Рішення № 40154467, 07.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/66/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 Справа № 908/1995/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97)

до відповідача відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ульянових, 33)

про стягнення 193607,25 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Тодоров І.П., довіреність № 1 від 06.05.2014 р., паспорт серії СВ № 136126 від 04.01.2000 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.06.2014 року звернулося публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" до відповідача відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради про стягнення 108136,61 грн. пені, 24663,02 грн. 3% річних та 62196,28 грн. втрат від інфляції. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконання умов договору № 28 від 25.01.2013 р. про надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) за державні кошти. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264, 265, 275 ГК України.

Ухвалою суду від 12.06.2014 р. порушено провадження у справі № 908/1995/14. Справі присвоєно номер провадження 18/66/14, судове засідання призначено на 03 липня 2014 р. Розгляд справи відкладався на 07.08.2014 р.

До господарського суду 14.07.2014 року від позивача надійшло уточнення позовних вимог № 1950 від 10.07.2014 року, згідно з яким позивач перерахував суми 3% річних і пені та просив суд стягнути з відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" пеню у розмірі 107008,32 грн., 3% річних у розмірі 24402,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 62196,28 грн., а також витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2014 р. підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у відповідній заяві, наполягав на їх задоволені.

Судом уточнення позовних вимог № 1950 від 10.07.2014 року прийнято до розгляду.

Отже, судом розглядаються вимоги про стягнення з відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" 107008,32 грн. пені, 24402,65 грн. 3% річних, 62196,28 грн. інфляційних втрат.

Представником позивача 07.08.2014 р. надано клопотання № 2163 від 06.08.2014 р. про залучення до матеріалів справи документів необхідних для вирішення спору, яке судом задоволене.

Представник відповідача в судові засідання 03.07.2014 р. та 07.08.2014 р. не з'явився. Від відповідача 06.08.2014 р. надійшов відзив № 550 від 05.08.2014 р., де зазначається, що заборгованість в сумі 193607,25 грн. виникла в зв'язку з тим, що відділ освіти виконавчого комітету Бердянської міської є бюджетною організацією та фінансується за рахунок місцевого бюджету. Фінансування на оплату наданих позивачем послуг з теплопостачання відповідачем не отримано, платіжні доручення, що передані відповідачем до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області для проведення платежів не виконані. З урахування зазначеного, відповідач посилався на відсутність своєї вини та просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 07.08.2014 р. розгляд справи завершений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» (постачальник, позивач у справі) та відділ освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (споживач, відповідач у справі) 25.01.2013 р. уклали договір з постачання водяної пари (включно з холодоагентами) за державні кошти з наступними змінами та додатками (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник відпускає теплову енергію (послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) за кодом ДКУ 40.30.1) на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку, акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату в строки встановлені договором, на підставі виставлених рахунків, актів виконаних робіт за тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві визначається згідно до показань приладу обліку теплової енергії, встановленому у споживача та розрахунковим способом (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.7.1 договору в редакції додаткової угоди № 8 від 31.12.2013 р., фінансування послуг у 2013 р. буде частково здійснюватись без урахування попередніх угод на суму 184859,89 грн. При цьому ціна договору на суму 17181065,00 грн. залишається незмінною.

Відповідно до п. 4.9. 4.10 договору рахунок-акт виконаних робіт виписується до 5 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться споживачем не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2013 р. по грудень 2013 р. відпустив відповідачу теплову енергію у вигляді водяної пари та гарячої води на потреби опалення на загальну суму 14002747,49 грн., про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін рахунки-акти виконаних робіт.

Відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати наданих послуг в узгоджений сторонами строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, враховуючи положення договору та приписи діючого законодавства, позивач нарахував боржнику пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та витрат від інфляції підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 5.4 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи умови договору та здійснивши системний аналіз наведених норм права суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені в сумі 107008,32 грн. за період прострочення з 16.06.2013 р. по 29.04.2014 р. є вірним, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 107008,32 грн. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 16.06.2013 р. по 29.04.2014 р. у розмірі 24402,65 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2014 р. по травень 2014 р. у розмірі 62196,28 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 24402,65 грн. 3% річних за період прострочення з 16.06.2013 р. по 29.04.2014 р. та 62196,28 грн. втрат від інфляції за період прострочення з січня 2014 р. по травень 2014 р., такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладеного вище, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача. Посилання відповідача на той факт що підприємство є бюджетної установою та порушення виконання зобов'язань за договором в частині вчасного внесення оплати за надані позивачем послуги, сталося не з вини відповідача, судом спростовуються в силу приписів ст. 617 ЦК України.

Судовий збір, відповідно до статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відділу освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Ульянових, 33, код ЄДРПОУ 02136324) на користь публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, р/р 26032301000530 в Філії ЗОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957) 107008,32 грн. (сто сім тисяч вісім грн. 32 коп.) пені, 24402,65 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста дві грн. 65 коп.) 3% річних, 62196,28 грн. (шістдесят дві тисячі сто дев'яносто шість грн. 28 коп.) втрат від інфляції, 3872,15 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 15 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 12 серпня 2014 р.