Постанова № 40129887, 02.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4098/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю сторін:

представника позивача - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за позовом Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2171,72 грн., суд, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2014 року до суду надійшов адміністративний позов Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2171,72 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі "Мороз та інші проти України" зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи за його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа "Мороз та інші проти України").

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зареєстровано Роздільнянською райдержадміністрацією Одеської області 06.02.1994 року відповідно до витягу з ЄДР (а.с.9) та взято на податковий облік, як платника податків Роздільнянською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 03.02.1995 року за № 14 (а.с.11).

ФОП ОСОБА_1 є платником податків передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI ( із змінами і доповненнями), яким пунктом 1.1 ст.1 встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування,платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб підчас здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно довідки Роздільнянської ОДПІ в Одеській області від 06.06.2014р. № 6093/10/15-24-25 станом на 06.06.2014 р. ФОП ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в сумі 2171,72 грн., а саме: - по орендній платі з фізичних осіб ( код платежу 13050588) - сума боргу складає 534,64 грн., в т.ч.: по осн. платежу в сумі - 534,64 грн., який виник згідно податкової декларації № 1300004707 від 15.04.2013 року на загальну суму 341,60 грн. (залишок боргу - 278,44 грн.), податкової декларації № 9008864374 від 20.02.2014 року на загальну суму 1024,50 грн. (залишок боргу - 256,20 грн.); - по орендній платі з фізичних осіб ( код платежу 13050586) - сума боргу складає 1533,75 грн., в т.ч.: по осн. платежу в сумі - 1533,75 грн., який виник згідно податкової декларації № 1300009002 від 30.08.2013 року на загальну суму 1124,75 грн. (залишок боргу - 1124,75 грн.), податкової декларації № 9008860351 від 20.02.2014 року на загальну суму 613,50 грн. (залишок боргу - 409,00 грн.); - по орендній платі з фізичних осіб ( код платежу 13050585) - сума боргу складає 103,33 грн., в т.ч.: по осн. платежу в сумі - 103,33 грн., який виник згідно податкової декларації № 11437 від 12.10.2012 року на загальну суму 7822,60 грн. (залишок боргу - 103,33 грн.).

Роздільнянською ОДПІ в Одеській області 18.03.2014 р. на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено податкову вимогу від 18.03.2013 р. за № 152-25, яка отримана відповідачем особисто 27.03.2014 року.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи, відповідачем у добровільному порядку сума вказаної заборгованості не погашена.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Конституцією України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 36.1 та 36.2 статті 36 Податкового кодексу України встановлюється обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та (або) сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою плати за землю.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плата за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (ст. 288 ПК України).

Згідно п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.1. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. (п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.п. 287.1, 287.3, 287.4 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України ,у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Суд зазначає, що приписи ст. 95 Податкового кодексу України визначають, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Положеннями пп. 20.1.19 та пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також застосувати до платників фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та (або) податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 28 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7,8, 9, 14, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2171,72 грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_5) податковий борг в сумі 2171,72 грн., а саме по орендній платі з фізичних осіб ( код платежу 13050588) в сумі 534,64 грн. на р/р 33216815700388 в УДКСУ у Роздільнянському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37958382 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, по орендній платі з фізичних осіб ( код платежу 13050586) в сумі 1533,33 грн. на р/р 33218815700386 в УДКСУ у Роздільнянському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37958382 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, по орендній платі з фізичних осіб ( код платежу 13050585) в сумі 103,33 грн. на р/р 33219815700385 в УДКСУ у Роздільнянському районі Одеської області МФО 828011 код отримувача 37958382 банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.М.Токмілова

02 серпня 2014 року.