Ухвала суду № 40132138, 07.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/946/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Горбань Н.І., Файдюк В.В.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сміла-Ліфт» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року за адміністративним позовом Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області до Комунального підприємства «Сміла-Ліфт» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, за ТОВ «Будінформ» обліковується податковий борг має непогашений податковий борг на загальну суму 93 841 грн 91 коп. з податку на додану вартість, який виник згідно наступних документів: податкової декларації з ПДВ від 17.12.2013, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено суму ПДВ за листопад 2013 року в сумі 26 330 грн; податкової декларації від 13.01.2014, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено суму ПДВ за грудень 2013 року в сумі 29 850 грн; податкової декларації від 18.02.2014, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено суму ПДВ за січень 2014 року в сумі 22 665 грн; податкової декларації від 17.03.2014, відповідно до якої відповідачем самостійно визначено суму ПДВ за лютий 2014 року в сумі 15 368 грн. Відповідно до розрахунку боргу заборгованість по сплаті податку на додану вартість становить 93 841 грн. 91 коп.

З метою стягнення таких коштів Смілянської ОДПІ звернулась з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості та те, що відповідачем не надано суду доказів сплати суми заборгованості у добровільному порядку, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі є обґрунтованими.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, положення ст. 67 Конституції України передбачає обов'язок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Відповідно до положень підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України), податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Варто зазначити, що в межах даного позову правомірність прийнятих рішень, вимог суд не оцінює, оскільки це б свідчило про вихід за межі заявлених податковою інспекцією вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вимоги Смілянської ОДПІ є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки сформовані на підставі самостійно поданих відповідачем декларацій, прийнятих є узгодженими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача про часткову сплату заборгованості, як на підставу для скасування рішення першої інстанції, адже така сплата відбулась 05 та 06 травня 2014 року, тобто після ухвалення судового рішення.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сміла-Ліфт» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.І. Горбань,

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Горбань Н.І.

Файдюк В.В.