Рішення № 40131125, 04.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10998/14 04.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Династія»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар»простягнення 15 272,23 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Карабан Є.П.;від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Династія» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Династія») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» (надалі - ТОВ «Масіс Сар») про стягнення 15 272,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки № 04-0513К від 22.05.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14 128,36 грн. Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 920,86 грн., інфляційних у розмірі 10,50 грн. та 3 % річних у розмірі 212,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.06.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. справу передано для розгляду судді Бойко Р.В. у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В. та призначено до розгляду на 04.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 68, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18870023 від 19.06.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2013 р. між ТОВ «Торговий дім «Династія» (постачальник) та ТОВ «Масіс Сар» (покупець) було укладено договір поставки № 04-0513К (надалі - Договір) та додаткову угоду № 1 до договору поставки № 04-0513К, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно з п. 2.6 Договору право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати поставлений та реалізований товар за цінами, зазначеними у відповідності до специфікації в рахунках-фактури та/або видаткових накладних (з урахуванням постійної знижки в розмірі 5% від цін, зазначених в специфікації) кожні 14 календарних дні по мірі реалізації товару з одночасним наданням письмового звіту (допускається надання по e-mail) про залишки нереалізованого товару. Постачальник має право перевіряти об'єктивність надаваних звітів шляхом огляду місць зберігання товару з дозволу продавця та за присутністю його представника або за посередництвом власних мерчендайзерів, якщо товар перебуває в торговому залі. В разі ненадання покупцем постачальникові письмового звіту про залишки нереалізованого товару, так само як і ненадання постачальникові можливості перевірити об'єктивність надаваних покупцем звітів про залишки нереалізованого товару шляхом огляду місць його зберігання, сторони погоджуються вважати такі факти кінцевим днем реалізації поставленого до цього дня товару.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 14 128,36 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні № РН-0524001 від 24.05.2013 р. на суму 2601,53 грн., № РН-0524003 від 24.05.2013 р. на суму 1268,62 грн., № РН-0524002 від 24.05.2013 р. на суму 1132,27 грн., № РН-0613005 від 13.06.2013 р. на суму 1142,27 грн., № РН-0614008 від 14.06.2013 р. на суму 432,86 грн., № РН-0618016 від 18.06.2013 р. на суму 1358,02 грн., № РН-0731008 від 31.07.2013 р. на суму 953,03 грн., № РН-0710009 від 10.07.2013 р. на суму 2614,22 грн., № РН-0925005 від 25.09.2013 р. на суму 1222,94 грн., № РН-0925006 від 25.09.2013 р. на суму 1402,60 грн.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 14 128,36 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплачувати поставлений та реалізований товар кожні 14 календарних дні по мірі реалізації товару з одночасним наданням письмового звіту про залишки нереалізованого товару.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем відповідачеві, а також факт реалізації товару відповідачем, оскільки відповідачем не доведено залишків нереалізованого товару (зокрема, відповідачем не надано ні позивачеві, ні суду даних щодо залишків нереалізованого товару), з огляду на що відповідно до умов договору, а саме п. 4.3 договору, відповідач має оплачувати товар кожні чотирнадцять календарних днів з моменту реалізації.

Враховуючи поставку товару 24.05.2013 р., 13.06.2013 р., 14.06.2013 р., 18.06.2013 р., 10.07.2013 р., 31.07.2013 р., 25.09.2013 р. та не надання відповідачем звітів про залишки нереалізованого товару, у відповідача виник обов`язок по оплаті поставленого товару до 07.06.2013 р., 27.06.2013 р., 28.06.2013 р., 02.07.2013 р., 24.07.2013 р., 14.08.2014 р. та 09.10.2013 р. відповідно (тобто, кінцеві дати реалізації в розумінні положень п. 4.3 Договору).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 14 128,36 грн., а строк його виконання на момент розгляду справи настав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 14 128,36 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 920,86 грн., інфляційних у розмірі 10,50 грн. та 3 % річних у розмірі 212,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 08.06.2013 р. по 11.04.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарський відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до п. 6.7 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 920,86 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 10,50 грн. та 3 % річних у розмірі 212,51 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Династія» про стягнення з ТОВ «Масіс Сар» 14 128,36 грн. - основного боргу, 920,86 грн. - пені, 10,50 - інфляційних та 212,51 грн. - 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Династія» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Масіс Сар» (03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 68; ідентифікаційний код 37559513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Династія» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14; ідентифікаційний код 38118770) заборгованість у розмірі 14 128 (чотирнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 36 коп., пеню у розмірі 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 86 коп., інфляційні у розмірі 10 (десять) грн. 50 коп., 3 % річних у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2014 р.

Суддя В.П. Босий