Ухвала суду № 40153834, 11.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3679/14 Справа № 429/12820/12 Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л.В. Доповідач - Дерев'янко О.Г. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Дерев'янка О.Г.

суддів Петешенкової М.Ю., Черненкової Л.А.

при секретарі Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості вказуючи на те, що 04 жовтня 2008 року між ними та відповідачем було укладено кредитний договір №DNQ1RX21230026 за умовами якого ОСОБА_4 надано кредит в сумі 6281,81 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 жовтня 2009 року.

В наслідок порушення ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, станом на 11 квітня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 69 884,67 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6 281,83 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 459,02 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 932,80 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 58 406,99 грн., а також штрафу відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 3 304,03 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

В березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із уточненим позовом, в якому зазначив, що під час розгляду справи стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_4 помер. На момент смерті ОСОБА_4 з ним проживали батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є спадкоємцями першої черги та не заявили про відмову від прийняття спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті ст.. 1218 ЦК України, тому позивач просив стягнути із спадкоємців померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у сумі 69884,67 грн., а також судові витрати 698,85 грн..

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у сумі 7 673,65 грн., яка складається з - 6281,83 грн. заборгованість за кредитом, 459,02 грн. заборгованість по процентам, 932,80 грн. заборгованість по комісії, а також 214,60 грн. судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідачів неустойки(пені), як таке, що постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким позов задовольнити в цілому.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26.02.2014 року було скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2013 року, з направленням справи на новий апеляційний розгляд. (а.с.109-111, 125-127)

Колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутності представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але не з'явився у судове засідання, про причини неявки судову колегію не повідомив.(а.с.171)

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

04.10.2008 року ОСОБА_4 оформив анкету позичальника та заяву позичальника на отримання послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме надання строкового кредиту №DNQ1RX21230026 у сумі 6281,83 грн. на строк 12 місяців по 04.10.2009 року, на зазначених умовах, з якими він був ознайомлений особисто під розпис. (а.с.6-12)

У зв'язку з невиконанням зобов'язань виникла заборгованість, яка на 11.04.2012 року відповідно до розрахунку Банка становить 69884,67 грн., складається з : заборгованості за кредитом у розмірі - 6 281,83 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 459,02 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 932,80 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі - 58 406,99 грн., а також штрафу відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та - 3 304,03 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.43)

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до повідомлення Першої Павлоградської нотаріальної контори Дніпропетровської області від 30.05.2014 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 852/2013 від 05.11.2013 року на підставі заяви № 1818 про фактичне прийняття спадщини від батьків померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Інших заяв, в тому числі від ПАТ КБ «Приватбанк» не надходило. (а.с.151,166)

Згідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом стоку, встановленого ст.. 1270 ЦК України, він не заявить про відмову від неї.

Відповідно до статей 1216,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи з аналізу зазначених норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя.

Відповідно до вимог ст.. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Враховуючи вище викладені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано залучив до участі по справі правонаступників померлого ОСОБА_4 - батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_4 в одній квартирі, та які мають відповідати за позовом. (а.с.27)

Під час розгляду судом апеляційної інстанції справи, колегією суддів встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 27535 від 13.11.2008 року, померлому ОСОБА_4 належало 1/5 частина квартири АДРЕСА_1. (а.с.161)

Відповідно до вимог ч. 1 ст.. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнали позов в частині розміру отриманого кредиту - 6281,83 грн. З підстав ст.. 1281 ЦК України відповідачами право вимоги кредитора до спадкоємців також не оскаржувалось.

Крім того, відповідачами не оспорювалось рішення суду першої інстанції щодо стягнення з них на користь відповідача заборгованості по процентам - 459,02 грн., та заборгованості по комісії 932,80 грн., що становить 7673 грн.65 коп. і апеляційна скарга на рішення суду в цій частині не подавалась.

Заперечуючи проти відмови у стягнення з відповідачів неустойки (пені) у розмірі 58 406,99 грн. ПАТ КБ «ПриватБанк» не довів суду належними та допустимими доказами того, що вартість одержаного відповідачами у спадщину майна (1/5 частина квартири), відповідає розміру нарахованої неустойки(пені).

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у стягненні неустойки (пені) у розмірі 58 406,99 грн.., а також у стягненні штрафів 500,00 грн. (фіксована складова) та 3304,03 грн.(процентна складова), відмова у стягненні яких апелянтом не оскаржувалась. Підстав для переоцінки рішення суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209,218,303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: