Рішення № 40154529, 11.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 р. Справа № 914/2097/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго», м.Борислав, Львівська область

про стягнення заборгованості в сумі 116 165,83 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Данилевський О.М. - представник за довіреністю №14-89 від 18.04.2014р.;

Від відповідача: Панас Ю.А. -представник за довіреністю від 25.12.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» про стягнення заборгованості в сумі 116 165,83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.06.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 08.07.2014р.

В судовому засіданні 08.07.2014р. оголошено перерву до 21.07.2014р., а 21.07.2014р. оголошено перерву до 11.08.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №14/2409/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. прострочив терміни оплати за поставлений газ, внаслідок чого позивачем нараховано 15 105,76 грн. пені, 32 001,52 грн., 3% річних, 44 618,76 грн. 7% штрафу, 24 439,79 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 11.08.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, з підстав зазначених в позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити повністю.

В судовому засіданні 11.08.2014р. представник відповідача, частково заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві (вх. № 31059/14 від 18.07.2014р.). Відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у зв'язку з чим провів власний розрахунок санкцій, нарахованих позивачем. Зазначив, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати у випадках, коли нарахування здійснювалося за період, менший за 15 днів. Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2012 року на суму 1 480,66 грн. є безпідставними. Що стосується нарахування пені, то частина нарахувань здійснена за межами позовної давності 7% штрафу за межами позовної давності. Зокрема, безпідставними є вимоги про стягнення 4 720,11 грн. пені та 44 618,76 грн. - 7% штрафу, за зобов'язаннями грудня 2012 року.

Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 10% (1 038,56 грн.). Заява обґрунтована відсутністю заборгованістю відповідачем за поставлений товар, важкого майнового становища, незадовільними розрахунками за спожитий газ населенням та бюджетними організаціями. Позивач заперечив проти поданого клопотання та просив повністю задовольнити позов.

У судовому засіданні 11.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення сторін присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

30 вересня 2011 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір 14/2409/1111 купівлі-продажу природного газу (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язувався передати Покупцеві у IV кварталі 2011 року та 2012 році імпортований природний газ (надалі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 293 972,38 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 27.11.2012р. (за жовтень 2012р.), від 30.11.2012р. (за листопад 2012р.), від 31.12.2012р. (за грудень 2012р.), копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% (сто) відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно.

Відповідно до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору Покупець у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором. Докази надіслання вимоги (від 19.05.2014р. № 26/2-70-14) відповідачу позивачем долучено до позовної заяви.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню в сумі 15 105,76 грн., 3% річних в сумі 31 001,52 грн.,7% штрафу в сумі 44 618,76, інфляційні втрати в сумі 24 439,79 грн. - (розрахунки в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи, сторони доказів сплати заборгованості не представили. Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки (пені) на 90%.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього Договору, Покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 44 618,76 грн. штрафу та 15 105,76 грн. пені є обґрунтованими. Разом з тим, суд враховує заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Згідно з положеннями статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), що передбачено частиною 2 статті 258 ЦК України. При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 261 ЦК України обчислення позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заборгованість за Договором підлягала до сплати у визначений строк. Таким чином, за умовами цього договору перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання грошового зобов'язання. За умовами виконання Договору моментом виникнення обов'язку оплати та початку перебігу позовної давності є 15 число місяця, наступного за звітним. Як убачається з розрахунку позовних вимог, за зобов'язаннями грудня 2012 року пеню нараховано за період з 16.05.2013 року по 09.06.2013 року. Проте позовна заява надіслана до суду 02.06.2014 року, а тому суд відмовляє у стягненні пені, нарахованої в цей період (з 16.05.2013р. по 02.06.2013р.), та яка становить 4 720,11 грн.

Відтак, підставним є стягнення пені в сумі 10 385,65 грн. (1 828,63 грн. за період з 03.06.2013р. по 09.06.2013р. та 8 557,02 грн. за період з 10.06.2013р. по 14.07.2013р.)

Що стосується нарахування позивачем штрафу, то таке здійснено за межами позовної давності, а тому суд відхиляє вимоги позивача про стягнення 44 618,76 грн. штрафу.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, то суд керувався таким.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

З огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача і виникло через заборгованість населення, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне частково задоволити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 20% (двадцять ) відсотків. Тому стягненню підлягає 8 308,52 грн. пені.

При цьому, суд враховує правову позицію відображену у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, п.6.1.Договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що з стягненню підлягає 31 569,91 грн. - 3% річних. В частині стягнення 431,61 грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, то суд погоджується з відповідачем в частині невірності проведеного розрахунку. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30). Таким чином, за зобов'язаннями листопада 2012 року позивачем помилково нараховано інфляційні за 8 днів грудня 2012 року (14.12.12-21.12.12) в сумі 1 480,66 грн., адже це не відповідає правилам нарахування інфляційних втрат. Тому суд відмовляє у стягненні цих платежів у сумі 1 480,66 грн. До задоволення підлягають 22 959,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також суд зазначає, що відповідно пунктів 2.19, 2.20 Постанови Національного банку України від 21.04.2004р. № 22 про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Якщо платіжні вимоги на примусове списання коштів надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці платіжні вимоги з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих платіжних вимог недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до глави 5 цієї Інструкції.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці платіжні вимоги повертаються без виконання згідно з пунктом 2.18 цієї глави.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2 444,00 грн. (платіжне доручення № 2004465 від 19.05.2014р.), замість належних до сплати 2 323,32 грн.(116 165,83*2%).

Крім того, в силу положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зайво сплаченого судового збору в розмірі 120,68 грн. згідно платіжного доручення № 2004465 від 19.05.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 4, 7 Закону України « Про судовий збір», ст. ст. 11, 15, 256, 257, 258, 261, 267, 526, 549, 551, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 233 ГК України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Бориславтеплоенерго» (82300, місто Борислав, Львівська область, вулиця Коваліва, будинок 52-А; ідентифікаційний код 13809128) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 8 308,52 грн. - пені, 31 569,91 грн. - 3% річних, 22 959,13 грн. - інфляційних втрат та 1 298,29 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України 120,68 грн. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення № 2004465 від 19.05.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.08.2014р.

Суддя Коссак С.М.