Рішення № 40145444, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11793/14 13.08.14

За позовом Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

2) Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта-Р»

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити приміщення

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури Зусько І.М. - представник за посвідченням від 22.07.14

від позивача-1 не з'явились

від позивача-2 Федорчук О.В. - представник за довіреністю № 2813 від 07.11.13

від відповідача Сайко Ю.В. - представник за довіреністю від 07.04.14

В судовому засіданні 13.06.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта-Р» про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва № 30-08 від 18.03.2008, укладеного між Голосіївською районною в місті Києві радою та ТОВ «Санта-Р», та зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення у СЗШ № 85, загальною площею 194 кв. м., за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 36.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11793/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.07.2014.

У судовому засіданні 16.07.2014 у зв'язку з неявкою представників позивачів та неподанням витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 30.07.2014.

30.07.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача-1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у щорічній черговій відпустці з 28.07.2014 по 25.08.2014.

У судове засідання, призначене на 30.07.2014, з'явились прокурор, представник позивача-2 та представник відповідача.

Прокурор та представник позивача-2 щодо поданого клопотання зазначили на розсуд суду. Представник відповідача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та проти клопотання позивача-1 заперечував.

У судовому засіданні 30.07.2014 суд заслухав прокурора та представника позивача-2, які позов підтримали та надали пояснення по суті справи. Представник відповідача проти позову заперечував.

У зв'язку з неявкою представника позивача-1, неподанням витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 30.07.2014 розгляд справи відкладався до 13.08.2014.

13.08.2014 через загальний відділ діловодства суду позивачем-1 подано письмові пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання 13.08.2014 з'явилися представники прокуратури, позивача-2 та відповідача.

Представники прокуратури та позивача-2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях та просили суд задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у позові повністю з підстав викладених у письмовому відзиві. Зокрема відповідач зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України. За доводами відповідача Закон України «Про оренду державного та комунального майна» як спеціальний нормативно-правовий акт, який регламентує відносин найму державного та комунального майна, станом на момент вчинення спірного правочину не містив заборони щодо передачі в оренду нерухомого майна комунальної власності, яке закріплене за відповідним навчальним закладом. Також відповідач зазначає, що згідно зі ст. 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування є також доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Крім цього, відповідач вказує на те що прокурором жодним чином не доведено факту порушення прав позивачів з боку відповідача, що також спростовується листом № 107 від 19.04.2012 р. щодо продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення, що погоджені позивачами та спеціалізованою школою № 85 на території якої знаходиться об'єкт оренди.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 березня 2008 року між Голосіївською районною у м. Києві радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Санта-Р» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30-08 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору на підставі розпорядження Голосіївської районної у м. Києві ради від 18.10.2007 р. № 94 п. 2.17 та ордеру № 71-08 від 18.03.2008 р. орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, знаходиться за адресою: пр..40-річчя Жовтня, 36 і розташоване таким чином: на СЗШ № 85 поверсі 1, площею 194,0 кв.м. використовується для аварійної дільниці сантехнічної служби ДНЗ та ЗСШ Голосіївського району.

Згідно з п. 5.1. договору термін дії договору встановлюється з 18.03.2008 р. до 18.02.2011 р.

В подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» від 10.12.2010 р. № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» та розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.07.2011 р. № 541 «Про внесення змін до розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 06.04.2011 р. № 261 «Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» 19 липня 2011 року укладено додаткову угоду №1 до договору оренди відповідно до якої орендодавцем за договором виступило Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - орендодавець, позивач-2), а нежитлове приміщення, що передається в оренду є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва та передане до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві адміністрації.

25.10.2011 року сторонами укладено додаткову угоду № 01-11 до договору, якою продовжили строк його дії до 31.03.2012 р.

У своїй позовній заяві Прокурор Голосіївського району міста Києва наголошує на тому, що предметом договору є нежитлове приміщення площею 194,0 кв.м., яке перебуває в комунальній власності та знаходиться за адресою: м. Київ, пр..40-річчя Жовтня, 36. Оскільки, відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а діяльність відповідача не пов'язана з навчально-виховним процесом та наданням освітніх послуг, оспорюваний договір, на думку прокурора і позивачів, підлягає визнанню недійсним, так як укладений з порушенням чинного законодавства, а саме ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних норм 5.5.2 008-01,

А тому, прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди № 30-08 від 18.03.2008 № 96-09 нежитлового приміщення та зобов'язати відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр..40-річчя Жовтня, 36.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законодавець встановлює, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Частина 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно ч. 5 ст. 283 Господарського кодексу України визначає, законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема об'єкти державної власності, що мають загально державне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент укладення Договору) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансується з державного бюджету.

Частиною ст. 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення площею 134,9 кв.м., що є об'єктом оренди складаються з диспечерсткої, складських та офісних приміщень та використовуються для аварійної дільниці сантехнічної служби ДПЗ та ЗСШ Голосіївського району, тобто фактично використання вказаних приміщень відповідачем здійснюється з метою надання санітарно-технічних послуг навчальних закладів Голосіївського району в тому числі СЗШ № 85.

Також як слідує із матеріалів справи, нежилі приміщення що є об'єктом оренди (диспечерстка, складські та офісні приміщення) не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

Крім цього, слід зазначити, що актом обстеження навчального закладу щодо наявності оренди, підписаного орендарем та керівником закладу СЗШ №85 встановлено доцільність оренди приміщень для виконання аварійних робіт сантехнічного обладнання в закладах освіти Голосіївського району м. Києва.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору оренди нежитлового приміщення № 30-08 від 18.03.2008 р., оскільки за його змістом вбачається що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Оскільки вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, в задоволенні якої судом відмовлено, то суд відмовляє в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача повернути приміщення у СЗШ № 85 загальною площею 194 кв.м. адресою: м. Київ, Пр. 40-річчя Жовтня, 36 у м. Києві.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно на Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію та Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації і стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 118-б; ідентифікаційний код 37479398) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 42; ідентифікаційний код 37308812) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.