Ухвала суду № 40140045, 14.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4256/13-кСуддя 1 інстанції Вікторович Н. Ю.Номер провадження 11-кп/774/320/К/14Суддя-доповідач Русакова І. Ю.

УХ В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 р. м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Русакової І.Ю.

суддів: ШевченкоО.Н., Богдана В.В.

при секретарі Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань під № 12013040000000138, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок суду Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2014 р. відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженки м. Кривого Рогу,

Дніпропетровської області, яка проживає

за адресою: АДРЕСА_1, такої, що не

має судимості, -

засудженою за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України, з призначенням покарання: за ч.1 ст.364 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу, на користь держави, в розмірі 5 100 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 р., зі штрафом на користь держави у розмірі 4 250 грн.; за ч.1 ст. 366 КК України, у виді штрафу, на користь держави, у розмірі 1 700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, строком на 3 р.; за ч.3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 р., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 р. без конфіскації майна. Згідно з ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 р., зі штрафом на користь держави у розмірі 5 100 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 р. і зі штрафом на користь держави у розмірі 4 250 грн., без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України, її звільнено від відбування покарання, з випробуванням строком на 3 р., на підставі п. п. 2,3,4 ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання, без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі ст. 54 КК України її позбавленої 15 рангу 7 категорії державного службовця.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. Кривого

Рогу, Дніпропетровської області, яка

проживає за адресою: АДРЕСА_2,

Такої, що не має судимості, -

засудженою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 5 р., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 р. без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання, з випробуванням строком на 3 р., та на підставі п.п. 2,3,4 ст.76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання, без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі ст. 54 КК України її позбавлено 13 рангу 7 категорії державного службовця.

Учасники судового провадження:

прокурор Голубок М.В.

обвинувачені: ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисники: ОСОБА_3, ОСОБА_6

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, просить вирок суду Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21травня 2014 р., яким ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 368 КК України, скасувати в частині призначеного їм покарання через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених.

Ухвалити свій вирок, яким, ОСОБА_5, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 р., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 р., з конфіскацією майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 13 рангу 7 категорії державного службовця.

Виключити з мотивувальної частини вироку зазначення суду першої інстанції на обставини, які пом'якшують покарання - сприяння розкриттю злочину та розкаяння.

ОСОБА_4, визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 368 КК України, та призначити їй покарання: за ч.1 ст.364 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 2 р., зі штрафом на користь держави у розмірі 4 250 грн.; за ч.1 ст. 366 КК України, у виді штрафу у розмірі 1700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 2 р.; за ч.3 ст.368 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 р., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, строком на 3 р.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 р., зі штрафом на користь держави у розмірі 5 100 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади строком на 3 р., зі штрафом на користь держави, у розмірі 4 200 грн., з конфіскацією майна.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 15 рангу 7 категорії державного службовця.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, просить скасувати судове рішення першої інстанції, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і застосуванням закону, який не підлягає застосуванню, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 виправдати у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 368 КК України.

Вироком суду ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнано винними у скоєні злочину, за таких обставин.

ОСОБА_4, наказом начальника головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 55-к від 08 січня 2013 року, з 08 січня 2013 року переведена з посади державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, яку обіймала на період відпустки по вагітності та пологам штатного працівника ОСОБА_5, на вакантну посаду державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Наказом в.о. начальника головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 3211-к від 10 грудня 2012р., державному виконавцю Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 з 03 грудня 2012 року присвоєно 15 ранг державного службовця, у межах сьомої категорії посад.

За змістом ч.2 ст.4 та ч.1 ст.6 Закону України № 202/98-ВР від 24 березня 1998р.«Про державну виконавчу службу», державний виконавець є державним службовцем та представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України № 3723-XII від 16 грудня 1993 року «Про державну службу», основними обов'язками державних службовців, зокрема, є:

-додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

-забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

-безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

Згідно з посадовою інструкцією, розробленою на підставі положень наведених Законів України та затвердженої начальником Криворізького міського управління юстиції 05 жовтня 2012р., на державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції на ОСОБА_4, зокрема, покладено обов'язки:

-дотримуватися етики поведінки державного службовця, сумлінно виконувати службові обов'язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України (п.2.1);

-здійснювати примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу, та вживати заходів примусового виконання рішень, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (п.2.2).

Таким чином, державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, тобто є працівником державного органу, вимоги якого щодо виконання рішень, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження», обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Так, згідно з положеннями ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, завданням державної виконавчої служби, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, при цьому умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження».

ОСОБА_4, працюючи на посаді державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, в період часу з 17 січня 2013 року по 08 квітня 2013 року, діючи умисно, всупереч цілям і завданням органу Державної виконавчої служби, зловживаючи владою, незаконно використала надані їй службові повноваження та пов'язані із цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди, що завдало істотної шкоди державним інтересам, склала завідомо неправдиві офіційні документи, і, таким чином, досягла злочинної мети у вигляді одержання, за попередньою змовою із державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_5, хабара, від громадянина ОСОБА_7, за виконання в його інтересах, дій з використанням наданої їм влади, допустивши дії і вчинки, які зашкодили інтересам державної служби та негативно вплинули на її репутацію державного службовця.

ОСОБА_5, наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 1575-к від 05 липня 2012 року, з 06 липня 2012 року була переведена з посади державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на посаду державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Наказом начальника головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 2076-к від 31 жовтня 2011 року державному виконавцю Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_5 з 28 жовтня 2011 року присвоєний 13 ранг державного службовця у межах сьомої категорії посад.

За змістом ч.2 ст.4 та ч.1 ст.6 Закону України № 202/98-ВР від 24 березня 1998 року «Про державну виконавчу службу», державний виконавець є державним службовцем та представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України № 3723-XII від 16 грудня 1993 року «Про державну службу», основними обов'язками державних службовців, зокрема, є:

-одержання Конституції України та інших актів законодавства України;

-забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

-безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників.

Згідно з посадовою інструкцією, розробленою на підставі положень наведених Законів України та затвердженої начальником Криворізького міського управління юстиції 09 липня 2012 року, на державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_5, зокрема, покладено обов'язки:

-дотримуватися етики поведінки державного службовця, сумлінно виконувати службові обов'язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України (п.2.1);

-здійснювати примусове виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу, та вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (п.2.2).

Таким чином, державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_5 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, тобто є працівником державного органу, вимоги якого щодо виконання рішень, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження», обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Так, згідно з положеннями ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, завданням державної виконавчої служби, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України № 202/98-ВР від 24.03.1998р. «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, при цьому умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України № 606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження».

Державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, ОСОБА_5, працюючи в одному службовому кабінеті з державним виконавцем територіального відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4, у приміщенні державного органу, за адресою: м. Кривий Ріг, вул.22 Партз'їзду, 41, в період часу з 17 січня 2013 року по 02 березня 2013 року, дізналась про наявність у ОСОБА_4 в провадженні трьох виконавчих проваджень:

-№ 1287/2 (номер за Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень( ЄДРВП) 32302177), відкрито 23 квітня 2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_7 матеріальної шкоди 258500,00 грн. на користь стягувача ОСОБА_8, на підставі виконавчого документу - виконавчого листа № 2-566, виданого 11 січня 2012 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу;

-№ 1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873), відкрито 12 жовтня 2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_7 матеріальної шкоди 4275,40 грн., на користь стягувача ОСОБА_9, на підставі виконавчого документу - виконавчого листа № 1-82/2011, виданого 21 лютого 2011 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу;

-№ 2214/В2 (номер за ЄДРВП 35467101), відкрито 04 грудня 2013 року, про стягнення з боржника ОСОБА_7 штрафу у розмірі 850 грн., на користь стягувача - Держави на підставі виконавчого документу - постанови в справі про адміністративне правопорушення, винесеної 15 жовтня 2012 року відділом ДАЇ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а всього на загальну суму 263625,40 грн.

Зокрема, 17 січня 2013 року, державний виконавець ОСОБА_5, під час відвідувань боржником ОСОБА_7 державного виконавця ОСОБА_4 дізнавшись про його бажання ухилитись від виконання рішень суду та державного органу про стягнення боргів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання матеріальної вигоди у вигляді незаконної грошової винагороди, використовуючи своє службове становище та авторитет досвідченого працівника, запропонувала державному виконавцю ОСОБА_4 виконати, в інтересах ОСОБА_7, дії, з порушенням вимог відомчих нормативних документів, щодо порядку примусового виконання рішень, з метою повернення виконавчих документів про стягнення з боржника ОСОБА_7 матеріальної шкоди та штрафу на загальну суму 263 625,40 грн., стягувачам у виконавчих провадженнях, в результаті яких вона забезпечить одержання від боржника ОСОБА_7 грошової винагороди в якості хабара, на що отримала згоду державного виконавця ОСОБА_4 на вчинення злочинів у сфері службової діяльності та узгодила з нею спільний план їх вчинення.

Після чого державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління ОСОБА_4, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, маючи реальну можливість встановлення місця мешкання боржника ОСОБА_7, до початку квітня 2013 року, будь-яких заходів, для встановлення місця проживання ОСОБА_7, та накладення арешту на його майно, за місцем мешкання, умисно, не проводила, а 29 березня 2013 року, безпідставно, склала та засвідчила своїм підписом, акт державного виконавця, в якому зазначила, що державним виконавцем: неодноразово здійснювалися виходи, за вказаною адресою боржника, але жодного разу застати боржника вдома не вдалося; а також що державним виконавцем залишалися без реагування виклики боржника до служби, а зі слів сусідів, боржник за вказаною адресою не проживає, також що згідно відповіді правовстановлюючих організацій, майна за боржником не виявлено. При цьому, в акті не була зазначена адреса, за якою здійснювалися виходи, та не зазначені прізвища сусідів.

Далі, 01 квітня 2013 року, в робочий час, перебуваючи у службовому кабінеті територіального органу державної виконавчої служби за адресою: м.Кривий Ріг вул.22 Партз'їзду, 41, ОСОБА_4, будучи службовою особою, діючи згідно попередньої змови з державним виконавцем, цього ж відділу, ОСОБА_5, зловживаючи своєю владою, з особистих корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб - ОСОБА_7, всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги ч.1 ст.11, п.1 ч.2 ст.11, п.п.4,5,10,12 ч.3 ст.11, ч.1 ст.40 Закону України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження»; п.п.7.14, 7.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, використовуючи комп'ютерну базу даних «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» ( ЄДРВП), навмисно склала завідомо неправдиві офіційні документи, а саме - у виконавчих провадженнях № 1287/2 (номер за ЄДРВП 32302177), №1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873), № 2214/В2 (номер за ЄДРВП 35467101), безпідставно посилаючись на п. 2, п.5 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанови про повернення виконавчого документа стягувачам, в яких зазначила, що боржник за вказаною адресою не мешкає, встановити місцезнаходження боржника не виявилося можливим, майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено; та постановила виконавчий документ повернути стягувачу, припинити чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Зазначені постанови ОСОБА_4 в цей же день засвідчила своїм підписом та надала для затвердження особі, яка цього дня виконувала обов'язки начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, про що повідомила співучасника ОСОБА_5.

Продовжуючи далі виконувати свою роль у скоєнні злочину, державний виконавець ОСОБА_4, стягувачам ОСОБА_10, ОСОБА_9 та Державі (в особі відділу ДАЇ КМУ) копії винесених та затверджених постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві та відповідні виконавчі документи, порушуючи ч.1, 3 ст. 31, ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», умисно не направила, стягувачів про це, умисно не повідомила, а реалізуючи свої корисливі наміри, у першій декаді квітня 2013 року протиправно надала ОСОБА_5 оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 1287/2, та виконавчий лист № 2-566 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 258500 грн. на користь громадянина ОСОБА_10, для передачі боржнику ОСОБА_7, на підтвердження виконання, в його інтересах, певних дій з використанням її службового становища,.

Таким чином, ОСОБА_4, зловживаючи своєю владою, діючи з особистих корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам Державної виконавчої служби, умисно не вжила всіх передбачених Законом заходів, необхідних для своєчасного, і в повному обсязі, виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню, безпідставно винесла постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, чим порушила охоронювані Конституцією, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими законами права окремих громадян своєчасно оскаржити постанову по повернення виконавчого документа стягувачеві, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, мати можливість отримати відшкодування завданої їм матеріальної шкоди та штрафу на загальну суму 263625,40 грн., і, таким чином, завдала істотної шкоди державним інтересам, яка полягає в підриві авторитету і престижу органів державної влади.

В свою чергу, реалізуючи спільний умисел співвиконавців на вчинення злочину, державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_5, являючись службовою особою, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, за попередньою змовою із державним виконавцем ОСОБА_4, 08 квітня 2013 року, о 18 год. 06 хв., перебуваючи поблизу будинку № 50 по вул.Димитрова у м. Кривому Розі, отримала від громадянина ОСОБА_7 хабар в розмірі 28000 грн., за виконання, в його інтересах, дій, пов'язаних із поверненням виконавчих документів, щодо стягнення з боржника ОСОБА_7 матеріальної шкоди та штрафу на загальну суму 263625,40 грн., стягувачам у виконавчих провадженнях № 1287/2 (номер за ЄДРВП 32302177), № 1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873), № 2214/В2 (номер за ЄДРВП 35467101) з припиненням чинності арешту його майна та скасуванням інших заходів примусового виконання рішень, на підтвердження чого надала йому виготовлені та передані їй державним виконавцем ОСОБА_4 оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 1287/2 та виконавчого листа № 2-566, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу 11 січня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 258500 грн., на користь ОСОБА_10

Вчинені ОСОБА_4, дії, містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 ч.1 КК України за ознаками зловживання владою, тобто умисне з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотну шкоду державним інтересам, ст.366 ч.1 КК України, за ознаками складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та ст. 368 ч.3 КК України, за ознаками одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

Вчинені ОСОБА_5 вищезгадані дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України за ознаками одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

Прокурор, в обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_5, не законно послався на обставини, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та каяття, оскільки обвинувачена не визнала попередньої змови з ОСОБА_4, у вчинені злочину, а визнала себе виною тільки в частині отримання хабара від ОСОБА_7, прокурор вважає, що визнання судом цієї обставини, як обставини, яка пом'якшує покарання, є досить суперечливим та не підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду, що у відповідності до п.4 ч.1 ст. 411 КПК України, є підставою вважати судове рішення таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності.

Прокурор вважає, що при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_5 і ОСОБА_4, суд першої інстанції належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину за ч.3 ст. 368 КК України, не взяв до уваги ступень суспільної небезпеки злочинів.

Прокурор зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 374 КПК України не вмотивував призначення покарання обвинуваченим з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, таке покарання на його думку, є занадто м'яким та недостатнім для їх виправлення і попередження скоєння ними нових злочинів.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник обвинуваченої ОСОБА_4 зазначає, що обставини, викладені у вироку суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду кримінального провадження.

Захисник вказує, що у вироку, суд послався на сумнівні докази і на ті обставини, які не вказують на винуватість ОСОБА_4

На думку захисника рішення суду першої інстанції базується лише на домислах, докази, здобуті у суді до уваги не прийняті, покази свідків викладені не об'єктивно.

Захисник зазначає, що суд першої інстанції, незаконно визнав речовий доказ - аудіо запис розмов, за версією сторони обвинувачення, між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, доказом вини ОСОБА_4, оскільки в розмовах невідомих осіб не має жодного слова про вимагання або одержання будь від кого грошової винагороди. Між ким вилися ці розмови, не встановлено,

Окрім того, захисник зазначає, що визнаючи ОСОБА_4 виною, за ч.1 ст. 366 КК України, за те, що вона, 29.03.2013 р. безпідставно склала акт, в який внесла, що нею здійснювалися виходи за адресою боржника ОСОБА_7, але жодного разу його вдома застати не вдалося, суд припустився помилки, оскільки складений акт не є офіційним документом і юридичної сили не має, він був складений при встановленні конкретного факту щодо не проживання боржника.

Захисник вважає, що під час судового розгляду кримінального провадження судом не було добуто жодного доказу, який би вказував на факт одержання ОСОБА_4 хабара за попередньою змовою із ОСОБА_5, а також на скоєння інших інкримінованих їй злочинів.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачена ОСОБА_5, просить вирок суду Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2014 р. залишити без змін, вона вважає, що суд першої інстанції при призначенні їй покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, врахував тяжкість злочину, її особу та інші обставини і прийняв законне і обґрунтоване рішення.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, захисник обвинуваченої ОСОБА_3, підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції відносно ОСОБА_4, ухвалити новий вирок, яким виправдати обвинувачену у вчиненні інкримінованих їй злочинів, заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_4, визнала себе виною частково, погодившись з засудженням за злочини за ст.ст.366, 364 КК України, заперечувала скоєння злочину за ст..368 КК України і в цій частині підтримала апеляційну скаргу свого захисника, вважала що де неї необхідно застосувати Закон України «Про амністію у 2014 році», заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_6, кожний окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_5 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні, підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_3, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених у вироку доказів, яким суд першої інстанції надав правильну оцінку, переконливо свідчить проте, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за попередньою змовою між собою вчинили дії які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за ознаками одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, а ОСОБА_4, вчинила ще і дії, які містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України за ознаками зловживання владою, тобто умисне, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади, всупереч інтересам служби, що завдало істотну шкоду державним інтересам, та ч.1 ст.366 КК України, за ознаками складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

У відповідності до примітки 1. ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, працюючи державними виконавцями Саксаганського ВДВС КМУЮ, будучи державними службовцями, здійснювали функції представника влади, тобто були службовими особами.

Про це свідчать слідуючи докази - витяг з наказу № 2501-к від 04.10.2012 р. Головного управління юстиції у Дніпропетровській області де зазначено, що ОСОБА_4 призначена на посаду державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з 03.10.2012 р. ( а.кр. пр. 106, т.1), посадова інструкція, розроблена на підставі положень Законів України, затверджена, згідно якої начальником Криворізького міського управління юстиції 05 жовтня 2012 р., на державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції ОСОБА_4 були покладені певні обов'язки, серед яких - здійснення примусового виконання рішень суддів, інших органів ( посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу, та вживання заходів примусового виконання рішень, при цьому неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії ( а. кр. пр. 108, т. 1), наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 1575-к від 05 липня 2012 р., про переведення ОСОБА_5 з посади державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на посаду державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з 06 липня 2012 р., її посадова інструкція, розроблена на підставі положень Законів України, затверджена начальником Криворізького міського управління юстиції 09 липня 2012 р., згідно якої на неї як на державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції були покладені певні обов'язки, серед яких - здійснення примусового виконання рішень суддів, інших органів ( посадових осіб), виконання яких відповідно до законів України покладено на державну виконавчу службу( а. кр. пр. 107, т. 1).

Обвинувачені, обсяг своїх повноважень, якими вони були наділені Законом, усвідомлювали і не могли не розуміти, що дії, які направлені на перешкоду примусового виконання рішень судів або інших органів, виконання яких, відповідно до законів України, покладено на державну виконавчу службу, є не законними.

Їх доводи і доводи захисника, в апеляційній скарзі, про те що вони не домовлялися про отримання хабара від ОСОБА_7, за вчинення дій на його корись, всупереч Закону, є не переконливими, та такими, що суперечать встановленим у суді фактичним обставинам справи.

Так, суд встановив, що в провадженні державного виконавця ОСОБА_4, серед інших виконавчих проваджень, знаходились три провадження, боржником по яким був ОСОБА_7 : № 1287/2 ( номер за Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень ( ЄДРВП) 32302177), відкрито 23.04.2012 р. про стягнення з боржника матеріальної шкоди 258 500,00 грн. на користь стягувача ОСОБА_10, на підставі виконавчого листа № 2-566, виданого 11 січня 2012 р. судом Саксаганського району м. Кривого Рогу; № 1962/2 (номер за ЄДРВП 34707873) відкрито 12.10.2012 р. про стягнення з боржника матеріальної шкоди в сумі 4275,40 грн. на користь стягувача ОСОБА_9 на підставі виконавчого листа № 1-82/2011, виданого 21.02.2011 р. судом Жовтневого району м. Кривого Рогу; № 2214/В2 ( номер за ЄДРВП 35467101), відкрито 04.12.2012 р. про стягнення з боржника штрафу в розмірі 850 грн. на користь стягувача - Держави, на підставі виконавчого документу - постанови в справі про адміністративне правопорушення, винесеної 15 жовтня 2012 р. відділом ДАЇ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, а всього на загальну суму 263 625,40 грн.

Суд також встановив, що боржник ОСОБА_7, звертався до ОСОБА_4, в присутності ОСОБА_5, з пропозицією вирішить питання, на його користь, щоб уникнути примусового погашення боргів.

Оскільки, в подальшому, після пропозиції ОСОБА_7, дії ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були узгодженими між собою, і вони виконали той обсяг дій, який залежав від кожного з них, а саме дії направлені на те, щоб рішення судів, стосовно боржника, не були примусово виконані, колегія суддів вважає, що обвинувачені були об'єднані спільним умислом на отримання хабара.

В порушення вимог ч.1, ч.2, п.п.4,5,10,12 ч.3 ст. 11, ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 р., державний виконавець ОСОБА_4, не в повному обсязі вчинила виконавчі дії по виконавчим провадженням де боржником був ОСОБА_7, оскільки не маючи відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника вона не зверталася до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника, чи з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, не накладала арешт на його майно, не залучала у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб.

У відповідності до п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 р., виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи, щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними, про що державний виконавець згідно ч.2 ст. 47 зазначеного Закону складає акт.

Обвинувачена ОСОБА_4, незважаючи на те що, тричі зустрічалася з ОСОБА_7 у службовому кабінеті, не встановила у нього фактичне місце його проживання, не зобов'язала в назначений нею день знаходитись за адресою, яка вказана у виконавчих документах, щоб оглянути його житло та скласти відповідний акт, або про відсутність майна, або про накладення арешту на майно, тобто ОСОБА_4 належним чином не встановила чи має боржник ОСОБА_7 за місцем свого мешкання, майно на яке може бути звернуто стягнення по виконавчим провадженням.

З січня 2013 р. до початку квітня 2013 р. державний виконавець ОСОБА_4 умисно не проводила ніяких заходів для встановлення місця проживання боржника і накладення арешту на його майно, а 29 березня 2013 р. склала не правдивий акт, в якому зазначила, що державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за вказаною адресою боржника, і що жодного разу застати боржника вдома не вдалося.

1 квітня 2013 р., державний виконавець ОСОБА_4, виконуючи дії які сприяли не виконанню рішень суду стосовно боржника ОСОБА_7, використовуючи комп'ютерну базу даних «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», навмисно склала завідомо неправдиві документи: постанови про повернення виконавчого документу стягувачам, в яких зазначила, що боржник ОСОБА_7 за вказаною адресою не мешкає, встановити його місцезнаходження не виявилось можливим, майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, та постановила виконавчі документи повернути стягувачам, припинити чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Винесені постанови стосовно боржника ОСОБА_7, державний виконавець ОСОБА_4, засвідчила своїм підписом і передала для затвердження особі, яка того дня виконувала обов'язки начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Затвердженні постанови про повернення виконавчого документа стягувачам та відповідні виконавчі документи, ОСОБА_4, умисно, не направила стягувачам, а протиправно, в першій декаді квітня 2013 р., передала оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 258 500 грн. на користь стягувача ОСОБА_10, - ОСОБА_5, для подальшої передачі боржнику ОСОБА_7

В свою чергу державний виконавець ОСОБА_5, 8 квітня 2013 р. о 18.06 год., поблизу буд. № 50 по вул. Димитрова у м. Кривому Розі, отримала від громадянина ОСОБА_7 хабар у розмірі 28 000 грн., за виконання в його інтересах дій, пов'язаних із поверненням виконавчих документів по трьом виконавчим провадженням, після чого надала останньому оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ОСОБА_10 разом з оригіналом виконавчого листа, що не передбачено Законом.

Свідок ОСОБА_7 протягом досудового слідства в судових засіданнях першої і апеляційної інстанції давав однакові послідовні показання, які не змінював жодного разу, тому колегія суддів не знаходить підстав не довіряти його свідченням.

Як пояснював ОСОБА_7, він дійсно розраховував уникнути від сплати боргів, тому і запропонував ОСОБА_4 і ОСОБА_5, хабар, а звернувся до міліції, тому що сума хабара була занадто великою.

Незважаючи на те що, переговори про суму хабара, місце і спосіб передачі грошей, він обговорював з ОСОБА_5, однак він стверджує, що ОСОБА_4 було відомо про всі домовленості між ними. Він не одноразово зустрічався з ними у кабінеті, при цьому ОСОБА_4, особисто, надала йому на ознайомлення три копії постанов про закриття виконавчих проваджень по його боргам.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження видно, що на досудовому розслідуванні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала свою вину, в тому числі в попередній змові з ОСОБА_4, це підтверджується угодою про визнання винуватості укладеною 11 червня 2013 р. між прокурором ОСОБА_18, з одного боку та підозрюваною ОСОБА_5, з іншого боку ( а. кр. пр. 166-170, т.4).

Перевіривши докази на які посилається суд у вироку, колегія суддів вважає, що доводи захисника про те що докази у справі здобуті незаконно, не обґрунтовані.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що всі процесуальні дії, які потребують попереднього дозволу суду, органом досудового розслідування були здійсненні на підставі такого дозволу, що підтверджується ухвалами слідчого судді: від 28.03.2013 р., про надання дозволу старшому слідчому з ОВС відділу СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області підполковнику міліції ОСОБА_11, на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_5 ( а. кр. пр. 84, т.1); від 28.03.2013 про надання дозволу тому ж слідчому про тимчасовий доступ до документів ( а. кр. пр.3-4, т.2); від 26.04.2013 р. про надання тимчасового доступу до електронної інформації ( документу) вхідних і вихідних дзвінків, з прив'язкою до базових станцій та ІМЕЙ абонентів мобільного оператора «КИЇВСТАР»: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за період часу з 03.10.2012 р. по 09.04.2013 р. належних обвинуваченим ( а.кр. пр. 3, 9, т.3); від 26.04.2013 р. про надання дозволу на тимчасовий доступ до електронних документів ( тобто можливість ознайомитись з ними та вилучити їх відображення для запобігання зміні): до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про проведення всіх виконавчих дій та внесення інформації до ЖДРВП по трьом виконавчим провадженням, де боржником є ОСОБА_7, а стягувачам ОСОБА_9, ОСОБА_8, ВДАЇ (а. кр. пр. 47, т.3).

Скоєння злочинів обвинуваченими підтверджується наявними в кримінальному провадженні та проаналізованими у суді доказами, які надані сторонами провадження, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ( а.кр. пр. 3,т.1); протоколом огляду диктофону від 20.03.2013 р. ( а. кр. пр. 27, т.1); протоколом огляду та вилучення речей та документів від 08.04.2013 р. ( а. кр. пр. 53, т.1); протоколом огляду місця події від 08.04.2013 р. ( а.кр. пр.. 75, т.1); протоколом обшуку від 08.04.2013 р. ( а.кр. пр. 85, т.1); протоколом огляду речей та документів від 09.04.2013 р. ( а.кр. пр. 91, т1); витягом з наказу № 2501-к відносно ОСОБА_4 від 04 жовтня 2012 р. ( а. кр. пр. 106, т.1); посадовою інструкцією державного виконавця ( а. кр. пр. 107-108, т.1); наказом № 1575-к від 05 липня 2012 р. стосовно ОСОБА_5 ( а.кр. пр. 110, т.1); постановою про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2012 р. ( а. кр. пр. 121. Т.1); постановою про повернення виконавчого листа стягувачеві від 01 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 167, т.1); протоколом огляду речей від 10 квітня 2013 р. ( а.кр. пр. 174-176,т.1); висновками судово-хімічної експертизи від 14 травня 2013 р. ( а. кр. пр. 216-220, т.1); протоколом огляду документів від 09 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 199, т.1); висновком судово-криміналістичної експертизи від 24 травня 2013 р. ( а. кр. пр. 234-237, т.1); протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 10, т.2); протоколом огляду документів від 22 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 12, т.2); протоколом огляду документів від 17 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 145, т.2); копією акта державного виконавця ОСОБА_4 від 29 березня 2013 р. ( а. кр. пр. 150, т.2); протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 14 травня 2013 р. ( а. кр. пр. 10, т.3); протоколом огляду речей та документів від 20 травня 2013 р. ( а. кр. пр. 15, т.3); протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16 травня 2013 р. (а. кр.пр. 56, т.3); протоколом огляду документів від 20 травня 2013 р. (а.кр.пр.61, т.3); повними витягами № 53470, № 53469, 53471 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень по виконавчим провадженням № 34707873, 35467101 та 32302177, які виконані на двох бланках суворої звітності формату А4 з голограмами ( а. кр. пр. 68-73, т.3); копією журналу обліку виходу ( приходу) працівників Саксаганського ВДВС Криворізького МУЮ на дільниці та з дільниці ( а. кр. пр. 108-120, т.3); протоколом одночасного допиту ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 31 травня 2013 р. ( а. кр. пр. 184-187, т.3); протоколом проведення аудіо-відео контролю від 1 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 205, т.3); протоколом проведення аудіо-відео контролю від 9 квітня 2013 р. ( а. кр. пр. 209, т.3); протоколом проведення негласної слідчої дії від 19 квітня 2013 р.(а.кр. пр. 213-251, т.3; протоколом прийняття заяви стосовно ОСОБА_5 ( а. кр. пр. 3, т.6); протоколом огляду документів від 31 травня 2013 р.(а. кр. пр. 189, т.8).

Зазначенні вище докази свідчать про попередню змову між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на вчинення дій про повернення виконавчих проваджень стягувачам по виконавчим провадженням боржника ОСОБА_7, без виконання, з метою отримання за ці дії хабара.

ОСОБА_4, в судовому засіданні апеляційної інстанції, визнала себе виною у скоєні інкримінованих службових злочинів, передбачених ч.1ст.364, ч.1ст.366 КК України і просила застосувати до неї Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р.

Колегія судів вважає, що заява обвинуваченої не підлягає задоволенню.

На підставі п. «є» ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» зі змінами внесеними Законом України № 1246-VІІ від 6 травня 2014 р., який набрав чинності 14.05.2014 р., амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб яких засуджено за злочини пов'язані з прийняттям пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, тобто за дії передбачені ст. 368 КК України.

Також, колегія суддів вважає доводи прокурора стосовно м'якості призначеного судом покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпідставними.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4, врахував характер і ступінь громадської небезпеки вчиненого злочину, її особу і молодий вік, вона раніше не судима (а.кр.пр.2,т.4), на момент скоєння злочину досвіду роботи практично не мала, оскільки працювала державним виконавцем декілька місяців, має проблеми зі здоров'ям, за місцем проживання і роботи характеризується виключно з позитивної сторони (а.кр.пр. 7-8, т.4), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.кр.пр. 4.6, т.4), має на отриманні малолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.кр.пр.103, т.9), що суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_4 судом не встановлено, тому колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України повністю відповідає загальним засадам призначення покарання, воно є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_13, суд першої інстанції також врахував характер і ступінь громадської небезпеки скоєного злочину, її особу, яка раніше не судима ( а. кр. пр. 13, т. 4), за місцем роботи і мешкання характеризується виключно з позитивної сторони ( а. кр. пр. 18-19, т.4), має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а. кр. пр. 21-23, т.4), обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій ОСОБА_5, судом не встановлено, у зв'язку з чим, призначив їй покарання без ізоляції від суспільства, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, яке на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо доводів прокурора про незаконне зазначення, судом першої інстанції, у мотивувальній частині вироку, обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 - сприяння розкриттю злочину та каяття, то вони підлягають задоволенню.

Сприяння розкриттю злочину - це будь-які дії особи, яка вчинила злочин, що мають на меті надати допомогу правоохоронним органам у встановленні обставин даної справи, а також осіб, які брали участь у вчиненні злочину або були причетні до нього.

Щире каяття передбачає визнання особою факту вчинення злочину, дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Обвинувачена ОСОБА_5, як в судовому засіданні першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції не визнала попередньої змови з ОСОБА_4 на отримання хабара від ОСОБА_7, при цьому зазначала, що діяла сама, не повідомивши ОСОБА_4 про свої наміри, тому колегія суддів вважає слушними доводи прокурора щодо необґрунтованого визнання судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5, обставиною, яка пом'якшує покарання - сприяння розкриттю злочину та каяття.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити частково, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок суду Дзержинського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2014 р., яким ОСОБА_4 засуджена за ч. 1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_5 засуджена за ч.3 ст.368 КК України - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку зазначення суду про те, що до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд відносить - те, що вона сприяла розкриттю злочину та щиро розкаялася.

В іншій частині вирок суду залишити - без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Русакова І.Ю.

Богдан В.В.

Шевченко Н.О.