Рішення № 40129375, 08.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2014 р.Справа № 916/2202/14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР"

до відповідача: державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 492 864,23 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Чесноков І.Є., довіреність від 25.11.2013р.

Від відповідача: Кіташевський Д.А., довіреність №8 від 02.01.2014р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.06.2014р. до 12 год. 20 вх. 07.07.2014р., з 07.07.2014р. до 12 год. 00 хв. 21.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Одеська залізниця" 492 864,23 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2014р. позовну заяву (вх.№2231/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2202/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

04.07.2014р. позивач подав суду із заявою про уточнення позовних вимог (вх.№17374/14), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 464 600,00 грн. - основного боргу, 20 104,62 грн. - пені, 33 569,21 грн. - інфляційного збільшення, 3 264,82 грн. - 3% річних, яка судом прийнята до розгляду.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-3156/14 від 31.07.2014р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 21.08.2014р.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визначає та просить суд відмовити у їх задоволенні, однак письмовий відзив до суду не надав.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04 березня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР" (Виконавець) та державним підприємством "Одеська залізниця" (Замовник) було укладено договір на охорону, згідно умов п.п.1.1. Договору, Виконавець надає послуги з охорони об'єктів та території структурних підрозділів Замовника, а Замовник сплачує за надані послуги за цінами, які зазначені у калькуляції, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (Додаток №1). Ціни на роботи встановлюються у національній валюті України.

Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець зобов'язується забезпечити перепускний режим та охорону товарно-матеріальних цінностей, відокремлених приміщень, будівель, об'єктів (далі - "об'єкт"), які перераховані у Дислокації Замовника. Перелік об'єктів, що підлягають охороні наведено в Додатку №2.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Договору встановлено, що Замовник сплачує послуги Виконавця щомісячно протягом 30 банківських днів з дати підписання акту наданих послуг за фактично відпрацьовані години у попередньому місяці. Загальна сума послуг з 01 березня по 31 грудня 2013 року складає 3 855 600, 00 грн. (три мільйони вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч шістсот грн. У т.ч. ПДВ 642 600, 02 грн.). Розрахунок вартості послуг з охорони об'єктів структурних підрозділів служби вагонного господарства наведено в Додатку №3. Розрахунок за надані послуги з охорони об'єктів структурних підрозділів служби вагонного господарства здійснюються протягом 30 банківських днів з дати підписання акту виконання робіт за фактично відпрацьовані години, які від імені Замовника підписують начальники вагонних депо служби вагонного господарство, на балансі яких знаходяться об'єкти охорони.

Здача-приймання наданих послуг здійснюється за місцем надання послуг, зі складаним відповідного прийому наданих послуг, що підписується сторонами або їх уповноваженими представниками. Від імені Замовника акти підписують начальники вагонних депо.

Зі змісту п.6.1. Договору вбачається, що у разі затримки надання послуг або надання послуг не в повному обсязі, заявленому Замовником, Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період за який нараховується пеня) від суми не наданих послуг за кожен день затримки.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє по 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до остаточного його виконання. Оплати по Договору нараховується з дня виставлення охорони (п.10.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору позивач відповідачу надав послуги охорони на загальну суму 464 600,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №35 від 31.01.2014р. на суму 52 080,00 грн., №36 від 31.01.2014р. на суму 13 020.00 грн., №37 від 31.01.2014р. на суму 52 080,00 грн., №38 від 31.01.2014р. на суму 52 080,00 грн., №39 від 31.01.2014р. на суму 26 040,00 грн., №40 від 31.01.2014р. на суму 39 060,00 грн., №41 від 31.01.2014р. на суму 26 040,00 грн., №42 від 31.01.2014р. на суму 13 020,00 грн., №43 від 31.01.2014р. на суму 13 020,00 грн., №44 від 31.01.2014р. на суму 13 020,00 грн., №45 від 31.01.2014р. на суму 13 020,00 грн., №46 від 31.01.2014р. на суму 13 020,00 грн., №47 від 31.01.2014р. на суму 52 080,00 грн., №48 від 31.01.2014р. на суму 13 020,00 грн., №149 від 28.02.2014р. на суму 47 040,00 грн., №150 від 28.02.2014р. на суму 11760,00 грн., №151 від 28.02.2014р., №152 від 28.02.2014р. на суму 47 040,00 грн., на суму 153 від 28.02.2014р. на суму 23 520,00 грн., №154 від 28.02.2014р. на суму 23 520,00 грн., №155 від 28.02.2014р. на суму 35 280,00 грн. №156 від 28.02.2014р. на суму 11 760,00 грн., №157 від 28.02.2014р. на суму 11 760,00 грн., №158 від 28.02.2014р. на суму 11 760,00 грн., №159 від 28.02.2014р. на суму 11 760,00 грн., №160 від 28.02.2014р. на суму 11 760,00 грн., №161 від 28.02.2014р. на суму 47 040,00 грн., №162 від 28.02.2014р. на суму 11 760,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у державного підприємства "Одеська залізниця" виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 464 600,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на охорону від 04.03.2014р. в частині оплати вартості отриманих послуг і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг з охорони не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 464 600,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу, заявлена позивачем в розмірі 464 600,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 104,61 грн. - пені, 33 569,21 грн. - інфляційного збільшення, 3 264,82 грн. - 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 20 104,62 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату отриманих послуг, при цьому судом встановлено що наданий позивачем розрахунок пені здійснені належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її розмір, в сумі 2 000,00 грн.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 36% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в річних в сумі 3 264,82 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення, суд зазначає наступне:

Інфляційне збільшення є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційного збільшення, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційного збільшення в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 33 569,21 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР", у зв'язку з чим стягненню з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь позивача підлягає сума основного боргу за отримані послуги за договором охорони, встановлена судом в розмірі 464 600,00 грн., пені в розмірі 2 000,00 грн., інфляційного збільшення в розмірі 33 569,21 грн., 3% річних в розмірі 3 264,82 грн. В іншій частині заявлених позивачем позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 10 430,77 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР" - задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРЮОФОП 01071315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "ВЕКТОР" (01030, Київська обл., м. Київ, вул. Пирогова, буд. 2/37, код ЄДРЮОФОП 37616546) 464 600 (чотириста шістдесят чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - пені, 33 569 (тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 21 коп. - інфляційного збільшення, 3 264 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 82 коп. - трьох процентів річних, 10 430 (десять тисяч чотириста тридцять) грн. 77 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.08.2014р.

Суддя Цісельський О.В.