Ухвала суду № 40132124, 07.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/826/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Горбань Н.І., Файдюк В.В.,

за участю секретаря - Костюченка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2008 №0000052300/0, №0000062300/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 04.04.2008 №1967/10/25-015.

В результаті чого, постановою Господарського суду Київської області від 11.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Фоззі-Фуд» відмовлено.

Однак, в ході касаційного перегляду, Вищим адміністративним судом України встановлено допущення судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального права, у зв'язку з чим постановлено ухвалу від 05.02.2013, якою касаційну скаргу ТОВ «Фоззі-Фуд» задоволено частково, постанову Господарського суду Київської області від 11.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 у справі № А6/383-08 (22-а-34597/08) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглядаючи справу з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, які у свою чергу, відповідно до ст. 277 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-VI (КАС України) є обов'язковими, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зі змісту Акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов висновків щодо приросту балансової вартості запасів та щодо завищення податкового кредиту, а також відсутність чіткого та системного викладу обставин порушення податкового законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 31.10.2007 по 11.12.2007 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі направлення від 31.10.2007 №644 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акт від 18.12.2007 №657/23-2/32294926.

Керуючись висновками акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.01.2008 №0000052300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 304683 грн 78 коп., з яких 252 461 грн 26 коп. - за основним платежем та 52 222 грн 52 коп. сума штрафних санкцій, та від 14.01.2008 №0000062300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31482 грн, з яких 20988 грн - за основним платежем та 10494 грн сума штрафних санкцій.

Аналізуючи обставини та матеріали справи з наданням їм юридичної оцінки, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно, п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансова допомога може бути безповоротною фінансовою допомогою або поворотною фінансовою допомогою.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами п.п.1.22.2 п. 1.22 ст. 1 вказаного Закону.

Згідно з п.п.4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових доходів платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

15 березня 2007 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (позичальник) та ТОВ «Матсневел ГУДЗ ЛЛС» (позикодавець) укладено договір процентної позики №2, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 3000000 грн.

Відповідно до п.2.2 зазначеного Договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 0,1% річних від суми позики.

Пунктом 2.3 договору передбачено нарахування відсотків, яке починається з дати перерахування коштів на поточний рахунок позичальника по день його повного погашення позики на суму щоденного залишку заборгованості за позикою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем отримано від ТОВ «Матсневел ГУДЗ ЛЛС» 5950000 грн в березні 2007 року. В квітні 2007 року зазначена сума позивачем була повернута. При цьому позивач нарахував відсотки на отримані кошти за І квартал 2007 року в сумі 13204,00 грн. та за ІІ квартал 2007 року в сумі 21446,00 грн., що знайшло своє відображення у податковій звітності.

Отже, користування позивачем позикою за Договором процентної позики від 15.03.2007 №2 не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки такий договір передбачав сплату процентів за користування позикою, а тому на суму залишку такої позики не нараховуються умовні відсотки.

Наведена позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 05.02.2013, за якими, кошти отримані позивачем від ТОВ «Матсневел ГУДЗ ЛЛС», не відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги, передбаченої в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки умовами вказаного договору встановлено обов'язок позичальника щодо сплати відсотків.

Що стосується посилання відповідача про не включено до приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2007 року товарних запасів на суму 884565 грн, чим занижено валовий дохід у зв'язку з заниженням приросту запасів у розмірі 221141 грн 25 коп., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З матеріалів справи вбачається, що за перше півріччя 2007 року позивачем подано до податкового органу разом із декларацією з податку на прибуток Додаток К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів».

Так, згідно цього додатку станом на початок 2007 року у позивача обліковувалося запасів на суму 47458327 грн, на кінець звітного періоду станом на 30.06.2007 запаси позивача склали 77398363 грн, приріст балансової вартості запасів становив 29940036 грн.

Разом з тим, під час проведення перевірки відповідачу були надані оборотно-сальдові відомості по рахункам (не завірені мокрими печатками), відповідно до яких станом на 30.06.2007 по рахункам залишки становлять: 20 «Виробничі запаси» - 1226786 грн 43 коп., в тому числі: 201 «Сировина та матеріали» - 1047053 грн 86 коп., 203 «Паливо» - 21213 грн, 207 «Запасні частини» - 2489 грн, 209 «Інші матеріали» - 156030 грн 57 коп., 22 «МПШ» - 545218 грн 45 коп., 281 «Товари на складі» - 76510923 грн 13 коп.

Так, під час процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ТОВ «Фоззі-Фуд» неодноразово наголошував на тому факті, що надані під час перевірки оборотно-сальдові відомості містили не коректні дані. Відповідачу на запит від 06.03.2008 №1323/10/2505 була надана нова оборотно-сальдова відомість за ІІ квартал 2007 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 ТМЦ за ІІ квартал 2007 року, а також було надано реєстр первинних документів за ІІ квартал 2007 року на основі яких формувалася відповідна звітність.

За таких обставин, висновок податкового органу про не включення до приросту балансової вартості запасів за І півріччя 2007 року товарних запасів на суму 884565 грн, чим занижено валовий дохід у зв'язку з заниженням приросту запасів у розмірі 221141 грн 25 коп. є безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, з Акта перевірки неможливо встановити, яким чином особи, які проводили перевірку, вирахували вищезазначену суму розбіжностей та на підставі яких даних вони робили подібні розрахунки, оскільки такі розрахунки в Акті відсутні, як і посилання на конкретні документи при дослідженні яких податковий орган дійшов таких висновків.

Також, на думку судової колегії безпідставними є висновки відповідача, що ТОВ «Фоззі-Фуд» в порушення п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включило до податкового кредиту частку сплаченого (нарахованого) ПДВ з вартості товарів, матеріалів, послуг, робіт, яка відповідає частці використання таких товарів, матеріалів, послуг, робіт в оподатковуваних операціях звітного періоду, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20988 грн. за період з лютого по червень 2007 року, з огляду на наступне.

Згідно положень п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком. що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

В Акті перевірки на стор. 33 податковий орган підтвердив правомірність використання позивачем цієї пільги протягом перевіряємого періоду щодо товарів за кодами: 4818401900 - гігієнічні серветки, підгузники для дорослих, жіночі гігієнічні прокладки; 5601219000 - ватні подушечки; 3307900000 - дитячі зволожені серветки; 4818409900 - підгузники дитячі.

Відповідно до п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Водночас, в Акті перевірки на стор. 34 відповідач підтвердив, що позивач не включав до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, які звільненні від оподаткування згідно ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Отже, враховуючи наведене, а також те, що наведені відповідачем в Акті перевірки у формі таблиці дані щодо завищення позивачем податкового кредиту жодним чином не обґрунтовані, відсутність в акті перевірки опису, яким розраховувалися відсотки неоподатковуваних операцій в загальному обсязі продажу, в чому саме полягає помилка ТОВ «Фоззі-Фуд».

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення порушують охоронювані законом права суб'єкта господарювання, адже прийняті контролюючим органом не у межах та не у спосіб наданих йому повноважень.

Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М. Троян

Судді: Н.І. Горбань,

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Горбань Н.І.

Файдюк В.В.