Постанова № 40129832, 18.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2014 р. Справа № 804/8488/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Зарвія І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС» (далі - ТОВ «БІФЛЕКС», позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської ОДПІ щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року ТОВ «БІФЛЕКС» (код ЄДРПОУ 38873279) податковою звітністю;

- зобов'язати Дніпропетровську ОДПІ визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року податковою звітністю ТОВ «БІФЛЕКС», прийняти її до обліку та включити декларацію з ПДВ до баз даних Міністерства доходів і зборів України;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської ОДПІ щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року засобами електронного зв'язку в електронній формі ТОВ «БІФЛЕКС»;

- зобов'язати Дніпропетровську ОДПІ відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності ТОВ «БІФЛЕКС»;

- встановити судовий контроль в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «БІФЛЕКС» подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2014 року засобами електронного зв'язку в електронній формі, які не були прийняті податковим органом, натомість позивач отримав квитанцію № 1 від 17.06.2014 року у якій зазначено, що документ не прийнятий, оскільки в ньому виявлені помилки, а саме: можливо відсутній договір МДСУ. Але позивач зазначає, що такий договір в нього є, і на підставі цього договору № 374/013 від 14.10.2013 року, ТОВ «БІФЛЕКС» неодноразово подавало податкову звітність засобами електронного зв'язку до відповідача і вона була прийнята. Позивач вказує, що ним, з метою своєчасного подання податкової звітності, наступного дня - 18.06.2014 року до відповідача податкова звітність (податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2014 року) була направлена поштовим відправленням - рекомендованим листом з повідомленням про вручення шляхом пріоритетної кур'єрської доставки. Але цей лист повернувся до позивача, в зв'язку з відмовою відповідача від його одержання, так як платник податку знаходиться у чорному списку. Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними та порушують його права та законі інтереси, а також порушують встановлений порядок подання податкової звітності, встановлений ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання, призначені на 14.07.2014 р. та 18.07.2014 р. не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення ухвали про відкриття провадження у справі, копії адміністративного позову та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 14.07.2014 р. та факсограмою про направлення на адресу відповідача засобами факсимільного зв'язку повістки про виклик у судове засідання, призначеного на 18.07.2014 р. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки відповідач не повідомив, жодних клопотань, заяв, заперечень проти позову до суду не надав. Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно інформації з Витягу Державної реєстраційної служби України, ТОВ «БІФЛЕКС» зареєстровано 03.09.2013 року, взято на податковий облік у Дніпропетровській ОДПІ 04.09.2013 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.10.2013 року № 200144299, зареєстрована адреса місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вулиця 8 березня, б.23.

17 червня 2014 року ТОВ «БІФЛЕКС» було подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2014 року засобами електронного зв'язку в електронній формі. Але ці документи податкової звітності не були прийняті податковим органом, на що позивач отримав квитанцію № 1 від 17.06.2014 року у якій зазначено, що документ не прийнятий, оскільки в ньому виявлені помилки, а саме: можливо відсутній договір МДСУ.

З метою своєчасного подання податкової звітності, наступного дня - 18.06.2014 року позивач направив до відповідача поштовим відправленням - рекомендованим листом з повідомленням про вручення шляхом пріоритетної кур'єрської доставки заяву № 18/06-01 та податкову звітність (податкову декларацію з ПДВ за травень 2014 року, додаток № 1 до декларації з ПДВ за травень 2014 року, додаток № 5 до декларації з ПДВ за травень 2014 року, додаток № 8 до декларації за ПДВ за травень 2014 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за травень 2014 року, копія податкової накладної № 24 від 17.04.2014 року, копія видаткової накладної № 76 від 17.04.2014 року, лист № 18/06 від 18.06.2014 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2014 року, додаток № 5 уточнюючий за червень 2014 року). Опис вкладення до цього листа доданий до матеріалів справи.

Проте, зазначений лист повернувся до позивача у зв'язку з відмовою відповідача від його одержання, з зазначенням причини відмови - платник податку знаходиться у чорному списку.

Позивач, вважаючи, що дії відповідача порушують його права та законі інтереси щодо подання податкової звітності та є неправомірними, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 49.1 та п. 49.3 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 49.5 ст. 49 цього Кодексу у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно положеннями п. 48.1, п. 48.3, п. 48.4, 48.7 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;

- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Як передбачено абзацем 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Підпунктом 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПК України визначено, що повідомлення є юридичною формою рішення про можливість його оскарження.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за № 320/15011 (далі - Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п .2 Інструкції, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Судом встановлено, що 14.10.2013 р. між ТОВ «Біфлекс» та Дніпропетровською ОДПІ області було укладено договір про визнання електронних документів № 374/2013, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих ТОВ «Біфлекс» в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно п. п. 3 п. 6 цього договору, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до Дніпропетровської ОДПІ нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Судом також встановлено, що строк чинності посилених сертифікатів відкритих ключів ТОВ «Біфлекс» спливає лише 11.09.2015 р., що підтверджується оглянутими у судовому засіданні оригіналами сертифікатів.

Як зазначалося вище, 17.06.2014 р. ТОВ «Біфлекс» на підставі наявності договору про визнання електронних документів від 14.10.2013р. № 374/2013 було подано до Дніпропетровської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року засобами електронного зв'язку в електронній формі.

Відповідно до квитанції №1 від 17.06.2014 р. означена податкова звітність була доставлена до контролюючого органу 17.06.2014 р. о 20 год. 30 хв., однак не прийнята через виявлені помилки, а саме: для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті, оскільки можливо відсутній договір з МДЗУ.

При цьому, п. 7.3, п. 7.4 та п. 7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п. 7.6 Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Судом встановлено, що друга квитанція, в якій би значилося про наявність помилок у поданій позивачем податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2014 року, ТОВ «Біфлекс» не надсилалася.

Проаналізувавши викладені норми, суд вважає електронні повідомлення від 17.06.2014 року, направлені Дніпропетровською ОДПІ до позивача з використанням програмного забезпечення для інформування та подання звітності «Єдиного вікна подання електронної звітності» відмовою контролюючого органу у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за травень 2014 р. та уточнюючого розрахунку.

Ці повідомлення про відмову у прийнятті податкових декларацій не містять, крім посилань на те, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті в зв'язку можливою відсутністю договору з МДЗУ, жодних більш конкретних посилань на те, в чому саме полягає порушення норм законодавства.

Зважаючи на вищенаведене та враховуючи порушення відповідачем приписів Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку в частині не надіслання позивачеві квитанції № 2, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій Дніпропетровської ОДПІ щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року ТОВ «Біфлекс», поданої у електронному вигляді засобами електронного зв'язку, а отже про задоволення цієї частини позовних вимог.

Судом також встановлено, що у зв'язку із не прийняттям Дніпропетровською ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року ТОВ «Біфлекс», поданої в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, позивач подав до відповідача означену звітність у паперовому вигляді кур'єрською службою з описом вкладення до цінного листа, але зазначений лист було повернуто позивачу з зазначення наступної підстави: «Відмова від одержання - ПП знаходиться у чорному списку».

Суд вважає за необхідне зауважити, що підстави для відмови у одержанні податкової звітності платника податків як «платник податків знаходиться у чорному списку» норми ПК України не містять.

Під час судового розгляду судом досліджені звітна та звітна нова декларації з податку на додану вартість за травень 2014 р. з додатками. Суд звертає увагу на те, що декларації оформлені відповідно до приписів чинного законодавства, містять обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб та печатку підприємства.

Судом також встановлено, що Дніпропетровська ОДПІ письмового повідомлення про відмову з посиланням на конкретні обставини та/або правові норми щодо причин відмови у прийнятті податкової декларації за травень 2014 року та уточнюючих розрахунків ні до позивача, ні до суду не направила.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії Дніпропетровської ОДПІ щодо невизнання податковими декларацій ТОВ «БІФЛЕКС» з податку на додану вартість за травень 2014 р. звітної та звітної нової, які містили всі обов'язкові реквізити є протиправними, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Дніпропетровської ОДПІ щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року ТОВ «БІФЛЕКС» податковою звітністю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання декларації ТОВ «БІФЛЕКС» з податку на додану вартість за травень 2014 р. звітної такою, що подана у момент фактичного її отримання, тобто 17.06.2014 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що податкова декларація повинна бути прийнята податковим органом вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України, а саме з дати її фактичного подання. В такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права повинні бути відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року N 1503/12/13-12.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Оскільки відмова у прийнятті поданої декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації відповідно до п.п.49.12.1 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

З огляду на наведене, керуючись приписами ч. 2 ст. 11 та абз. 10 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, відповідно до яких позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, поданої позивачем, як податкової звітності, прийняти її до обліку та включити декларацію до баз даних Міністерства доходів і зборів України. Це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, так як спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для цього, суд визнає протиправною відмову відповідача у визнанні податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року ТОВ «БІФЛЕКС», а також визнає цю декларацію прийнятою відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 17 червня 2014 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Дніпропетровської ОДПІ відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «БІФЛЕКС» з податку на додану вартість за травень 2014 р. звітної з додатками в електронних базах даних податкової звітності, то суд зауважує наступне.

Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України 14.06.2012 р. № 516, встановлено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Окрім того, відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі - Порядок № 765) супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску здійснюється територіальними органами Міндоходів відповідно до функціональних повноважень.

Згідно з п. 11 розділу 1 Порядку № 765, за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Пунктом 1 розділу 2 Порядку № 765 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до п. 16 розділу 2 Порядку № 765 посадовими особами ГУ Міндоходів на підставі даних інтегрованої картки щороку станом на 1 січня здійснюється інвентаризація взаєморозрахунків за кожним платником та оформлюється акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку, відкритому на ім'я ГУ Міндоходів, обидва примірники якого направляються листом з повідомленням про вручення платнику податків для узгодження суми залишку. Протягом 30 днів з дати складання ГУ Міндоходів акта про звірення залишків перший примірник, підписаний платником, повинен бути повернений ГУ Міндоходів.

Наведені вище положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

З огляду на викладене, а також з метою захисту порушених прав підприємства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Дніпропетровської ОДПІ відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині встановлення судового контролю в порядку ст. 267 КАС України, задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення такого контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

За таких обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що контролюючим органом без достатніх правових підстав відмовлено позивачу у прийнятті податкової звітності (податкових декларацій за травень 2014 року та уточнюючих розрахунків), а також у визнанні зазначеної податкової звітності, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

В позовній заяві позивач також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції від 18.06.2014 р. № 9055.575.1 у розмірі 73, 08 грн. підлягає частковому стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, а саме у розмірі 36, 54 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо невизнання декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС» (код ЄДРПОУ 38873279) податковою звітністю.

Зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року податковою звітністю товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС», прийняти її до обліку датою її фактичного отримання 17 червня 2014 року та включити декларацію з ПДВ до баз даних Міністерства доходів і зборів України.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за травень 2014 року засобами електронного зв'язку в електронній формі товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС».

Зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію у Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «БІФЛЕКС».

В задоволенні решті адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфлекс» судовий збір у розмірі 36, 54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 липня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса