Вирок № 40151188, 06.08.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7523/13-к

Пр. № 1-кп/521/205/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий суддя - Старіков О.О.

секретар - Тимчій А.М.

прокурори - Чернецький Ю.О., Шипка О.С.

за участю обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця м. Бобровиця, Чернігівської області; громадянина України; зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення при наступних обставинах:

ОСОБА_1, згідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року є службовою особою - керуючим санацією ВАТ «ХК «Краян» та маючи повноваження органів управління підприємства, у період з 01.06.2011 року до 01.08.2012 року, умисно, безпідставно не виплачував працівникам ВАТ «ХК «Краян» заробітну плату, чим грубо порушив конституційні права останніх на своєчасне отримання заробітної плати, передбачені ст. 43 Конституції України.

Так, при наявності в період з 01.06.2011 року до 01.08.2012 року надходжень на розрахункові рахунки ВАТ «ХК «Краян» грошових коштів у сумі 1 460 630 гривень, та нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства у сумі 1 591 537 гривень, витратив на виплату заробітної плати 310 771 гривню. Загальна заборгованість ВАТ «ХК «Краян» з виплати заробітної плати працівникам підприємства станом на 30.06.2012 року склала 9 546 633 гривні.

Органами досудового розслідування та стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.1 ст. 175 КК України - безпідставна невиплата заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства незалежно від форми власності.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, провину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що на підприємстві була заборгованість по заробітній платі ще до того моменту, як він став керуючим санацією. З 2007 року по 2012 рік було погашено 6 млн. гривень заборгованості та 7 млн. гривень за рахунок майна підприємства. Він не мав можливості виплатити заборгованість по заробітній платі, та як витрачав гроші за цільовим призначенням, тобто на виконання заказів, які були необхідні для підтримання життєдіяльності підприємства. Просить його виправдати.

Суд вважає, що в ході судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження наявність в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України, та його слід визнати невинуватим та виправдати.

Стороною обвинувачення під час судового розгляду справи надані докази, які суд не сприймає як такі, що доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України, з наступних підстав.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що він працював конструктором на ВАТ «ХК «Краян» по трудовій угоді, яка укладалась кожен місяць. Масового виробництва не було, виготовляли по 1-2 крана за 2-3 місяці. Заробітну плату виплачували, але останні два місяці була затримка, проте в травні та червні отримали всю суму повністю. На даний час перед ним заборгованості по заробітній платі немає.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона працювала на заводі «Краян». З 2008 року заробітну плату не виплачували, однак в квітні заборгованість погашена.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (працював головою правління) показав, що ОСОБА_1 був призначений керуючим санації. Підприємство знаходилось у скрутному фінансовому положенні, виплачувати заробітну плату фактично не було ніякої можливості. Всі кошти, які надходили, були авансовими платежами та замовник контролював, що закупило підприємство, які матеріали. Крім цього при перерахуванні банківським платежем грошей на рахунок «Краяна», їх витрачання визначається і контролюється банком. Підприємство вдавалося до заходів економії для того, щоб більше виплачувати заробітної плати. Заборгованість заробітної плати з'явилась з 2006 року, тобто до призначення ОСОБА_1 керуючим санацією. ОСОБА_1 дуже багато зробив, для виплати заробітної плати. Заборгованість щомісячно зменшувалась на 2-3 відсотки. Не було економічної можливості виплачувати зарплатню, підприємство знаходилось в стані санації, а майно підприємства знаходилось під податковою заставою, або під арештом. Гроші від платежів витрачались на підтримку життєдіяльності підприємства та виплату заробітної плати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (бухгалтер) показала, що в її обов'язку входило начисляти зарплатню. Підприємство знаходилося у стані санації, проте отримувало замовлення. Працівники виходили на роботу їх табелювали та нараховували заробітну платню. При надходженні грошей на рахунок підприємства спочатку гроші йдуть на виплату податків, потім на виплату заробітної плати, інакше банк не пропустить ні однієї платіжки. Заборгованість по заробітній платі неможливо було погашати у зв'язку з тим, що були заарештовані рахунки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 (працював заступником голови правління з питань економіки) показав, що він був звільнений 27.06.2013 року. В виплаті зарплатні немає вини ОСОБА_1, так як рахунки значний період часу були заарештовані, а коли арешт знімався, заробітна плата виплачувалась. Правління, куди входять голова правління, заступники, головний бухгалтер, збиралося повним складом і вирішували на які потреби використовувати кошти, що передбачено статутом підприємства. В кінці 2010 року підприємство отримало замовлення, для виконання якого підприємство відкрило новий рахунок, на який надійшли кошти, за які було отримано метал, оплачено електроенергію. Після виконання замовлення було отримано кошти, які було направлено на виплату заробітної плати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він працював на заводі «Краян» два з половиною роки, а 08.06.2010 року звільнився. Заробітної плати не отримав.

Окрім допиту обвинуваченого, потерпілих та свідків, суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, а саме досліджував документи, які долучені до матеріалів кримінального провадження на 349 аркушах, в тому числі:

- акт №1875/17-126/05769290 від 03.09.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Холдіногової Компанії «Краян» за період з 01.06.2011 року по 01.08.2012 року, згідно якого встановлено порушення ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (із змінами та доповненнями) в частині періодичності виплати заробітної плати; (т.1 а.п.22-29);

- довідка №1493/17-401/05769299 від 18.07.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Холдіногової Компанії «Краян» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року, згідно якої встановлено порушення ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року (т.1 а.п.62-64);

- характеризуючий матеріал на ОСОБА_1 (т.1 а.п.247-251).

Кримінальна відповідальність за скоєння злочину, який передбачено ч.1 ст. 175 КК України наступає тільки у разі безпідставної невиплати заробітної плати. Безпідставна, це така невиплата заробітної плати, яка вчинена за наявності об'єктивної можливості здійснити виплату. Досліджений в ході судового розгляду акт №1875/17-126/05769290 від 03.09.2012 року доводить об'єктивну можливість здійснити такі виплати.

Проте стороною обвинувачення не спростована версія сторони захисту щодо того, що гроші витрачалися для підтримання діяльності ВАТ «ХК «Краян» та не могли бути направлені для погашення заборгованості за заробітною платою.

Таким чином, в даному випадку, в наявності конфлікт інтересів підприємства та його працівників, коли за наявності заборгованості з виплати заробітної плати кошти, що надходили на рахунок підприємства, витрачались для підтримання його діяльності.

Суд вважає, що такі обставини свідчать що обвинувачений діяв у стані крайньої необхідності, тобто заподіяв шкоду правоохоронюваним інтересам (не виплата заробітної плати) для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам (повне припинення діяльності підприємства), цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та завдана шкода не є більш значною, ніж відвернута шкода. Таким чином дії ОСОБА_1 не є злочином (ст. 39 КК України).

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Тобто обов'язок доказувати обвинувачення зовсім не означає доводити його при будь-яких умовах; виконувати одну процесуальну функцію і виконувати її односторонньо - речі різні. Виконуючи свій обов'язок доказування винності обвинуваченого слідчій та прокурор повинні зберігати об'єктивність, не обтяжувати, при відсутності до того підстав, долі обвинуваченого, направляти всю свою діяльність на встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні. Під час збирання та перевірки доказів суб'єкт доказування спрямовує свою діяльність не на обвинувачення або захист, а на з'ясування обставин скоєного кримінального правопорушення.

Судом під час судового розгляду встановлено, що викладені у вироку обставини були відомі слідчому та прокурору під час складання обвинувального акту. Однак ні слідчий ні прокурор не приділили достатньої уваги вказаним обставинам та не надали відповідної правової оцінки вказаним фактам та непорушним доказам.

Таким чином, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази, як доведення провини ОСОБА_1 у скоєння ним безпідставної невиплати заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчиненої умисно керівником підприємства незалежно від форми власності, не мають підстав вважатись доказами наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

.Якщо в ході судового розгляду справи не буде доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, то суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка сама по собі являється нормою прямої дії, та ч.ч. 3, 4 ст. 17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Невинність обвинуваченого потрібно встановлювати, але необхідно мати на увазі, що для ухвалення рішення про винуватість особи, його вина повинна бути обов'язково доведена, а для ухвалення рішення про невинність обвинуваченого, вона не обов'язково повинна бути доведена.

Тобто, недоказана винуватість прирівнюється за своїми правовими наслідками до доведеної невинності, а непереборні сумніви у доведеності обвинувачення тлумачаться на користь обвинуваченого.

Викладені у вироку докази, суд тлумачить на користь обвинуваченого та вважає, що вказані докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення останнього, оскільки не доводять наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України і, таким чином, доказують його невинуватість.

На підставі вищевикладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 284, ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 534 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, за пред'явленим йому звинуваченням у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 175 ч. 1 КК України, визнати невинуватим та виправдати по суду у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні (потерпіли).

Суддя: О.О. Старіков