Постанова № 40145238, 05.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року №810/4430/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартиненко А.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПриватного підприємства «Сервісний центр «Макет» Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Сервісний центр «Макет» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 січня 2013 року №0000012201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року, адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області Державної податкової служби від 3 січня 2013 року №0000012201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволені адміністративного позову ПП «Сервісний центр «Макет» відмовлено.

23 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Київського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2013 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування зазначеної ухвали суд касаційної інстанції посилався на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи.

Враховуючи зазначене, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, призначеному на 5 серпня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ПП «Сервісний центр «Макет» вимог підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що придбав послуги у ТОВ «Мегабуд-холдинг» правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними - немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги господарських операцій, зокрема, договорами, актами виконаних робіт.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ «Сервісний центр «Макет». За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 21 грудня 2012 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

У ході перевірки позивача, податковим органом, надані листом УПМ ДПС у Київській області від 03.10.2012, зокрема, пояснення директора ТОВ "Мегабуд-Холдинг" ОСОБА_3 та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Київській області від 03.09.2012. На думку податкового органу позивачем завищено суму податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ "Мегабуд-Холдинг" по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як суб'єкт господарювання, Приватне підприємство "Сервісний центр "Макет" зареєстроване 27 грудня 1999 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області. Діяльність підприємства відповідно до КВЕД є діяльність зв'язку, діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, ремонт і технічне обслуговування офісної техніки, ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням. Перебуває на обліку платника податків в Державній податковій інспекції у м. Славутич Головного управління Міндоходів у Київській області з 01.07.2008.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у місті Славутич Київської області, на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 7 грудня 2012 року №201, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Сервісний центр «Макет» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мегабуд-холдинг» за період з 1 грудня 2009 року по 30 квітня 2010 року.

Результати перевірки оформленні актом від 21 грудня 2012 року №437/22/30693520 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 15-29).

У ході перевірки відповідачем проаналізовані матеріали, надані УПМ ДПС у Київській області, а саме пояснення гр. ОСОБА_3, який був директором ТОВ "Мегабуд-Холдинг" та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру УМВС України в Київській області від 03.09.2012.

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_3 останній зазначив, що підприємство ТОВ "Мегабуд-Холдинг" ним зареєстровано за винагороду. Ніяких документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, він не готував та не підписував.

У висновку спеціаліста в ході проведення почеркознавчого дослідження актів виконаних робіт, податкових накладних, видаткової накладної та договору з додатками встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у зазначених документах, виписаних ТОВ "Мегабуд-Холдинг", виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Як убачається з акта перевірки, оформлені документи по взаємовідносинах з ПП "Сервісний центр "Макет" не відповідають дійсності, встановлено відсутність здійснення господарських операцій, зазначених у первинних документах у зв'язку з неможливістю здійснення зазначених робіт послуг саме ТОВ "Мегабуд-Холдинг", відсутністю первинних документів, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 348636,84 грн.

У ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ПП "Сервісний центр "Макет" із ТОВ "Мегабуд-холдинг" не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Беручи до уваги викладене, дослідивши надані позивачем копії акти здачі-прийняття робіт, договори, податкові накладні та банківські документи, відповідач прийшов до висновку про порушення ПП «Сервісний центр «Макет»:

підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4,5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 348636,84 грн. у тому числі за грудень 2009 року у розмірі 52800,00 грн., за квітень 2010 року у розмірі 295836,84 грн.

Позивачем до податкового органу направлено заперечення на акт перевірки, але листом від 03.01.2013 ДПІ у м. Славутичі висновок акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у місті Славутич Київської області прийнято:

-податкове повідомлення-рішення від 3 січня 2013 року №0000012201, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 435796,05 грн. (т.1, а.с. 13).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ПП "Сервісний центр "Макет" донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2009 року ПП «Сервісний центр «Макет» (замовник) уклало з ТОВ "Мегабуд-холдинг" (підрядник) договір №СМР-3103 про проведення ремонтних робіт лінійно-кабельних споруд телевізійної мережі (т.1, а.с. 30-37).

Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту телевізійної мережі, проведення будівельно-монтажних робіт на основі волоконно-оптичних кабельних мереж з широким спектром використання, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. До договору укладено додатки 1, 2 та 3, в яких зазначено, що підрядник використовує своє обладнання, а також матеріали, надані замовником.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки №СМР-3103 виписано:

-акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 грудня 2009 року №1, від 24 грудня 2009 року №2, від 24 грудня 2009 року №3, від 24 грудня 2009 року №4 (т.1, а.с. 38-41);

-податкові накладні від 24 грудня 2009 року №578 на суму 405281,04 грн., у тому числі ПДВ 67546,84 грн., від 24 грудня 2009 року №579 на суму 42240,00 грн., у тому числі ПДВ 7040,00 грн., від 24 грудня 2009 року №580 на суму 905100,00 грн., у тому числі ПДВ 150850,00 грн., від 24 грудня 2009 року №581 на суму 422400,00 грн., у тому числі ПДВ 70400,00 грн., від 24 грудня 2009 року №582 на суму 316800,00 грн., у тому числі ПДВ 52800,00 грн. (т.1, а.с. 42-46);

-видаткову накладу від 24 грудня 2009 року №МХ-2009523 на суму 405281,04 грн., у тому числі ПДВ 67546,84 грн. (т.1, а.с. 47).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період.

Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Мегабуд-холдинг» був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, виконання таких робіт (надання послуг) повинне бути підтвердженим складеними

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що директором ТОВ «Мегабуд-холдинг» (контрагента ПП «Сервісний центр «Макет») є ОСОБА_3.

Саме від імені ОСОБА_3 підписано додані до позовної заяви акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «Мегабуд-холдинг» та ПП «Сервісний центр «Макет».

Як свідчать обставини справи, директор ТОВ «Мегабуд-холдинг» ОСОБА_3, від імені якого підписані усі первинні документи по взаємовідносинам з позивачем, до господарської діяльності вказаного підприємства не причетний, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 (т.1, а.с.167-171), з яких вбачається, що останній від імені Товариства не займався фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Мегабуд-холдинг», документів бухгалтерського обліку не підписував, податкову звітність не подавав, підприємство зареєстрував за винагороду.

Крім того, матеріали справи місять висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Київській області №410 від 03.09.12р. яким встановлено, що акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, договір №СМР-3103 від 03.03.09р. укладений між позивачем та ТОВ «Мегабуд-холдинг» та додатки до нього підписані не громадянином ОСОБА_3, а іншою особою (т.1, а.с .158-160).

Вищезазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Мегабуд-холдинг», а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом договору, на підставі якого позивачем сформовані податкові зобов'язання були роботи по ремонту кабельної мережі, що включає у себе: відновлення телефонної каналізації, заміна кабелю, монтаж телекомунікаційної шафи, зварювання оптичних волокон та їх тестування.

З метою перевірки факту виконання робіт ТОВ «Мегабуд - холдинг» відповідно до актів виконаних робіт від 24.12.2009 р., податковий орган звернувся до Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» із запитом від 11.12.12р. №1153/10/22-055 (т.1, а.с. 165) про надання інформації щодо факту виконання ремонтних робіт телевізійної мережі у м. Славутич Київської області, яка належить ПАТ «Укртелеком» (відновлення телефонної каналізації, заміна кабелю, монтаж телекомунікаційної шафи, зварювання оптичних волокон та їх тестування) , а саме: чи звертався позивач протягом 2009 року для отримання технічних умов та чи мало місце надання відповідного дозволу на здійснення такого роду робіт.

Так, згідно наявного у матеріалах справи Тимчасового порядку надання кабельної каналізації ВАТ «Укртелеком» у користування суб'єктам господарювання, пропуск сторонніх осіб на територію каналізації здійснюється на підставі відповідного дозволу, наданого в порядку передбаченому Тимчасовим положенням.

У відповідь на вказаний запит, листом від 29.12.12р. №1639-08-1 (т.1, а.с. 173) Київська обласна філія ПАТ «Укртелеком» повідомила про те, що ПАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії не має телевізійної мережі у м. Славутич Київської області; протягом 2009 року до Київської обласної філії ПАТ «Укртелеком» стосовно розробки технічних умов на здійснення зазначених робіт позивач не звертався; протягом 2009 року Київською обласною філією ПАТ «Укртелеком» дозвіл на виконання робіт ТОВ «Мегабуд - холдинг» не надавався та технічний нагляд за роботою ТОВ «Мегабуд - холдинг» не здійснювався.

З приводу посилань позивача на лист, отриманий від Цеху телекомунікаційних послуг №2 ПАТ «Укртелеком», то суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до начальника згаданого Цеху №2 із запитом №14 від 24 січня 2013 року з проханням підтвердити проведення у 2009 році ремонтних робіт по заміні кабелю з коаксіального на оптоволоконний і лінійно-кабельних спорудах телевізійної мережі, що розміщена у каналізації ПАТ «Укртелеком» (т.1, а.с. 144).

На вказаний запит ПАТ «Укртелеком» в особі Цеху телекомунікаційних послуг №2 зазначило, що в телефонній кабельній мережі м. Славутича дійсно прокладені коаксіальні та волоконно-оптичні кабелі, що належать ПП «Сервісний центр «Макет» та виконують функції телевізійної мережі згідно з договорами №256-04 від 1 березня 2012 року та №743-04 від 14 травня 2010 року. В процесі експлуатації телевізійної мережі ПП «Сервісний центр «Макет» періодично виконує роботи по налагодженню, поточному і капітальному ремонту (т.1, а.с. 145).

Суд критично оцінює даний лист, як підтвердження виконання зобов'язань за договором від 31 березня 2009 року №СМР-3103, оскільки підтверджень щодо фактичного виконання зобов'язань, що були предметом договору, відповідь ПАТ «Укртелеком» не містить.

Листом підтверджена фактична наявність прокладених кабелів та договірних відносин позивача з ПАТ «Укртелеком» щодо використання кабельної каналізації.

Разом з тим, даним листом не спростовано тверджень податкового органу, що ні позивач, ні його контрагент не звертались до ПАТ «Укртелеком» щодо дозволу на відновлення каналізації, демонтажу старих та монтажу нових кабелів та обладнання.

Водночас, необхідність отримання відповідних дозволів та розробку технічного завдання не заперечувалась як самим позивачем, так і підтверджується матеріалами справи, зокрема «Тимчасовим порядком надання кабельної каналізації ВАТ «Укртлеком у користування суб'єктам господарювання (т.1, а.с. 174-180), а також договорами, на підставі яких позивачу передано в оренду канал для прокладання кабелю (т.1, а.с. 204-207, пункт 2.2.3 договору №137/1 від 01.04.2008).

У контексті викладеного, встановити, що ТОВ «Мегабуд-холдинг» здійснювало роботи з демонтажу і монтажу кабелю та обладнання у каналізації ПАТ «Укртелеком» не вбачається можливим.

Враховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних доказів виконання господарських зобов'язань за договорами укладеними між ПП «Сервісний центр «Макет» та ТОВ «Мегабуд-холдинг», а також доказів використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача, розумної економічної та ділової мети.

При цьому, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів і не можуть бути підставою для формування податкових зобов'язань.

Суд бере до уваги, що перевіркою контрагентів позивача, податковими органами встановлено відсутність у підприємств адміністративних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій. Зміст опрацьованої перевіряючими податкової звітності контрагентів свідчить про відсутність у даних підприємств адміністративно-господарських можливостей для здійснення підприємствами взятих на себе зобов'язань.

Отже, позивачем у перевіряємому періоді безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за господарськими операціями з ТОВ «Мегабуд-холдинг», оскільки такі операції не підтверджені документами, які б відповідали вимогам Закону. Позивачем не доведено направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, не обґрунтувано економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та інше.

Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на вищезазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення ПП «Сервісний центр «Макет» підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4,5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 348636,84 грн., - правомірним

Відтак, суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутич Київської області від 3 січня 2013 року №0000012201

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2014 року.