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 951,00 грн. згідно уточнюючих декларації з ПДВ за лютий 2011 року, яка не підтверджена документально.

Таким чином, відповідачем донараховано грошове зобов'язання з ПДВ за лютий 2011 року у сумі 1084 грн. правомірно.

З урахуванням викладеного податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006361703 є частково протиправним та підлягає скасуванню у сумі грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52 195,54 грн. та у сумі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 048,88 грн.; в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним.

Також частково протиправним є податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006371703 та підлягає скасуванню у сумі грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7 606,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 476,25 грн.; в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення рішення є правомірним.

Податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006391703 є протиправними та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006401703 сформовано відповідачем правильно.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суму судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач під час звернення з позовом до суду сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Розмір судового збору, який повинен доплатити позивач становить: 131,51 грн.

1827,00грн. (сума судового збору, яку мав сплатити позивач за майнову вимогу) - (1827,00 грн. (сума судового збору, яку мав сплатити позивач) х 73 326,13 грн. (сума задоволених позовних вимог) : 75 439,80 грн. (загальна сума заявлених вимог) + 182,70 грн. (сплачена сума судового збору позивачем)).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006361703 у сумі грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52 195,54 грн. та у сумі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 048,88 грн.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006371703 у сумі грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7 606,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 476,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.10.2013 року № 0006391703.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 131,51 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 15.08.2014 року Суддя З оригіналом згідно С.В. Златін С.В. Златін