Постанова № 40147215, 31.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 р. Справа № 804/7656/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б.,

при секретарі Ставицькому О.В.,

за участю:

представників позивача Мухамедніязової Г.Б.,

представника відповідача Восюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати недійсни та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р. №00005624000 про завищення відємного значення податку на додану вартість у розмірі 61957,00 грн., складеного за результатами Акту перевірки Нікопольської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29 січня 2014 року №297/2202/30791702 та акту повторнї перевірки від 09 квітня 2014 року №1170/2201/30791702 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Марганецька птахофабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Ватер-Шпаг» (ТОВ «Взлет-Ера») за період січень 2013 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки проведених перевірок є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року до участі у справі № 804/7656/14 в якості свідка було залучено директораа Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватер-Шпаг» (ТОВ «Взлет-Ера») ОСОБА_3. Також, за клопотанням позивача від 30.07.2014 року в якості свідка було допитано менеджера по закупкам ТОА «Марганецька птахофабрика» ОСОБА_4

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Марганецька птахофабрика» (ЄДРПОУ 30791702) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Ватер - Шпаг» (перейменовано з ТОВ «Взлет - Ера») (реєстраційний номер облікової справи платника податків 32257266) за період січень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 29.01.2014 р. №297/2202/30791702, на підставі якого Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення області №00005624000 від 12.02.2014 року.

ТОВ «Марганецька птахофабрика» подало скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно статті 56 Податкового кодексу України. Рішенням про результати розгляду скарги від 22.04.2014 р. №2318/10/04-36-10-08-09 було призначено повторну документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Марганецька птахофабрика» (ЄДРПОУ 30791702) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Ватер - Шпаг» (перейменовано з ТОВ «Взлет - Ера») (реєстраційний номер облікової справи платника податків 32257266) за період січень 2013 року.

За результатами повторної перевірки було складено акт від 09.04.2014 р. №1170/2201/30791702 який підтвердили висновки первинної перевірки.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, ТОВ «Марганецька птахофабрика» подало скаргу податкове повідомлення-рішення області №00005624000 від 12.02.2014 року до Міністерства доходів і зборів України, рішенням від 15.05.14 р. №8567/6/99-99-10-01-15 скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

У висновках актів як первинної, так і повторної перевірки зазначено, що згідно викладених фактів, інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, Пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», враховуючи матеріали акту ДПІ у м. Полтаві від 10.04.2013 р. №433/22.5/32257266 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Взлет-Ера» (код ЄДРПОУ 32257266), з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків у період з 01.02.2010 року по 28.02.2013 року», акту ДПІ у м. Полтаві від 04.12.2013 р. №465/16-01-22-08/32257266 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВАТЕР - ШПАГ» (код ЄДРПОУ 32257266) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.03.2013 року», перевіркою встановлено порушення ст.185. п.198.6 ст.198. ст.201 Податкового кодексу України. у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит, що призвело до завищення ряд. 18 «Перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» по скороченій Декларації з ПДВ за період січень 2013 року у сумі 61957 грн.

За результатами вказаної перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №00005624000 від 12.02.2014 року, яким визначено суму завищення відємного значення податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 61957 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між тими суб'єктами господарювання, які склали такі документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Марганецька птахофабрика» та ТОВ «Взлет-Ера» (ТОВ «Ватер-Шпаг») (код ЄДРПОУ 32257266) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №21/1 від 21.01.2013 року.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, складеними за зазначеним договором, включено до податкового кредиту за січень 2013 року, відображеноі у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість (скороченій) за січень 2013 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися виключно у безготівковій формі.

Як вбачається зі змісту Актів перевірок №297/2202/30791702 від 29.01.2014 р. та №1170/2201/30791702 від 09.04.2014 р., висновок ДПІ полягає у нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Взлет-Ера» (ТОВ «Ватер-Шпаг»), через недоведеність здійснення операцій з приймання-передачі товарів.

Суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями саме між вказаними в первинній документації суб'єктами правовідносин, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладання угоди та її здійснення.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання-передачу тих чи інших активів саме учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким передавався та приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу, субпідрядників тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З метою з'ясування реальності спірних господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів ухвалою суду від 17 червня 2014 року до участі у справі в якості свідка було залучено директораа Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватер-Шпаг» (ТОВ «Взлет-Ера») ОСОБА_3.

Свідкок ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень з приводу реальності укладених з позивачем угод та їх виконання до суду не надав.

У відповідності до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Також, за клопотанням позивача від 30.07.2014 року в якості свідка було допитано менеджера по закупкам ТОА «Марганецька птахофабрика» ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що згідно своїх посадових обов'язків, здійснював переговори з постачальником щодо умов поставки, ціни твару, способу доставки продукції, тощо. Перемоини, укладення угод з ТОВ «Ватер-Шпаг» (ТОВ «Взлет-Ера»), оформлення та передача документів та безпосередньо надання послуг відбувалися через посередника, контакт з яким здійснювався засобами телефонного зв'язку. Контакти та особисті дані зазначеного посередника свідок не навів. Будь-яким чином довести здійснення операцій саме з вказаним контрагентом не зміг.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладення угод та їх фактичне виконання саме з вказаним котрагентом. При цьому судом приймається до уваги факт існування об'єкта товару та його отримання позивачем, однак ця обставина сама по собі не підтверджує того, що товар було отримано за результатом саме наведених у первинних документах правовідносин між зазначеними контрагентами.

Таким чином складені первинні документи не підтверджують факт здійснення господарських операцій між вказаними в них контрагентами в частині поставки товарів, та відповідно, не створюють правові підстави для використання таких первинних документів у податковому обліку, зокрема позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за наведеними документами у вказаному періоді.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення відмовити.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька птахофабрика» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2014 року

Суддя О.Б. Ляшко