Рішення № 40154518, 01.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 р. Справа № 914/354/14

Позивач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 61, ідентифікаційний код 20812013)

Відповідач: Пустомитівська міська рада (81100, вул. Грушевського, 60, м.Пустомити, Львівська обл.; ідентифікаційний код 04055995)

про зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Оленюк С.Л. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача: Федорчук О.І. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заявлено позов до Пустомитівської міської ради про зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії.

06.02.2014р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 00хв. 08.02.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 20.02.2014р., 27.02.2014р. та 25.03.2014р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача Фустій І.С. в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, яким проти позову заперечила.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням вищенаведеного суд, беручи до уваги неподання письмового відзиву Відповідачем, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, беручи до уваги відсутність клопотання про продовження строку вирішення спору, суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне:

Позивач просив зобов'язати Відповідача виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.12.2012р. №139 у справі №5-03-104/2012 (далі по тексту - Рішення №139).

В Рішенні №139, зокрема, встановлено наступне.

Підставою для наведеного у Рішенні №139 зазначено порушення Відповідачем ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме - не встановлення переліку випадків залучення та не залучення замовників до пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, який відповідатиме нормам ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У Рішенні №139 зазначено, що наведене є порушенням ч.1 ст.15 та п.3 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді анти конкурентної дії органу місцевого самоврядування, яка може призвести до обмеження конкуренції.

Рішенням №139 Позивач зобов'язав Відповідача протягом двох місяців з дня отримання рішення встановити перелік випадків залучення та не залучення замовників до пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, який відповідатиме нормам ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Супровідним листом від 07.12.2012р. №13/08-3530 надіслано Рішення №139 Відповідачу, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендоване) Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" №79005 0627074 6, з відміткою про вручення 12.12.2012р.

Законом України "Про захист економічної конкуренції" встановлено спеціальний порядок виконання та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання чи оскарження Рішення необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

оскарження рішень - частина 1 статті 60 - рішення органів Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішень, цей строк не може бути відновлений;

обчислення строків - частина 2 статті 62 - перебіг строку, який обчислюється місяцями починається наступного дня після настання події, якою визначено його початок, у разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Крім того суд зазначає, що згідно з пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15, вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України".

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що останнім днем строку виконання Відповідачем Рішення було 13.02.2013р.; останнім днем двомісячного строку оскарження Рішення до господарського суду було 13.02.2013р. В матеріалах справи ж відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази виконання Відповідачем протягом встановлених строків зобов'язання, що встановлене згідно з пунктом ІІ резолютивної частини Рішення чи оскарження Рішення. Відтак, суд зазначає, Рішення є чинним і обов'язковим до виконання Відповідачем.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики. До таких завдань стаття 3 названого Закону відносить участь Антимонопольного комітету України у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відносини, пов'язані захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20.03.1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" визначено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом (ч.2 ст.12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Так, в ч.7 ст.12 Закону України "Про антимонопольний комітет України" зазначено, що рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Приписами ст.22 Закону України "Про антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно ст.27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Згідно ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Згідно п.3 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Частиною 4 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що до пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не залучаються замовники у разі здійснення будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів; будівель закладів освіти та культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі; об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів.

Відповідно до ч.4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Представник усно пояснила, надавши докази, що Рішенням Пустомитівської міської ради №1394 від 25.02.2014р. затверджено план підготовки проектів регуляторних актів у сфері господарської діяльності на 2014р., додатком до якого є проекти рішень Пустомитівської міської ради про прийняття внесення змін до рішень міської ради, в тому числі рішення №488 від 17.07.2013р. «Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Пустомити та с.Наварія», додатком до якого є Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м.Пустомити та с.Наварія.

Проте, з даного приводу суд зазначає, що Відповідачем не встановлено переліку випадків залучення та не залучення замовників до пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, який відповідатиме нормам п.10 ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи вищенаведене, тому числі те, що суд приходить до висновку, що зазначене Позивачем в Рішенні №139 порушення (не залучення замовників до пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту) допущене Відповідачем; беручи до уваги те, що Відповідачем не подано мотивованого відзиву на позовну заяву; враховуючи доведення встановленого та виявленого Позивачем порушення Відповідачем вимог антиконкурентного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.04.2014р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено повністю, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 07.04.2014року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Пустомитівську міську раду (81100, вул. Грушевського, 60, м.Пустомити, Львівська обл.; ідентифікаційний код 04055995) виконати рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 61, ідентифікаційний код 20812013) від 07.12.2012р. №139, а саме - встановити перелік випадків залучення та не залучення замовників до пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту.

3. Стягнути з Пустомитівської міської ради (81100, вул. Грушевського, 60, м. Пустомити, Львівська обл.; ідентифікаційний код 04055995) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1218,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.