Постанова № 40129414, 06.08.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р. Справа № 909/428/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р. І.

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача не з'явився

відповідач не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

на рішення господарського суду Івано-Франківської області області від 12.06.2014 року, суддя Кобрин О.М., у справі № 909/428/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех", вул. Енергетиків, 1, с. Хотів, Київська область, 08171

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

про стягнення заборгованості в сумі 520 304,58 грн., з яких: 500 550,00грн. - основного боргу, 500,55грн. - індексу інфляції та 19 254,03 грн. - 3% річних за невиконання умов договору №2012_К_49ЕN / А201206172 від 25.12.12,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 року в справі № 909/428/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення заборгованості в сумі 520 304,58 грн., з яких: 500 550,00грн. - основного боргу, 500,55грн. - індексу інфляції та 19 254,03 грн. - 3% річних за невиконання умов договору №2012_К_49ЕN / А201206172 від 25.12.12 - задоволено.

Стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех 500 550,00грн. - основного боргу; 500,55грн. - індексу інфляції; 19 254,03 грн. - 3% річних та 10 406,10грн. - судового збору.

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех", не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 року в справі № 909/428/14, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити доповнивши його наступним реченням: - «До завершення монтажних робіт по збиранню ємностей та підписання між ТОВ «Карпатнафтохім» та ТОВ "Джурбі Вотер Тех" акту відновлення зовнішньої поверхні хімзахисного покриття ємностей TW-11/1, TW-11/2, TW-12/1, TW-12/2 водопідготовки котельної, відстрочити виконання рішення в частині стягнення з ТОВ «Карпатнафтохім» на користь ТОВ "Джурбі Вотер Тех" боргу в сумі 500 550,00грн., 3% річних в сумі 19 254,03 грн., та індексу інфляції 500,55грн.». Зі змістом вбачається, що апелянт наводить підстави для застосування апеляційним судом відстрочки виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Зокрема зазначає, що позивачем було доставлені ємкості в розібраному вигляді, хімзахист обладнання проведено неякісно і без усунення вищенавказаних зауважень не може бути прийняте в експлуатацію. Окрім того, апелянт вказав, що суд не врахував ту обставину, що в даний момент у апелянта виник значний дефіцит коштів.

Відзиву на дану апеляційну скарг не надходило.

Сторони участі уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлений про час та місце судового розгляду.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" без задоволення з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джурбі Вотер Тех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" ради укладено договір №2012_К_49ЕN / А201206172 від 25.12.12.

Згідно п. 1.2 вказаного вище договору позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідачу (покупцю) обладнання - накопичувальні ємності для води об'ємом 100м.куб., а відповідач прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що детальна специфікація товару, а також кількісні характеристики товару представлені у додатку №1 - специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору здійснив поставку обладнання - накопичувальні ємності для води об'ємом 100м.куб., що підтверджується видатковою накладною №1-00001015 від 27.12.2012 р. та довіреністю №456 від 27.12.2012 р. Копії даних документів знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви.

Згідно п. 2.2, ціна товару представлена у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору на момент його підписання складає 500 550,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 83 425,00 грн.

Пунктом 2.4 передбачено, що ціна товару сплачується відповідачем (покупцем) на користь позивача (продавця) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача за наданими реквізитами протягом п'яти робочих днів з моменту поставки товару, згідно п. 6.2, а саме: позивач зобов'язується передати товар відповідачу протягом семи робочих днів з моменту підписання договору.

Пунктом 4.6 договору визначено, що датою передачі товару вважається дата отримання товару відповідачем відповідно видаткової/товарно-транспортної накладної.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором №2012_К_49ЕN / А201206172 від 25.12.12. не виконав, борг за поставлене позивачем обладнання в сумі 500 550,00 грн. не сплатив. Наведені доводи апеляційної скарги про неякісне постачання продукції не знайшло підтвердження в судовому засіданні, оскільки жодних зауважень з приводу одержаного товару відповідач не зазначав.

Крім того, за порушення грошового зобов'язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 500,55грн. - інфляційних втрат та 19 254,03 грн. - 3% річних.

Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить 520 304,58 грн., з яких: 500 550,00грн. - основного боргу, 500,55грн. - індексу інфляції та 19 254,03 грн. - 3% річних.

Позивач направив відповідачу претензію вих.№У-2013-488 від 04.12.13, в якій просить негайно погасити борг в розмірі 500 550,00грн. Доказ направлення відповідачу даної претензії знаходиться в матеріалах справи.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач всупереч умовам договору не оплатив грошові кошти за поставлене обладнання, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі в розмірі 500 550,00грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Сума основного боргу становить 500550, 00 грн., відповідач, згідно договору, повинен був її сплатити до 05.01.2013 року, відтак період прострочення з 05.01.2013 року по 05.07.2013 року. Перевіривши розрахунок, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу 500,55грн. - інфляційних втрат та 19 254,03 грн. - 3% річних (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за продукцію.

Щодо твердження в апеляційній скарзі відповідача, про відстрочку виконання рішення суду до завершення монтажних робіт по збиранню Ємностей ТW-11/1, ТW-11/2, ТW-12/1, ТW-12/2 водопідготовки котельної колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав у відстрочці виконання рішення суду, оскільки апелянтом, не надано суду, та не міститься в матеріалах справи, жодних доказів, які б вказували на дефіцит коштів, зменшення виробництва, відсутність замовлень. Отже, на підставі вищенаведеного колегія судідв відмовляє у відстрочці виконання рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 року в справі № 909/428/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.08.2014 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Марко Р. І.