Рішення № 40137873, 12.08.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2014 р.

Справа № 924/1001/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „КиївБудРезерв”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Каменяр”, смт. Чемерівці, Чемеровецький район, Хмельницька область

про стягнення 23 004,22 грн., з яких 20 000,00 грн. основний борг, 2 488,00 грн. пеня, 516,22 грн. 3% річних

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 23 004,22 грн., з яких 20 000,00 грн. основного боргу, 2 488,00 грн. пені, 516,22 грн. 3% річних. Вказана заборгованість виникла у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №25-03/13 від 25.03.2013 р.

Представник позивача в засідання суду 12.08.2014р. не прибув, проте на адресу суду направив письмове клопотання від 11.08.2014р., згідно якого просить суд провести розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача. Позивач позовні вимоги підтримав та повідомив, що станом на 11.08.2014р. відповідач не погасив заборгованість перед позивачем.

Відповідач своїм процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, проте у письмовому запереченні від 07.08.2014р. із позовними вимогами не погодився. Повідомив суд, що при направленні на адресу відповідача копії позовної заяви позивачем в порушення ст.57 ГПК України не всі додатки до позову були направлені. Відтак, відповідач вважає, що даний позов не мав бути прийнятий до провадження. Тому, просить суд у позові відмовити.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами з боку учасників судового розгляду, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного їх повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України, за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „КиївБудРезерв”, м. Київ як юридична особа зареєстрована 06.08.2010р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №603803 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно виписки з ЄДР від 26.06.2013р. №897447.

25.03.2013р. між ТОВ „Будівельна компанія „КиївБудРезерв”, надалі - продавець та ТОВ „Каменяр”, надалі - покупець, було укладено договір поставки №25-03/13, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується виготовити та поставити покупцю модульні споруди в кількості 2 шт., технічні характеристики яких зазначені в Додатку №1 до даного договору (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.3.1-3.3 вказаного договору сторони передбачили, що за договором оплата проводиться таким чином: 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ сплачує продавцю у вигляді передплати частини товару (однієї модульної споруди) в строк до „06” квітня 2013 року включно; 50 000,00 грн. в т.ч. ПДВ., покупець сплачує продавцю у вигляді перелапати частини товару (однієї модульної споруди) в строк до 11 квітня 2013 року включно.

Остаточний платіж в розмірі 34 100,00 грн., в тому числі ПДВ, покупець сплачує продавцю після підписання Акту приймання-передачі товару. Оплата за договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, вказаний в договорі. При здійсненні розрахунків покупець утримує із суми, що перераховується продавцю за товар, штрафні санкції, нараховані за порушення умов договору, що мали місце з вини продавця.

Згідно п.п.6.2. договору передбачено, що продавець за порушення обов'язків, визначених у п. 4.1. договору, за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару з урахуванням ПДВ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за весь час прострочення.

На виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 134 100,00 грн., що підтверджено видатковими накладними №2604-2 від 26.04.2013р. на суму 69 800,00 грн., №0705 від 07.05.2013р. на уму 64 300,0 грн., актами приймання продукції за кількістю та якістю №26/04/13 від 26.04.2013р., №07/05/13 від 07.05.2013р.

Відповідач частково провів оплату товару на суму 114 100,00 грн., а саме: 08.04.2013р. на суму 50 000,00 грн., 11.04.2013р. на суму 50 000,00 грн., 30.05.2013р. на суму 2 000,00 грн., 03.06.2013р. на суму 2 000,00 грн., 05.06.2013р. на суму 2 000,00 грн., 11.06.2013р. на суму 2 000,00 грн., 12.07.2013р. на суму 2 000,00 грн., 23.07.2013р. на суму 1 000,00 грн., 01.08.2013р. на суму 2 000,00 грн., 14.08.2013р. на суму 1 100,00 грн., що підтверджено банківськими виписками за період 01.04.2013р. – 30.08.2013р., актом звірки розрахунків станом на 19.06.6013р. (підписаний представниками обох сторін). Решту заборгованості в сумі 20 000,00 грн. відповідач не сплатив.

Відтак, станом на 24.06.2014р. у відповідача наявний борг перед позивачем в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості позивача.

23.12.2013р. позивач звернувся до відповідача із письмовим листом №1, згідно якого просив сплатити заборгованість в сумі 20 000,00 грн. в найкоротший термін (лист отриманий відповідачем 02.01.2014р. згідно поштового повідомлення). Відповідь на вимогу позивача останній не отримав, борг залишився непогашений.

У зв’язку із наявною заборгованістю, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 20 000,00 грн. основного боргу, 2 488,00 грн. пені, 516,22 грн. 3% річних відповідно до поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки 325-03/13 від 25.03.2013р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов’язання придбати та оплатити кошти за товар, проте вчасно та в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов’язань стосовно оплати, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом.

Відтак, правомірною суд вважає заборгованість в сумі 20 000,00 грн., яка підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та не спростована відповідачем в ході вирішення даної справи.

Щодо правомірності нарахування позивачем пені в сумі 2 488,00 грн. та підстав для стягнення останньої із відповідача, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що договором поставки від №25-03/13 від 25.03.2013р., а саме п.п.3.1, 3.2 договору, передбачено умови оплати товару, зокрема сторони погодили, що остаточний платіж в сумі 34 100,00 грн. відповідач повинен був погасити після підписання акта приймання-передачі. Оскільки акт приймання передачі №07/05/213 було підписано „07” травня 2013р., простроченням необхідно вважати дату „08” травня 2013р.

Відтак, простроченням оплати товару необхідно обраховувати за період з 08.05.2013р. по 08.11.2013р. із врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України. Виходячи із розрахунку пені, який надано позивачем, останній визначив період прострочення з 15.08.2013р. по 24.06.2014р., що не узгоджується із вказаними обмеженнями щодо 6-ти місячного строку нарахування пені. Крім того, позивачем не враховані часткові оплати, які відповідач здійснив за період з 30.05.2013р. по 14.08.2013р., в сумі 32 100,00 грн.

Із врахуванням вищевикладеного, судом самостійно проведено нарахування пені згідно наступного розрахунків:

відсоток

граничний строк оплати

строк розрахунку пені

кількість днів прострочки

сума до сплати, грн.

сума пені, грн.

2*ставка НБУ

08.05.2013р.

29.05.2013р.

22

34 100,00

308.30

2*ставка НБУ

31.05.2013р.

02.06.2013р.

3

32 100,00

39.58

2*ставка НБУ

06.06.2013р.

10.06.2013р.

5

28 100,00

56.20

2*ставка НБУ

12.06.2013р.

11.07.2013р.

30

26 100,00

300.33

2*ставка НБУ

13.07.2013р.

22.07.2013р.

10

24 100,00

92.44

2*ставка НБУ

24.07.2013р.

31.07.2013р.

8

23 100,00

70.88

2*ставка НБУ

02.08.2013р.

13.08.2013р.

12

21 100,00

95.96

2*ставка НБУ

15.08.2013р.

08.11.2013р.

86

20 000,00

612.60

Відтак, правомірною суд вважає пеню в розмірі 1 576,29 грн., решта пені в сумі 911,71 грн. заявлена позивачем безпідставно та до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.

Щодо нарахування позивачем 516,22 грн. 3% річних за період прострочення з 15.08.2013р. по 24.06.2014р., судом до уваги приймається таке.

Згідно ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено нарахування позивачем 3% річних та приймаються до уваги наступний розрахунок.

відсоток

граничний строк оплати

строк розрахунку річних

кількість днів прострочки

Сума до сплати

(в грн.)

Сума річних

(в грн.)

3%

15.08.2013р.

24.06.2014р.

314 днів

20 000,00

516,16

За таких обставин, правомірним суд вважає нарахування 3% річних в сумі 516,16 грн., в решті 6 коп. 3% річних, суд вважає за необхідне відмовити, зважаючи на безпідставність такого нарахування. Натомість, належних та допустимих доказів на спростування зазначеного, суду не подано.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 20 000,00 грн. основного боргу, 1 576,29 грн. пені та 516,16 грн. 3% річних. У позові щодо стягнення 911,71 грн. пені та 6 коп. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача у відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „КиївБудРезерв”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Каменяр”, смт. Чемерівці Чемеровецький район Хмельницька область про стягнення 23 004,22 грн., з яких 20 000,00 грн. основного боргу, 2 488,00 грн. пені та 516,22 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Каменяр”, смт. Чемерівці Чемеровецький район Хмельницька область, вул. Щорса,2 (код ЄДРПОУ 22778415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „КиївБудРезерв”, м. Київ, вул. М. Гречка, буд. 3 оф.2 (код ЄДРПОУ 37176868) 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1 576,29 грн. (одна тисяча п’ятсот сімдесят шість гривень 29 коп.) пені, 516,16 грн. (п’ятсот шістнадцять гривень 16 коп.) 3% річних, 1 754,58 грн. (одна тисяча сімсот п’ятдесят чотири гривні 58 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення із відповідача 911,71 грн. пені та 6 коп. 3% річних відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. М.Гречка, 3, оф.2, м. Київ, 04136);

3-відповідачу (вул. Мечникова, 16-А, оф.516, м. Київ, 01601), всім рекоменд. кореспонд.