Постанова № 40137919, 13.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 924/555/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Військової частини А4239 на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.06.14 р. у справі № 924/555/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Військової частини А-4239

про стягнення 20 045 грн. 71 коп.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії "Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до військової частини А4239 про стягнення 20 045,71 грн., в т.ч. 18523,44 грн. основного боргу, 787,84 грн. пені, 552,62 грн. інфляційних втрат та 181,81 грн. 3 % річних /а.с.2-4/.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.06.2014 року провадження у справі № 924/555/14 в частині стягнення 4 764,76 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу /а.с.59/.

25.06.2014 року позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог, яке прийняте місцевим господарським судом та згідно якого останній просить стягнути в частині 3 % річних за період з 01.04.2014 року по 20.04.2014 року на суму 16 979,82 грн. в сумі 27, 91 грн., з 01.04.2014 року по 20.04.2014 року на суму 1 543,62 грн. в сумі 2,54 грн. /а.с.65/.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.06.2014 року у справі № 924/555/14 (суддя Заярнюк І.В.) позов ПАТ "Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 5 філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" до військової частини А4239 про стягнення 20045,71 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 758,68 грн. основного боргу, 393,92 грн. пені, 180,28 грн. 3 % річних, 552,62 грн. інфляційних втрат, 1 827 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач військова частина А4239 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.06.2014 року у даній справі та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує, що місцевим господарським судом залишено поза увагою положенняча част.2 ст.5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», згідно якої військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 25.06.2014 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити /а.с.85-86/.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Хмельницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /а.с.91-93/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 924/555/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І., суддя Мамченко Ю.А. та призначено до розгляду на 13.08.2014 року /а.с.83-84/.

Розпорядженням в.о.голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Савченка Г.І., Мамченко Ю.А. та відповідно до затверджених складів колегій; визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Грязнов В.В. /а.с.97/.

13.08.2014 року позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /а.с.96/.

13.08.2014 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; подав клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Поскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року явка представників сторін в судове засідання 13.08.2014р. обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

14.11.2013 між ПАТ «Укртелеком» (надалі - орендодавець, позивач) та військовою частиною А4239 (надалі - орендар, відповідач, скаржник) укладено договір оренди нерухомого майна від № 834-8 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення ДОСС ЦТЕТТМ-21 (далі - Майно), розташоване в м.Хмельницькому на 5-му поверсі 7-ми поверхового будинку № 68 по вул.Володимирській, загальною площею 2 (два) м2 технологічних приміщень для встановлення обладнання орендаря /а.с.12-18/.

Згідно п.3.1 Договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 771,81 грн. з ПДВ за 1 кв.м технологічного приміщення.

Орендна плата за перший місяць оренди за 2 кв.м всієї орендованої площі становить 1543,62 грн. з ПДВ та не підлягає корегуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору.

Згідно п.3.5 Договору, орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Договір діє до 31.12.2013 року та регулює відносини між сторонами з 01.01.2013 року (п.12.1 Договору).

01.01.2013 року сторонами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого датою приймання майна у користування є 01.01.2013 рік. Вказаний акт скріплений підписами та печатками сторін /а.с.19/.

В порушення п.3.5 Договору, відповідач розрахунків за орендну плату не здійснив, станом на 31.12.2013 року, заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2013 року по грудень 2013 року становить 18 523,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками:

- № 832000/13-1854 від 30.11.2013 року на суму 16 979,82 грн. /а.с.33/;

- № 832000/13-1855 від 31.12.2013 року на суму 1 543,62 грн. /а.с.34/.

01.01.2014 року сторонами підписано акт звірки, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 523,44 грн. /а.с.35/.

В подальшому, а саме в червні 2014 року, відповідачем здійснено часткову оплату оренди нерухомого майна на суму 4 764,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 288 від 03.06.2014 року на суму 52,42 грн /а.с.63/;

- № 286 від 03.06.2014 року на суму 1543,62 грн. /а.с.64/;

- № 287 від 03.06.2014 року на суму 3168,72 грн. /а.с.64, на звороті/.

Поскільки часткова сплата заборгованості по орендній платі на загальну суму 4764,76 грн. здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, то провадження у справі в частині стягнення 4764,76 грн. основного боргу слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України з покладенням на відповідача судового збору з цієї суми у зв'язку з доведенням спору до суду з його вини.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.06.2014 року провадження у справі № 924/555/14 в частині стягнення 4 764,76 грн. основного боргу припинено /а.с.59/.

Згідно п.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до част.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відтак, позовні вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 13 758,68 грн. (18 523,44 грн. - 4 764,76 грн.) є такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути:

- 787, 84 грн. пені за період з 21.12.2013 року по 20.04.2014 року;

- 180, 28 грн. 3 % річних за період з 21.12.2013 року по 20.04.2014 року;

- 552,62 грн. - інфляційних втрат за період з січня по березень 2014 року.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.8.2 Договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21-го числа місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до част.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Част.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Судом перевірено розрахунки позивача 787,84 грн. пені за період з 21.12.2013 року по 20.04.2014 року; 180,28 грн. 3 % річних за період з 21.12.2013 року по 20.04.2014 року; 552,62 грн. інфляційних втрат за період з січня по березень 2014 року та визнано вірними /а.с.9, 51/.

За наведеного, несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по орендній платі має місце, тому позовні вимоги про стягнення 787,84 грн. пені, 180,28 грн. 3 % річних, 552,62 грн. інфляційних є підставними.

Однак, згідно част.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

25.06.2014 року відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на підставі п.3 част.1 ст.83 ГПК України у зв'язку з майновим станом військової частини, а саме - відсутність належного фінансування з боку держави /а.с.66/.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси військової частини А4239, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, поскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто невиконавши зобов'язання у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки. В цьому випадку, місцевий господарський суд обгрунтовано зменшив стягуваний розмір пені.

У випадку нарахування пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, част.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.12.2013 року у справі № 910/8826/13.

З урахуванням того, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо орендної плати виконав частково, колегія суддів вважає нараховану суму пені неспіврозмірною порівняно із збитками кредитора, а тому зменшує її розмір на 50 %, виходячи із розрахунку даної суми позивачем, а саме до 393,92 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 393,92 грн., в позові про стягнення 393,92 грн. пені слід відмовити у зв'язку зі зменшенням їх розміру за рішенням суду; позовні вимоги про стягнення 180,28 грн. 3 % річних та 552,62 грн. інфляційних підлягають задовленню в повному обсязі.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Суд не бере до уваги твердження скаржника про те, що у зв'язку з недостатністю коштів, що надходять на рахунки військової частини, відповідальність за зобов'язаннями В/Ч А4239 повинно нести Міністерство оборони України, поскільки після звернення позивача до суду кошти для оплати кредиторської заборгованості по орендній платі засобів зв'язку на рахунки частини надходили, що підтверджується її частковою оплатою 03.06.2014р. у сумі 4 764,76 грн. При цьому відповідачем не надано суду руху коштів по КЕКВ 2240 "оплата послуг (крім комунальних)", у зв'язку з чим встановити відсутність чи недостатність коштів на оплату орендної плати засобів зв'язку не вбачається можливим.

Щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року у справі № 924/555/14 відстрочено сплату судового збору до розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції (ухвалення судового рішення у справі № 924/555/14).

Однак, станом на 13.08.2014 року - дату винесення Рівненським апеляційним господарським судом постанови, вимоги даної ухвали відповідачем виконані не були, судовий збір не сплачено.

Відповідно до п.п.3.3, 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Одночасно, відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (надалі - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», в 2014 році встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1218 гривень.

Підпунктом 4 п.2 част.2 ст.4 Закону встановлено ставку судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення 13 758,68 грн. (з урахуванням припинення провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 4 764, =76 грн.).

Згідно п.п.1 п.2 част.2 ст.4 Закону, ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відтак, звертаючись до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення суду відповідач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 913,50 грн.:

1827 грн. : 100 % x 50 %,

де 1827 грн. - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом на 1 січня 2014 року).

Таким чином, на відповідача покладається 913,50 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господрського суду Хмельницької області від 25.06.14 р. у справі № 924/555/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Військової частини А4239 - без задоволення.

Стягнути з Військової частини А 4239 (м.Хмельницький, вул.Чорновола, 29006, код 22998246) в дохід Державного бюджету України 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/555/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Грязнов В.В.