Постанова № 40144886, 13.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4386/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 77,36грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Одеський міський центр зайнятості звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 77,36грн.

Відповідач у судове засідання 13.08.2014р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, у встановленому приписами ст.33 КАС України порядку, а саме шляхом повідомлення за номером телефону 719-79-35, котрий зазначено безпосередньо у позовній заяві, що підтверджується наявною у матеріалах справи Довідкою про неможливість повідомлення сторони від 08.08.2014р., а отже суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Водночас, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не лише для держави, а й осіб, котрі беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі "Мороз та інші проти України" зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006року справа "Мороз та інші проти України").

Така функція знайшла своє відображення і в Законі України "Про судоустрій і статус суддів", який встановлює обов'язок судді вживати заходи щодо розгляду справи протягом строку, встановленого Законом.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної адміністративної справи без участі відповідача - ОСОБА_1, котрий повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.

З урахуванням того, що відповідач заперечення на адміністративний позов не надав, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до п.6 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-IIІ (зі змінами та доповненнями) функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012року №5067-VI (зі змінами та доповненнями) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до п.п.1,2 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013року №19/2013 (зі змінами та доповненнями) Державна служба зайнятості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами і дорученнями Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Міністра.

Згідно з п.3 означеного Положення основними завданнями Служби, у тому числі, є реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до п.п.28 п.4 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013року №19/2013 служба відповідно до покладених на неї завдань представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009р. за №232/16248 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.п.2,3 якого розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Таким чином, судом встановлено, що Одеський міський центр зайнятості наділений повноваженнями щодо звернення до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 суми виплаченого забезпечення внаслідок умисного приховування особою обставин, які впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про державне соціальне страхування на випадок безробіття у розмірі 77,36грн.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, 03.05.2012р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського міського центру зайнятості з відповідною письмовою заявою, в якій просив надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", та, зокрема, повідомив, що на даний час видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", не займається, не отримує пенсію на пільгових умовах, та не є членом особистого селянського господарства.

Відповідно до наказу Одеського міського центру зайнятості від 03.05.2012р. №НТ120503 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю.

При цьому, судом з'ясовано, що 06.05.2014р. відповідно до п.п.18 п.2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 13.02.2009р. №60/62, з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на підставі службової записки №1592 від 19.11.2013р. головним спеціалістом відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_2 проведено звірку (перевірку) факту перебування в трудових відносинах ОСОБА_1 з Севастопольською філією ДП МВС України «Інформ-Ресурси», за результатами якої складено Акт №281 від 06.05.2014р. розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у якому встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу спецмайданчиків в Одеській області з 10.10.2012р. до Севастопольської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» згідно Наказу №179-к від 10.10.2012р.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Наказу Севастопольської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» від 10.10.2012р. №179-к, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу спецмайданчиків в Одеській області Севастопольської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» з 10.10.2012р. з окладом 2700грн. на місяць та терміном випробування 3 місяці.

У зв'язку з виявленням факту того, що ОСОБА_1 під час отримання допомоги по безробіттю працевлаштувався на посаду начальника відділу спецмайданчиків в Одеській області Севастопольської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», Одеським міським центром зайнятості прийнято Наказ №НТ140515 від 15.05.2014р. про повернення здійснених за період з 10.10.2012р. по 10.10.2012р. виплат у загальному розмірі 77,36грн.

Також, судом встановлено, що 19.05.2014р. Одеським міським центром зайнятості на ім'я ОСОБА_1 була надіслана Претензія №1912/19/06, у якій зазначено, що ОСОБА_1 за період з 10.10.2012р. по 10.10.2012р. було отримано допомоги по безробіттю на загальному суму 77,36грн., яку необхідно повернути у встановленому порядку, відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012року №5067-VI (зі змінами та доповненнями) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п.5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013р. №198 (зі змінами та доповненнями) статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не повідомив Одеський міський центр зайнятості, що у період з 10.10.2012р. по 10.10.2012р. перебував у договірних відносинах з Севастопольською філією ДП МВС України «Інформ-Ресурси» та займав посаду начальника відділу спецмайданчиків в Одеській області, за що отримував винагороду, у зв'язку з чим Одеським міським центром зайнятості безпідставно було виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 77,36грн.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009р. за №232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема, за період з 10.10.2012р. по 10.10.2012р. відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю у загальній сумі 77,36грн.

Разом з тим, відповідних належних доказів на підтвердження сплати відповідачем, визначеної означеною Претензією Одеського міського центру зайнятості від 19.05.2014р. №1912/19/06 суми заборгованість по поверненню коштів отриманих, у зв'язку з безробіттям у загальному розмірі 77,36грн., чи її оскарження, суду не надано.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, та як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, за ОСОБА_1 рахується заборгованість по поверненню коштів отриманих, у зв'язку з безробіттям у загальному розмірі 77,36грн.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського міського центру зайнятості обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з ОСОБА_1 заборгованості по поверненню коштів отриманих, у зв'язку з безробіттям у загальному розмірі 77,36грн.

Керуючись ч.4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаченій допомозі по безробіттю у загальному розмірі 77,36грн., задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Одеського міського центру зайнятості (65078, м.Одеса, вул.Генерала Петрова,22-В, код ЄДРПОУ 35358018, р/р37176305900002, МФО 828011), суму заборгованості по сплаті допомоги по безробіттю в розмірі 77(сімдесят сім)грн. 36коп.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.