Ухвала суду № 40126968, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року м. Київ К/9991/68144/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року

у справі № 2а-68/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Віко»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова-Віко» (далі - ТОВ «Будова-Віко»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі - ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області; відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0003182308 від 20 липня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будова-Віко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15 грудня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 15 грудня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 510/23-1/34769047 від 06 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийнято рішення № 0003182308 від 20 липня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 612,84 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вказаний акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Будова-Віко» пунктів 2.7, 2.8 глави 2, пунктів 3.5, 3.8 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму в розмірі 4 806,42 грн. внаслідок неправомірної видачі готівкових коштів з каси особам, які на час їх видачі знаходились у відрядженні.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами, порушення позивачем вимог пунктів 2.7, 2.8 глави 2, пунктів 3.5, 3.8 глави 3 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з квітня по травень 2008 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 612,84 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «Будова-Віко» рішенням № 0003182308 від 20 липня 2009 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.