Рішення № 40154479, 12.08.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2014 р. Справа № 914/2130/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів

про: стягнення 127 752,41 грн.

Представники :

Від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - прокурор

Від позивача: Бекерська О.І. - представник (Довіреність №б/н від 30.09.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Прокурору та представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів до відповідача - Служби автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів про стягнення 27 752,41 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.07.2014 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

27.06.2014 р. від прокуратури міста Львова в канцелярію суду поступила Заява про уточнення позовних вимог № 20/13-3359вих-14 від 27.06.2014 р., в якій прокурор зазначає, що у тексті позовної заяви допущено описку щодо загальної суми заборгованості Служби автомобільних доріг у Львівській області, а саме вказано 27 752,41 грн. замість 127 752,41 грн. Із врахуванням зазначеного прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 127 752,41 грн. боргу, з яких 117 306,99 грн. основного боргу, 4 512,46 грн. пені, 992,27 грн. 3 % річних та 4 940,69 грн. інфляційних.

15.07.2014 р. відповідачем разом із клопотанням про відкладення розгляду справи подано в канцелярію суду докази часткової оплати заборгованості перед позивачем на суму 40 000,00 грн. (Платіжні доручення № 893 від 01.07.2014 р. на суму 20 000,00 грн. та № 871 від 25.06.2014 р. на суму 20 000,00 грн.).

В судовому засіданні 12.08.2014 р. представник позивача надав суду виписки із банківського рахунку, з яких вбачається, що відповідачем на оплату заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію сплачено 55 000,00 грн. (25.06.2014 р. - 20 000,00 грн., 01.07.2014 р. - 20 000,00 грн., 05.08.2014 р. - 10 000,00 грн. та 24.07.2014 р. - 5 000,00 грн.). Таким чином, як вказав представник позивача залишок основної суми боргу становить 62 306,99 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання 12.08.2014 р. не забезпечив.

В канцелярію суду від відповідача поступило Клопотання № 01н-2342/18-04 від 11.08.2014 р., відповідно до якого у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання відповідач просить суд розгляд справи відкласти. Окрім того, відповідач клопоче про продовження строку вирішення спору в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Прокурор та представник позивача проти продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи заперечили.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, керівник Служби автомобільних доріг у Львівській області, з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншій особі з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви.

Частина 3 вищенаведеної правової норми визначає, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У вирішенні питання про те, чи є той чи інший випадок винятковим, слід враховувати обставини конкретної справи, її складність, кількість учасників судового процесу, їх місцезнаходження, обсяг доказів, що підлягають оцінці господарським судом, тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд прийшов до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення даного спору по суті в строки, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України. Більше того, слід зазначити, що будь-яких заперечень по суті позовних вимог протягом двохмісячного терміну розгляду справи відповідач суду не подав.

Із врахуванням вищенаведеного, клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи суд відхиляє.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.01.2003 р. між сторонами у справі укладено Договір № 2111/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач у свою чергу зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи дію Договору № 2111/Р від 01.01.2003 р. було пролонговано.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме Актом про включення системи теплоспоживання від 06.11.2013 р., підтверджується, що на виконання договірних зобов'язань позивачем у 2013-2014 р. надавались відповідачу послуги опалення приміщення 1-3 поверхів адміністративного корпусу на вул. Володимира Великого, 54 у м. Львові. Акт скріплено відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У п. 6.3. Договору сторони погодили, що вартість фактично спожитої теплової енергії відповідач сплачує до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як зазначається у позовній заяві, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії належно не виконав і станом на 01.05.2014 р. у Служби автомобільних доріг у Львівській області виникла заборгованість перед позивачем в сумі 117 306,99 грн.

Під час розгляду справи у господарському суді частину вищезазначеної суми боргу відповідач сплатив і станом на день прийняття судом рішення по суті спору сума боргу відповідача перед позивачем становить 62 306,99 грн.

За неналежне виконання грошового зобов'язання щодо оплати теплової енергії позивачем згідно п. 7.2.3. Договору нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що згідно розрахунку позовних вимог складає 4 512,46 грн.

Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України прокурором заявлено до стягнення з відповідача 4 940,69 грн. інфляційних втрат та 992,27 грн. 3 % річних.

Суд заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 2111/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2003 р., на виконання умов якого в опалювальному сезоні 2013/2014 р.р. відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді.

Факт постачання теплової енергії підтверджується підписаним сторонами Актом про включення системи теплоспоживання від 06.11.2013 р.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 3.2.2. Договору передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Однак, як встановив суд, вищезазначеної умови Договору відповідач належно не виконав і станом на день подання позову сума боргу Служби автомобільних доріг у Львівській області, перед позивачем за спожиту теплову енергію становила 117 306,99 грн. Після звернення прокурора до суду частину із вказаної суми боргу відповідач сплатив і станом на день прийняття рішення у справі залишок заборгованості відповідача складає 62 306,99 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.2.3. Договору передбачено, що споживач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок позовних вимог, суд встановив, що при розрахунку невірно визначено розмір пені за період з 16.11.2013 р. по 19.11.2013 р. Згідно здійсненого судом перерахунку сума пені за вказаний період становить 5,83 грн., а не 5,95 грн., як вказано у розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення 62 306,99 грн. основного боргу, 4 512,34 грн. пені, 992,27 грн. 3 % річних та 4 940,69 грн. інфляційних.

В частині стягнення 55 000,00 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 0,12 грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54. Ідентифікаційний код 25253009) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1 Ідентифікаційний код 05506460) 62 306,99 грн. основного боргу, 4 512,34 грн. пені, 992,27 грн. 3 % річних та 4 940,69 грн. інфляційних, всього - 72 752,29 грн.

3. В частині стягнення 0,12 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення 55 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54. Ідентифікаційний код 25253009) в доход державного бюджету (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 2 555,05 грн. судового збору.

6. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2014 р.

Суддя Ділай У.І.