Ухвала суду № 40131278, 24.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"24" червня 2014 р.Справа № 5023/3985/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

без виклику представників сторін

розглянувши скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на дії Державної казначейської служби України

по матеріалам справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноград до1. Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, смт. Нова Водолага, 2. Головного управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків 3-і особи про які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Нововодолазька районна Державна адміністрація Харківської області, смт. Нова Водолага, 2. Приватне підприємство "Обпромінструмент", м. Харків стягнення 2 343 336,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області в рахунок часткового відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 28,3 центнера врожаю соняшника - 11 866,00 грн. майнової шкоди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2012 року по справі № 5023/3985/12 задоволено клопотання Позивача про призначення судової товарознавчої експертизи, призначено по справі судову товарознавчу експертизу та доручено проведення судової товарознавчої експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Враховуючи, що до господарського суду були повернуті матеріалів справи № 5023/3985/12 разом з висновком судово-товарознавчої експертизи № 9709 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, судом поновлено провадження у справі № 5023/3985/12 та призначеного до розгляду у судовому засіданні на 15 листопада 2012 року.

Від Позивача, 15 листопада 2012 року за вхідним № 18667, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, де просить суд стягнути з Держаного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Харківській області відшкодування майнової шкоди у розмірі - 2 343 336,98 грн. завданої неповерненням 546,1051 тон насіння соняшника, яка прийнята судом до розгляду, яка така, що не суперечить чинному законодавству, ухвалою суду від 15 листопада 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року та Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року, позов задоволено, стягнено з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої неповерненням 546, 1051 тонн насіння соняшника, на суму 2 343 336, 98 грн. з огляду на доведення позивачем протиправності дій державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо зняття арешту, опису і передачі на відповідальне зберігання іншій особі належного позивачу врожаю соняшника, а також неправомірної бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо неповернення позивачу врожаю соняшника після зняття арешту на нього, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та шкодою, завданою позивачу, розмір якої підтверджений висновком експерта (том 5, а.с. 59 - 76, том 6, а.с. 42 - 61, а.с. 165 - 168).

03.01.2013 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення б/н від 29.12.2012 року з клопотанням про розподіл судових витрат у справі №5023/3985/12 (судового збору та суми, яка була сплачена позивачем за проведення судової експертизи) (том 6, а.с. 92 - 93).

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року (суддя Жигалкін І.П.) заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнено з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 609, 50 грн., суму судового збору за уточнення (збільшення) позовних вимог у розмірі 45 257, 24 грн., суму судової експертизи у розмірі 2 948 грн. Судове рішення мотивоване підставністю стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум судового збору, сплачених за подання позову та заяви про збільшення позовних вимог, а також суми, сплаченої за проведення судової експертизи, з огляду на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2012 року у даній справі, яким спір між сторонами вирішено по суті на користь позивача, не вирішувалося питання про розподіл судових витрат згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (том 6, а.с. 104 - 106).

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (далі - скаржник) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 26.02.2013 року та прийняти нове про відмову позивачу у стягненні судового збору та витрат на проведення судової експертизи з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судові витрати позивача з органу державної казначейської служби, яке не вчиняло будь-яких неправомірних дій щодо позивача, якими порушувало б його права та законні інтереси.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пушай В.І., судді: Плужник О.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року у справі №5023/3985/12 - без змін з тих же підстав (том 7, а.с. 55 - 59).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 17.06.2013 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 26.02.2013 року, прийняти нове про відмову позивачу у стягненні судового збору та витрат на проведення судової експертизи з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області в повному обсязі, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм статті 49 ГПК України. При цьому, скаржник зазначив про те, що в оскаржуваних судових рішеннях не вказано норми права, якими суди керувалися встановлюючи особу, з якої необхідно стягнути судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2013 року по справі №5023/3985/12 касаційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2013 року у справі №5023/3985/12 залишено без змін.

До господарського суду Харківської області від ФОП ОСОБА_1 надійшла скарга по справі №5023/3985/12, де просить суд: - визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо повернення ФОП ОСОБА_1 без виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.07.2014 р. зі справи №5023/3985/12 в частині стягнення витрат, пов'язаних з проведенням судової експерти - неправомірними; - визнати бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, яка виразилась у фактичному ухиленні від виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.07.2014 р. зі справи №5023/3985/12 в частині стягнення витрат, пов'язаних з проведенням судової експерти - неправомірною; - зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області забезпечити виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.07.2014 р. зі справи №5023/3985/12 в частині стягнення витрат, пов'язаних з проведенням судової експерти, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету.

Дослідивши скаргу суд дійшов до висновку, що її слід повернути без розгляду, оскільки дана скарга не підлягає розгляду в господарських судах України, з наступних підстав.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України визначено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, де зазначено, що: (1) Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. (2) Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. (3) За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії визначені статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: 1. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. 2. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). 3. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів). 4. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачене виконання рішень іншими органами. (1.) У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. (2.) Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. (3.) Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачений такий спосіб захисту, як подання скарги щодо оскарження дій чи бездіяльності органів Державного казначейства України чи зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на дії Головного управління Державної казначейської служби України без розгляду на 10 (десяти) аркушах, а також поштовий конверт.

Суддя(підпис) І.П. Жигалкін