Ухвала суду № 40136478, 14.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №642/9983/13-к Головуючий у 1 інстанції:Ольховський Є.Б.

Провадження № 11кп/790/600/14 Доповідач: Снігерьова Р.І.

Категорія: ч.1 ст.388 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2014 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Соколенко В.Г., Шабельнікова С.К.

при секретарі - Міхно І.В.

за участю прокурора - Кочетова В.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220510002686 від 27.09.2013 року за апеляційною скаргою представника цивільного позивача, ПАТ «Державний ощадний банк України», Маркевича С.В. на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Вказанним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Харкова, українець, громадянин України, приватний підприємець, проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимий,

визнаний винним в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.388 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 3400 гривень в дохід держави.

Запобіжний захід не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи, 782,40 гривень.

В задоволенні позову ПАТ «Ощадбанк» відмовлено.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_4 визнаний винним в тім, що він достовірно знаючи, що автомобіль «CITROEN», моделі C3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з 31.05.2012 року перебуває під описом та арештом головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківської області ОСОБА_5, з метою забезпечення примусового стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 грошових коштів на користь ПАТ «Ощадбанк» за виконавчим листом №2-1934/11 Ленінського районного суду м. Харкова від 06.03.2012 року, на суму 120 943,42 гривень і будучи попередженим в акті опису і арешту майна від 31.05.2012 року, серії ВП №31873225, про кримінальну відповідальність за незаконні дії з майном, підданим опису і арешту, 31.05.2012 року знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях 46, добровільно отримав автомобіль «CITROEN», модель С3, реєстраційний номер НОМЕР_1, під розпис на відповідальне зберігання.

В період часу, з 31.05.2012 року по 01.03.2013 рік, точна дата в ході досудового слідства не встановлена, ОСОБА_1 умисно, маючи намір на приховування заарештованого та описаного майна з мотивів приховування зазначеного автомобіля від арешту і подальшої реалізації, діючи в своїх особистих інтересах, достовірно знаючи, що автомобіль повинен зберігатися за адресою: АДРЕСА_1 відповідно акту опису та арешту майна, вивіз його з місця зберігання у невстановлене місце, та до теперішнього часу приховує, тобто розпорядився зазначеним майном на свій розсуд, вчинивши незаконну дію з майном, на яке накладено арешт і описано.

Представник цивільного позивача, Маркевич С.В., в поданій апеляційній скарзі просить вирок в частині вирішення цивільного позову АТ «Ощадбанк» змінити та задовільнити позов АТ. В обгрунтування доводів вказує на незаконність та необгрунтованість вироку в цій частині. При цьому зазначає, що судом ОСОБА_1 неналежним відповідачем за цивільним позовом визнано невірно, оскільки автомобіль «CITROEN», який являвся заставним майном за договором кредитування, після його арешту в ході виконавчого провадження за рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 28.11.2011року про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованності за кредитним договором 120 943,42 гривень, був переданний на відповідальне зберігання ОСОБА_1 В рамках виконавчого провадження було проведено оцінку автомобіля, згідно висновку якої його вартість склала 68 650,00 гривень, але в зв'яку з тим, що ОСОБА_1 переховув автомобіль, банк був позбавлений можливості отримати ці кошти від реалізації автомобіля. Вважає, що злочиними діями ОСОБА_1 АТ «Ощадбанк» було завдано майнову шкоду посилаючись на причинно-наслідковий зв'язок між діями засудженого та завданням майнової шкоди АТ.

ОСОБА_1 в запереченні на апеляційну скаргу вказав на законність рішення суду, просить вирок залишити без змін вказавши, що він обгрунтовано визнаний судом неналежним відповідачем, оскільки не знаходився у відносинах з АТ «Ощадбанк». Автомобіль «CITROEN» був переданий йому ОСОБА_8 у тимчасове користування. Він забрав автомобіль зі штрафного майданчика, сплативши штраф, та державному виконавцю 1000 долларів США за зняття з автомобіля арешту. Вкінці липня 2012 року він повернув автомобіль ОСОБА_9

В ході апеляційного розгляду кримінальнгого провадження ОСОБА_1. заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» і звільнення від відбування обраного судом покарання, мотивуючи наявністю на утриманні неповнолітніх дітей, дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно яких він не позбавлений батьківськтий прав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги, просили про застосування до засудженого амністії, прокурора, який не заперечував проти застосування амністії, апеляційну скаргу позивача вважав не підлягаючу задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Розглянувши апеляційну скаргу представника цивільного позивача, ПАТ «Державний ощадний банк України», про зміну вироку і необхідність задоволення їх позову про стягнення з ОСОБА_1 68 650 гривень заподіяної матеріальної шкоди, колегія суду вважає, що вирок суду в цій частині підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду цивільного позову по суті в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На підставі рішення Ленінського райнного суду м.Харкова від 28 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 120943 гривень 42 коп. /т.1 а.с.10/, заборгованності за кредитним договором №2093 від 11.09.2007 року, державним виконавцем, на підставі виконавчого листа був описанний та арештований автомобіль«CITROEN», моделі C3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 /заставне майно/.

Згідно акту опису і арешту від 31.05.20112 року /т.1 а.с.129/, вказаний автомобіль був переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1, який був ознайомнений про кримінальну та матеріальну відповідальність за приховування, чи інші незаконні дії з ввіреним майном. Цим обставинам суд першої інстанції оцінки не дав, мотиви їх відхилення не привів.

Як пояснював ОСОБА_1, заставне майно він передав його власнику, ОСОБА_6 Цивільний позов пред'явлено виключно до ОСОБА_1 В матеріалах кримінального провадження /т.1 а.с.77/ є розписка від 18.11.2011 року про отримання ОСОБА_6 від гр.ОСОБА_12 5000 доларів США за продажу заставного майна, автомобіля «CITROEN», реєстраційний номер НОМЕР_1. Ці обставини також не досліджувалось, тому рішення суду про відмову в задоволені позову ПАТ «Ощадбанк» по мотивам його пред'явлення до неналежного відповідача являється непереконливим.

Апеляційний суд не може прийняти до свого провадження розгляд цивільного позову ПАТ «Ощадбанк» для усунення допущеної неповноти, оскільки процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом потребують залучення до розгляду інших осіб і такий розгляд не передбачений нормами КПК України. При таких обставинах, апеляційна скарга цивільного позивача підлягає частковому задоволенню, в частині скасування судового рішення з вищенаведенних підстав.

Оскільки положення КПК України не регулюють питання подальшого провадження при скасуванні судового рішення в частині розгляду цивільного позову, призначаючи новий розгляд позовної заяви ПАТ «Ощадбанк» колегія керується загальними засадами кримінального провадження, визначеними ст.7 та п.6 ст.9 КПК України.

Поряд з цим, колегія суддів вважає обгрунтованою заяву ОСОБА_1 про застосування до нього амністії та звільнення від відбування призначеного вироком суду покарання.

Згідно п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України: особи, які не позбавлені батьківський прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Із наданих суду копій свідоцтв про одруження та про народження дітей, довідки з місця проживання видно, що на утриманні у ОСОБА_1 перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис №2297 від 11 серпня 2011 року в міськвідділі РАГС м.Харкова, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, актовий запис №418 від 5 липня 2012 року в Червонозаводському відділі ДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Згідно довідки Служби у справах дітей Дзержинського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради №698 від 06.08. 2014 року, питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 служба не иніціювала. Відповідно до ст.12 КК України злочин, за вчинення якого засуджено ОСОБА_1, є злочином середньої тяжкості і вчинений до набрання чинності цим Законом.

При таких обставинах ОСОБА_1 являється суб'єктом застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, який підлягає звільненню від відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника цивільного позивача, ПАТ «Державний ощадний банк України», Маркевича С.В., задоволити частково.

Вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 змінити.

На підставі п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року.

Цей же вирок в частині розгляду цивільного позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, скасувати. Призначити новий розгляд провадження в частині цивільного позову, в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованного Суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

____ _____ _____ Снігерьова Р.І. Соколенко В.Г. Шабельніков С.К.