Ухвала суду № 40143775, 12.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1246/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року про залишення без розгляду адміністративного позову Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гражданпромспецпроект», за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, про визнання недійсним договору від 09.06.2011 року № 09/06/11, застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гражданпромспецпроект», за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, про визнання недійсним договору від 09.06.2011 року № 09/06/11, застосування наслідків недійсності правочину.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року, у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.04.2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд у зв'язку з тим, що судами неповно встановлені обставини у справі, зокрема, суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України та не дали жодної оцінки обставинам у справі щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду.

При новому розгляді справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2014 року, заявлений адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наголошуючи, що ухвалюючи зазначене рішення судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, доходячи висновку щодо наявності підстав для залишення заявлених позовних вимог без розгляду, в порядку ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про наявність договору купівлі-продажу від 09.06.2011 року № 09/06/11, що, на думку позивача, належить визнати недійним, під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», що проводилась з 08.09.2011 року по 16.09.2011 року, результати та висновки якої викладені в акті від 16.09.2011 року № 1123/23-300/19299770, проте з даним позовом звернуся лише 25.06.2012 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, без поважних причин.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України з наступних підстав.

Так, колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Зокрема, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу положень ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, законодавець поділяє строки звернення з адміністративним позовом на загальні та спеціальні. Загальні строки встановленні ч. 2 ст. 99 КАС України, а спеціальні іншими статтями зазначеного кодексу та іншими законами, які зазвичай коротші від загального строку, що обумовлено специфікою відповідних відносин.

Загальний строк для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог (абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України).

Строк у шість місяців, у даній категорії справ, визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб'єкт владних повноважень звернувся з позовом до суду.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, предметом даної справи є визнання недійсним договору від 09.06.2011 року № 09/06/11, укладеного між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Кальтаір» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гражданпромспецпроект», а також застосування наслідків недійсності правочину.

Тобто, в даному випадку строк звернення до суду обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою та, відповідно, виникнення у податкового органу права на звернення до суду з позовом.

Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач дізнався про наявність договору купівлі-продажу від 09.06.2011 року № 09/06/11, що, на думку позивача, належить визнати недійним, під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», що проводилась з 08.09.2011 року по 16.09.2011 року, результати та висновки якої викладені в акті від 16.09.2011 року № 1123/23-300/19299770.

Таким чином, датою, коли позивач дізнався про порушення інтересів держави внаслідок укладення вищезазначеного правочину, є дата складення акту перевірки, тобто 16.09.2011 року.

Саме з цієї дати почався перебіг шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду, який закінчився 17.03.2012 року.

Однак, позивач звернулося до суду з позовом про визнання недійсною угоди від 09.06.2011 року № 09/06/11 та застосування наслідків недійсності даного правочину лише 25.06.2012 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, без поважних причин.

Згідно з імперативною нормою ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З урахуванням наведених вище обставин, та того, що відсутні будь-які докази поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів приходить до висновку про правильність судового рішення щодо залишення поданої позовної заяви без розгляду.

Посилання апелянта на положення п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якої контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначалось колегією суддів, предметом даної справи є визнання недійсним договору від 09.06.2011 року № 09/06/11, укладеного між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Кальтаір» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гражданпромспецпроект», а також застосування наслідків недійсності правочину, а не визначення грошових зобов'язань платнику податків податковим органом, а тому підстави для застосування вказаних положень Податкового кодексу України відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про залишення позовної заяви без розгляду, судова ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків останньої, а тому підстави для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року про залишення без розгляду адміністративного позову Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гражданпромспецпроект», за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, про визнання недійсним договору від 09.06.2011 року № 09/06/11, застосування наслідків недійсності правочину - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/