Постанова № 40143334, 29.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 876/12586/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Запотічного І. І., Савицької Н. В.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника відповідача Холявки І.Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 813/5381/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства "Спецмонтаж" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

В липні 2013 року позивач звернувся в суд із позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивований тим, що висновки акту Городоцької ОДПІ, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ним укладено угоди з контрагентами, на підставі яких придбавались товарно-матеріальні цінності (трубозаготовки, будівельні матеріали тощо), що підтверджується первинними документами, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунковими, платіжними та іншими документами. З огляду на це, вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними. Також зазначив, що на момент виникнення господарських правовідносин, контрагенти позивача ТОВ "БК АТР Груп", ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Вказане рішення оскаржив відповідач та вважає, що оскаржуване рішення належить скасуванню у зв'язку з тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує на те, що в ході перевірки відповідачем встановлене порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації за червень 2011 року в сумі 5184 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «БК АТР Груп» та з врахуванням акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 квітня 2012 року №943/22-3/37241554, по декларації за вересень 2011 року на 16055 грн, по декларації за жовтень 2011 року на 18753 грн по взаємовідносинах з ТОВ «БТК «Євробуд» та з врахуванням акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №1689/22-8/33499358;

Підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 року на суму 45991 грн по взаємовідносинах з ТОВ «БК АТР Груп» та ТОВ «БТК «Євробуд», в тому числі за ІІІ кв. 2011 року в сумі 24425 грн, за IV кв. 2011 року на суму 21566 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

Для правильного вирішення спору суд зобов'язаний був встановити реальність господарських операції позивача з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області вважає що складені позивачем з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до акту №943/22-3/37241554 ДПІ у Печерському районі міста Києва, прийнятого за результатами перевірки дотримання податкового законодавства ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» проведеної 19 квітня 2012 року, встановлено неможливість фактичного здійснення цим підприємствам господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складський приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до матеріалів перевірки ТзОВ «БТК Євробуд» працівниками СВ ДПС у Хмельницькій області допитано ОСОБА_2 (директора ТзОВ «БТК «Євробуд»). Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 він за винагороду перереєстрував на своє ім'я ряд підприємств, в тому числі ТзОВ «БТК «Євробуд», в подальшому ніякого відношення до участі в діяльності не приймав. Однак, інколи, за грошову винагороду підписував бухгалтерські документи, які в подальшому передавав невстановленій особі.

Зазначене свідчить про те, що видаткові та податкові накладні оформлені позивачем з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», підписані без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами в розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку

При цьому посилання позивача на ту обставину, що придбані нібито з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» товари у подальшому використані у власній господарській діяльності не доводить факту їх придбання саме у з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», оскільки такі товари позивач міг придбати у інших осіб, але з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх придбання у ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» видаткових та податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними правочинів між позивачем та з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» саме по собі не свідчить про реальність виконання цих правочинів зазначеними суб'єктами. Укладення правочину не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

На вищезазначені факти неодноразово зверталось увагу Львівського окружного адміністративного суду, однак судом дано неправильну оцінку даним доказам що призвело до винесення незаконної постанови.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прияти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд розглянув справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення. А в позові слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрат за придбані товари, роботи і послуги, та правомірно сформовано податковий кредит в період, що перевірявся, тому у податкового органу відсутні правові підстави щодо висновку про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи очевидним є те, що Городоцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Спецмонтаж" з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2011 року по взаєморозрахунках з ТОВ "БК АТР Груп" та за серпень-жовтень 2011 року з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" та витрат операційної діяльності за ІІ-ІV кв. 2011 року

За результатами перевірки складено акт від 26 червня 2013 року №383/22-00/009911888.

Перевіркою встановлено порушення:

Пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації за червень 2011 року на суму 5184 грн, по взаємовідносинах з ТОВ "БК АТР Груп" та з врахуванням акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 квітня 2012 року №943/22-3/37241554, по декларації за вересень 2011 року на 16055 грн, по декларації за жовтень 2011 року на 18753 грн по взаємовідносинах з ТОВ "БТК "Євробуд" та з врахуванням акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16 травня 2013 року №1689/22-8/33499358;

Підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 року на суму 45991 грн по взаємовідносинах з ТОВ "БК АТР Груп" та ТОВ "БТК "Євробуд", в тому числі за ІІІ кв. 2011 року на суму 24425 грн, за IV кв. 2011 року в сумі 21566 грн.

На підставі акта перевірки від 26 червня 2013 року №383/22-00/009911888 Городоцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 9 липня 2013 року №0000702200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 68986,50 грн, з яких 45991 грн - основний платіж, 22995,50 грн - штрафні (фінансові) санкції;

від 9 липня 2013 року №0000692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59988 грн, з яких основний платіж - 39992 грн, 19996 грн - штрафні фінансові санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між позивачем та контрагентом ТОВ "БК АТР Груп" в червні 2011 року було укладено угоду в усній формі щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, на підтвердження яких позивачем надано наступні докази: накладну №30/06-41 від 30 червня 2011 року на загальну суму 31105,14 грн, в т.ч. ПДВ - 5184,19 грн. (купівля трубозаготовок в загальній кількості 144 м), податкову накладну №836 від 30 червня 2011 року на загальну суму 31105,14 грн, в т.ч. ПДВ - 5184,19 грн.

Оплата за вказаний товар проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №109 від 15 липня 2011 року.

Однак такий висновок суду першої інстанції не витримує критики - так з аналізу платіжного доручення №109 від 15 липня 2011 року зрозуміло, що таке видане на виконання умов основного договору від 12 липня 2011 року.

Одночасно колегія суддів наголошує на тому, що такий договір відсутній в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що придбав у ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд":

- 30 серпня 2011 року - будівельні матеріали згідно переліку, наведеного у видатковій накладній № 30/08-25 від 30 серпня 2011 року на загальну суму 89045,92 грн з ПДВ, оплата проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №140 від 8 вересня 2011 року, за наслідками даної операції було виписано податкову накладну №636 від 30 серпня 2011 року;

- 31 серпня 2011 року - будівельні матеріали згідно переліку, наведеного у видатковій накладній № 31/08-36 від 31 серпня 2011 року на загальну суму 7281,64 грн з ПДВ, що підтверджується податковою накладною №637 від 31 серпня 2011 року, оплата була проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №140 від 8 вересня 2011 року;

- 21 жовтня 2011 року позивач придбав стабілізатор напруги АСН-300 (2 шт.), водонагрівачі (2 шт.), генератор (1 шт.), на загальну суму 108923,98 грн з ПДВ, що підтверджується накладною №21/10-03 від 21 жовтня 2011 року, податковою накладною №544 від 21 жовтня 2011 року, оплата була проведена у безготівковій формі 21 жовтня 2011 року що підтверджується платіжним дорученням №176;

- 27 жовтня 2011 року будівельні матеріали згідно переліку наведеного у видатковій накладній №27/10-05 від 27 жовтня 2011 року на загальну суму 3593,75 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується податковою накладною № 636 від 25 жовтня 2011 року, оплата за вказаний товар проведена у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №177 від 25 жовтня 2011 року.

Колегія суддів звертає свою увагу на те, що в платіжних дорученнях та податкових накладних чітко зазначені дати договорів та їх номери, хоча самі договори позивачем ні податковому органу, ні суду не представлені.

Оскільки в платіжних документах та податкових накладних чітко відображені реквізити договорів, то не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції про укладення між сторонами усних договорів без зазначення дати та місця їх укладення.

Окрім того суд першої інстанції прийшов до висновку, що подальша реалізація товару позивачем свідчить про реальність вищевказаних операцій, однак цей висновок не відповідає обставинам справи, оскільки зазначене може підтверджувати лише реалізацію товару позивачем іншим контрагентам, проте жодним чином не свідчить про походження товару.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано суду договори підряду, субпідряду, акти форми КБ-2, які засвідчують використання товару у господарській діяльності.

На підтвердження своєї правової позиції суд першої інстанції посилається на рішення Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

На думку колегії суддів, в даних спірних правовідносинах, не зовсім доречно застосовувати зазначене рішення, оскільки в такому йдеться про наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Колегія суддів поділяє доводи апелянта в тому, що про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до акту №943/22-3/37241554 ДПІ у Печерському районі міста Києва в ході проведення перевірки щодо дотримання податкового законодавства ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» 19 квітня 2012 року встановлено неможливість фактичного здійснення цим підприємствам господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складський приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до матеріалів перевірки ТзОВ «БТК Євробуд» працівниками СВ ДПС у Хмельницькій області допитано ОСОБА_2 (директора ТзОВ «БТК «Євробуд»). Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_2 він за винагороду перереєстрував на своє ім'я ряд підприємств, в тому числі ТзОВ «БТК «Євробуд», в подальшому ніякого відношення до участі в діяльності не приймав. Однак інколи за грошову винагороду підписував бухгалтерські документи, які в подальшому передавав невстановленій особі.

Заслуговує на увагу і те, що у матеріалах справи відсутні, і позивачем під час розгляду судом справи не надані жодні докази, які б свідчили про транспортування придбаного товару саме від з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» власним транспортом чи транспортом продавців або сторонніх перевізників, відсутні докази виписування довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, відтак у який спосіб товари придбані у з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» з Київської області опинилися у позивача, з матеріалів справи встановити не можливо.

Суд апеляційної інстанції згоден із апелянтом в тому, що наявність у позивача лише документів, які відповідно до податкового законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» видаткових та податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними правочинів між позивачем та з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» саме по собі не свідчить про реальність виконання цих правочинів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4. статті 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (пункт 198.5 статті 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частин 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що при дослідженні правомірності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "БК АТР Груп" та з ТОВ "Будівельно-торгова компанія "Євробуд" судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам та доводам податкового органу, які свідчать про відсутність факту здійснення таких господарських операцій.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2013року у справі № 813/5381/13-а скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Запотічний І. І.

Савицька Н. В.

Повний текст постанови складено 31 липня 2014 року