Ухвала суду № 40126973, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року м. Київ К/9991/48716/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року

у справі № 2а-17964/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне підприємство «Фенікс»

до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання частково нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельне підприємство «Фенікс» (далі - ТОВ «ВТП «Фенікс»; позивач) до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ Волинської області; відповідач) задоволено. Визнано нечинним рішення № 0001552303-13311/23-409 від 26 грудня 2008 року в частині застосування до ТОВ «ВТП «Фенікс» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 335 363,05 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Володимир-Волинська ОДПІ Волинської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Волинській області проведено перевірку господарської одиниці, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0490/03/20/23/13348242 від 12 грудня 2008 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «ВТП «Фенікс» пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з підстав проведення розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 67 072,61 грн. при наданні в оренду торгівельних площ без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001552303-13311/23-409 від 26 грудня 2008 року, яким до позивача за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 335 363,05 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, поняття плати за орендоване майно не є тотожним із поняттям оплати наданих послуг, а відтак розрахунки позивача з орендарями приміщень (торгівельних площ) не підлягають проведенню із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з огляду на те, що такі операції здійснюються не в сфері послуг.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.