Рішення № 40131164, 06.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23520/13 06.08.14

За позовомФермерського господарства «Мрія»до1. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаКабінет Міністрів Українипровизнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору орендиГоловуючий суддя Босий В.П.

Судді Бойко Р.В.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:Яковлюк Н.Д., Храпаль М.В.від відповідача 1:не з'явивсявід відповідача 2:Чернілевський В.Г.від третьої особи:Рохманюк Т.А.

Обставини справи:

На розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа №910/23520/13 за позовом Фермерського господарства «Мрія» (надалі - ФГ «Мрія») до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Аквахвиля» (надалі - ТОВ «Зелена Аквахвиля»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем 1 розпорядження «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Зелена Аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» №288 від 15.04.2013 р., є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Крім того, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення №105 від 16.04.2013 р., укладеного між сторонами на підставі оскаржуваного розпорядження.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з поданням сторонами клопотань, необхідністю витребування додаткових доказів, а також зміною складу суду із незалежних від суду причин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Гулевець О.В. (головуюча), Блажівська О.Є., Любченко М.О. та призначено до розгляду на 16.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.07.2014 р. справу №910/23520/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Бойко Р.В., Літвінова М.Є. у зв'язку з перебуванням суддів Гулевець О.В. та Блажівської О.Є. у відпустці, а також судді Любченко М.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 06.08.2014 р.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №304844448.

В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з підстав недоведеності позивачем наявності його порушеного права, на захист якого був поданий даний позов.

Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення по суті спору.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення 5 сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 р. громадянці ОСОБА_12 було видано державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КС №018998, яким посвідчене право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, яка розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 288 від 15.04.2013 р. «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Зелена аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» ТОВ «Зелена Аквахвиля» надано в оренду терміном на 25 років водний об'єкт, площа водного дзеркала якого складає 17,0 га для риборозведення на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району.

16.04.2013 р. між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена аквахвиля» (орендар) було укладено договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення № 105 (надалі - «Договір оренди»).

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку позивача, прийняте розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 288 від 15.04.2013 р. є незаконним та підлягає скасуванню, а Договір оренди, укладений на підставі такого розпорядження, визнанню недійсним.

Зокрема, позивач вказує на те, що спірний водний об'єкт знаходиться у нього в постійному користуванні, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІІ-КС №018998, а відтак не міг бути переданий в оренду ТОВ «Зелена аквахвиля». Крім того позивач зазначає, що єдиним суб'єктом, який має право надавати в користування водні об'єкти загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України, а відтак відповідач 1 діяв з перевищенням наданих повноважень.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.07.2013 р. набрав чинності Закону України «Про аквакультуру», який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Вказаним Законом було внесено зміни до статті 51 Водного кодексу України, яка визначає правові засади користування водними об'єктами на умовах оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Тобто, з набранням чинності Законом України «Про аквакультуру», суб'єктами розпорядження водними об'єктами виступають ті органи влади, які за загальним правилом розпоряджаються земельними ділянками водного фонду відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з приписами ч. 3 та 5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 288 від 15.04.2013 р. ТОВ «Зелена Аквахвиля» надано в оренду терміном на 25 років водний об'єкт, площа водного дзеркала якого складає 17,0 га для риборозведення на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району.

Позивач зазначає, що вказане рішення порушує його право постійного користування таким водним об'єктом, який входить до складу земельної ділянки площею 50,0 га, яка розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення селянського (фермерського) господарства, що була передана йому на підставі рішення 5 сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 р.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, позивач окрім факту порушення оспорюваним розпорядженням норм чинного законодавства України, має також довести суду наявність його порушеного права внаслідок прийняття відповідного рішення.

Позивач зазначає, що водний об'єкт, переданий в довгострокову оренду ТОВ «Зелена Аквахвиля» згідно розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 288 від 15.04.2013 р., знаходився в постійному користуванні ФГ «Мрія» на підставі рішення 5 сесії ХХІІІ скликання Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 р. та державного акту на право постійного користування землею ІІІ-КС №018998.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (чинного, на момент видачі державного акту на право постійного користування землею ІІІ-КС №018998) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

За змістом частини 5 вказаної статті на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Таким чином, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з метою утворення фермерського господарства надавався згідно приписів Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» на ім'я його голови.

Вказаним рішенням Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області від 16.02.1999 р. земельну ділянку площею 50,0 га, яка розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, було передано громадянці ОСОБА_12 в постійне користування.

Позивач вказує, що ОСОБА_12 отримала земельну ділянку площею 50,0 га як голова ФГ «Мрія» та з метою подальшого оформлення такого фермерського господарства як юридичної особи, в користування якого і було передано таку земельну ділянку.

В той же час суд відзначає, що державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КС №018998 був виданий Києво-Святошинською районною радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 10.09.2001 р., а обрано головою ФГ «Мрія» ОСОБА_12 було лише 17.11.2001 р., тобто через 2 місяці після посвідчення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відтак суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 50,0 га, яка розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, була отримана в постійне користування громадянкою ОСОБА_12 як фізичною особою, а не як головою ФГ «Мрія».

Більш того, твердження позивача про те, що оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається до реєстрації юридичної особи - фермерського господарства, саме фізична особа отримала в користування таку земельну ділянку судом не приймається до уваги з огляду на таке.

Як було встановлено судом, акт на право постійного користування землею ІІІ-КС №018998 був виданий громадянці ОСОБА_12 10.09.2001 р.

При цьому, наявним в матеріалах справи Статутом СФГ «Мрія» та витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17522576 від 07.11.2013 р. підтверджується факт здійснення державної реєстрації юридичної особи позивача 10.09.1993 р., тобто через 8 років після реєстрації юридичної особи.

Таким чином, на момент отримання ОСОБА_12 акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою позивач як юридична особа вже був зареєстрований, що спростовує його твердження про неможливість створення фермерського господарства до моменту отримання спірної земельної ділянки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що земельна ділянка 50,0 га, яка розташована на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району, та до складу якої входить оспорюваний водний об'єкт, знаходиться в постійному користуванні фізичної особи, а доказів передання такого об'єкту в користування саме ФГ «Мрія» позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відтак, суд здійснює захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а обов'язковою умовою для захисту такого права чи інтересу є існування відповідного порушення на момент звернення до суду із позовом.

В той же час, судом не встановлено, а позивачем належним чином не доведено існування порушення прав позивача внаслідок прийняття Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження № 288 від 15.04.2013 р. «Про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту ТОВ «Зелена аквахвиля» на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», а також укладення між відповідачами Договору оренди.

За таких обставин, відсутні підстави вважати наявними порушені права позивача, що згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України виключає можливість задоволення позову шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 288 від 15.04.2013 р. та визнання недійсним договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення №105 від 16.04.2013 р.

Крім того суд відзначає, що якщо фізична особа ОСОБА_12 вважає, що її права порушені внаслідок прийняття Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження № 288 від 15.04.2013 р. та укладення договору оренди водного об'єкту загальнодержавного значення №105 від 16.04.2013 р., вона не позбавлена можливості звернутися до місцевого загального суду з відповідним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Мрія» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді Р.В. Бойко

М.Є. Літвінова