Ухвала суду № 40126958, 13.08.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2096/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко Л. П.Номер провадження 11-кп/788/386/14 Суддя-доповідач - Безверхий О. М. Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Пархоменко О. М., Моїсеєнко Т. М.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Верещагіна Д.Б.

засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми в режимі відеоконференції

матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про заміну призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, -

ВСТАНОВИЛА:

Відбуваючий покарання ОСОБА_3 звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про заміну покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 15 років, а також, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини, просив визнати застосоване до нього покарання у виді довічного позбавлення волі таким, яке , при не передбаченні умовно- дострокового звільнення та будь - якої обмеженості у часі, порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2014 року у задоволенні клопотання засудженому ОСОБА_3 було відмовлено з посиланням на те, що КК України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції прав людини і основоположних свобод та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 не погоджується з ухвалою суду, посилається на її необґрунтованість, упередженість та однобічність. В обґрунтування скарги засуджений зазначає, в законодавстві України для засуджених до довічного позбавлення волі не передбачена можливість умовно - дострокового звільнення та заміни не відбутої частини покарання більш м'якою, що є прямим порушенням ст. 3 Європейської Конвенції. На його думку акт помилування не можна вважати перспективою задля звільнення засуджених до довічного позбавлення волі, оскільки це право чітко не визначено та є абстрактним, й що кримінальне процесуальне законодавство України повинно було застосовуватися судом з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень Європейського суду з прав людини у справі « Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» і у справі «Коктиш проти України». Просить скасувати ухвалу суду, визнати застосоване до нього покарання у виді довічного позбавлення волі таким, яке, не передбачаючи умовно- дострокового звільнення та будь - якої обмеженості у часі, порушує ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і замінити йому невідбуту частину покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора Верещагіна Д.Б. про залишення без зміни ухвали суду, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції належним чином розглянув це кримінальне провадження з дослідженням усіх доводів клопотання засудженого й прийняв по суті судове рішення, яке є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 вироком апеляційного суду Київської області від 18 червня 2003 року був засуджений за ст.ст. 115 ч.1, 115 ч.2 п.п.9, 13, 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Даний вирок був переглянутий в касаційному порядку 02 жовтня 2003 року Верховним Судом України і залишений без змін, що свідчить про його законність та обґрунтованість, в тому числі і щодо призначення засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі із врахуванням всіх обставин справи

Українським законодавством передбачено здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи.

Так, відповідно до ч.2 ст. 87 КК України актом помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років, а згідно ч. 7 ст.151 КВК України засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання.

ОСОБА_3 станом на 13 серпня 2014 року відбув лише 11 років 7 місяців 22 дні покарання.

Колегія суддів знаходить безґрунтовними посилання засудженого ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі про неврахування судом при розгляді його клопотання вимог ст. 3 Конвенції з прав людини і основоположних свобод та названих ним рішень Європейського Суду з прав людини, оскільки суд це питання як слід проаналізував і дійшов у прийнятій ухвалі правильних висновків про те, що чинне законодавство України стосовно можливості здійснення шляхом помилування заміни засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років відповідає вимогам вказаної Конвенції і практиці Європейського Суду з прав людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418 , 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2014 року, якою відмовлено задоволенні клопотання ОСОБА_3 про заміну призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Пархоменко О. М. Моїсеєнко Т. М.